Блокада, которая не достигла цели: почему аграрный конфликт с Украиной наносит вред Польше

7 квітня у Польщі пройшли місцеві вибори.

Під час них, як і під час минулорічних виборів до парламенту, політики активно використовували тему відносин з Україною в контексті "захисту економічних інтересів" Польщі.

Україна займала пасивну позицію, не втручаючись у виборчий процес.

Але зараз, після виборів, саме час для відвертої розмови.

Слід нагадати, що бізнес-об’єднання, які репрезентують практично усю польську економіку, виступили різко проти будь-яких односторонніх ембарго на українську аграрної продукції з боку Польщі.

Про це йдеться у заяві Ради підприємництва щодо заборони імпорту сільськогосподарської продукції з України до Польщі.

З окремою різкою та аргументованою заявою щодо неприпустимості односторонніх ембарго стосовно України виступав також польський Союз підприємців та роботодавців.

З критикою торговельних обмежень з політичних мотивів також виступили організації польського молочного сектора, які репрезентують щонайменше третину діючих польських фермерів.

У спільному з українськими колегами зверненні, вони наголошують, що у інтересах обох країн є вільна торгівля без будь-яких політичних обмежень, за справедливими правилами – однаковими для обох країн, стабільними та передбачуваними.

Але якщо односторонні блокади торгівлі з Україною суперечать загальним інтересам польської економіки, то що тоді є причиною таких дій?.

Відповідь дуже проста: безвідповідальність політиків.

Зокрема, партії "Право і справедливість" ("ПіС"), яка до цього вісім років перебувала при владі і прагне знайти винного у незадовільних економічних результатах своєї діяльності задля продовження свого перебування при владі.

І з цією метою вводила блокади та інспірувала протести.

Проти агроімпорту з Україною поширювалися міфи, які вже вкорінилися у свідомості поляків.

Спростувати їх зараз буде дуже непросто, проте ця робота відповідає інтересам не лише України, а й Польщі.

Відповідно до даних Управління статистики Польщі, у попередньому, 2023 році за середнім курсом експорт Польщі до України склав $12,3 млрд, натомість імпорт з України склав $4,8 млрд.

Тобто експорт Польщі до України перевищує імпорт у 2,56 раза.

Додатне сальдо Польщі становить $7,5 млрд.

Зокрема, Польща експортує до України молочні продукти, свинину та яловичину і продукти з них.

Причому якщо Україна (принймні – до 15 квітня 2023 року) ввозила до Польщі сировину – зерно та корми для худоби, то Польща експортує готові продукти харчування з високою доданою вартістю.

Тобто твердження, що Польща несе збитки від торгівлі з Україною, є абсолютним абсурдом.

Також видається абсурдним наратив про буцімто погану якість українського зерна, оскільки воно вирощене поза ЄС.

До Євросоюзу імпортують, наприклад, банани з Еквадору, виноград з Туреччини, мед з Китаю тощо.

За якість цієї продукції несе відповідальність імпортер – резидент ЄС, який забезпечує відповідні лабораторні аналізи.

Польща не висуває претензії щодо якості до жодної країни, окрім України.

Але особливо абсурдними ці претензії видаються на тлі того, що ані "ПіС", ані інші групи, які інспірують протести задля отримання права стати державними чиновниками, раніше не заявляли жодних вимог щодо заборони російської продукції, яку, зокрема, у величезних масштабах викрадають воєнні злочинці з окупованих територій України.

Блокування не торкнулося ані зерна, ані іншої аграрної продукції, яка надходить з Росії.

До Польщі та ЄС, головним чином через Білорусь, надходить аграрна продукція з українських окупованих територій.

Однак цей факт також залишався поза увагою в Польщі, принаймні до моменту гучного журналістського розслідування.

Це виразно вказує на те, що усі ці блокади та протести з їхніми абсурдними вимогами є наслідком маніпулятивних наративів безвідповідальних людей, які роблять усе, щоб отримати владу.

Ці наративи "ПіС" почав використовувати у квітні минулого року у поєднанні з впровадженням протиправного та абсолютно економічно безпідставного ембарго на широкий асортимент української аграрної продукції, введеного рік тому.

Під повне одностороннє ембарго (заборону імпорту та транзиту через Польщу) тоді потрапив практично увесь асортимент продовольства, зокрема і молочна продукція, хоча Польща експортувала до України цієї продукції у п’ять разів більше, ніж імпортувала.

Тобто протиправні ембарго уряду Польщі, створеного партією "ПіС", не мали під собою жодних економічних розрахунків.

При цьому слід підкреслити, що тоді уряд Польщі рішенням одного міністерства фактично скасував усі міжнародні угоди Польщі не лише з Україною, але також і з ЄС.

Україна не є конкурентом для Європи в аграрній сфері, навпаки, вона може ідеально її доповнити.

За обсягом експорту аграрної продукції Україну суттєво випереджає і Польща, і Франція тощо.

А Нідерланди у 2021 році експортували сільськогосподарської продукції на суму приблизно $83 млрд (75,7 млрд євро).

Це втричі більше, аніж український експорт у рекордному 2021 року.

При тому, що площа сільськогосподарських земель України більша, ніж у Нідерландів, приблизно у 20 разів.

Іншими словами, Україна вирощує багато зерна на великих площах, але її аграрний сектор менший і від польського і від французького та інших європейських країн.

Нідерланди експортують з одного свого гектара на близько $46 тис.

Зрозуміло, що вони не вирощуватимуть у себе зерно, бо це низькомаржинальна сировина.

Врожайність пшениці – 5 тонн з гектара, вартість – $200 за тонну (і це найкраща біржова ціна), тобто з 1 гектара пшениці можна отримати валового доходу не більше ніж $1 тис.

Вирощуючи зерно в Україні, на великих площах можна отримати з гектара прибуток, приміром, у 10-20% від суми доходу.

Вирощуючи ж зерно в ЄС, можна отримувати лише збиток, який покривається за рахунок інших платників податків.

Водночас, наприклад, вирощування овочів у сучасних теплицях дає дохід 30-50 тисяч доларів з гектара (у 30-50 разів більше, ніж зерно).

Також існує садівництво, тваринництво тощо.

Та ж сама Польща експортує до України яблука, молочну продукцію, свинину тощо.

Тобто товари, які вимагають більшої капіталізації виробництва та мають високу додану вартість.

А Україна спеціалізується на вирощуванні зерна на великих площах без жодних дотацій, і це саме та частина сільського господарства ЄС, яка є збитковою (дотаційною) та викликає протести.

Підсумовуючи, зазначимо, що Україна ідеально підходить до структури аграрного господарства Європи.

Потрібно це визнати.

А також припинити дискримінувати ті нечисленні успішні галузі української економіки, з вищою доданою вартістю, як-от птахівництво, виробництво олії, меду та цукру, котрі є конкурентними і на ринку ЄС.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.