Війна, психотерапія та особисте життя: відверте інтерв'ю з В'ячеславом Довженком

Щонайменше привертає новий образ актора – тут він грає психолога у вишуканих костюмах і пронизливо позирає на всіх в окулярах. В інтерв'ю Кіно 24 Довженко зізнався, що кожний день займається психотерапією, розказав про двох своїх синів і дещо про особисте життя.

Ми відповідальні за тих, кого приручили, – Довженко про ролі у проєктах та викладацьку діяльність

За свою кар'єру ви зіграли дуже різних персонажів. Вам цікавіше з тими, хто геть не схожий на вас, чи з тими, де є певні схожості?

Ви знаєте, кожна моя роль проходить крізь мене, але свого часу ще Станіславський вказував "йти від себе якомога далі". Кожну роль ти пропускаєш крізь себе, в героя твоя психофізика, ти плачеш своїми сльозами, болить твоє серце.

Але коли йдеш далі й з'являються фішки персонажа, то це відокремлює тебе від героя. Ти створюєш його як маску, це добре розуміють лялькарі, а потім просто ведеш цей образ як актор.

Можливо, якісь з зіграних персонажів вам ближче?

Боже збав! Вони ж усі свої! Кожен з них особливий і чимось дорогий для мене, і в кожного є своє місце в моєму серці. Хтось колекціонує машинки, а я – ролі.

Скажіть, що ви викладаєте в театральних вишах – акторську майстерність?

Звісно! Як худкерівник курсу, ділюся акторським досвідом, який маю. Мені давно пропонували, але я не був впевнений, що це потрібно, проте займаюся цим вже 2 роки. Ми відповідальні за тих, кого приручили – отак і в мене є певні обов'язки перед дітьми, які до мене прийшли.

Викладач пан В'ячеслав Валерійович суворий?

Навпаки, дехто каже, що я занадто добрий, або занадто серйозний – кожний бачить щось своє. Вважаю, що я строгий викладач, не люблю байдикуватих, якщо прийшов – то хоча б займайся чимось. І коли студенти приходять навчатися і працювати – мене це захоплює і тішить, дійсно я стаю добрим і радію.

А якщо людина талановита, але ледаща?

У таких випадках мій педагог казав, що треба знайти "механізм самовздрючування" – самомотивації. Я всім дітям кажу на початку, що вони усі талановиті, але не всі зможуть дістатися фіналу через довгу дистанцію. І дійдуть ті, хто виховає в собі дисципліну і старанність. Хочеться, щоб вони виходили з ВНЗ людьми, що думають.

До цього дійсно звикаєш, – В'ячеслав Довженко про життя під час війни

Зараз ми усією країною увійшли в довгу дистанцію війни. Як ви самі змінилися за ці 2 роки?

Найстрашніше в цій історії те, що до цього дійсно звикаєш – до жертв, загиблих, прильотів, руйнацій. Найголовніше, що я виніс, – більше цінувати кожен день, піклуватись про близьких і рідних, не забувати казати їм, як ти їх любиш. Близькі люди – найдорожче, що в нас є, і добрі слова не треба відкладати.

А найдорожче, що взагалі є в нас – це людяність, тому в будь-якій ситуації ми маємо залишатися людьми. Як казав наш худкерівник Віталій Юхимович Малахов, жодна геніальна робота не вартує людських відносин.

Що робите, коли немає сил, апатія, зневіра?

Моя бабуся, мудра людина, говорила: якщо тобі погано – йди в люди. Я б радив, коли стає погано, йти в театр: там є люди, щось відбувається, що допоможе вам вийти з цього стану.

Зараз є певна спроба стосунків, – Олександр Довженко ексклюзивно про особисте та дітей

Як ваші сини зараз?

Молодший зараз тиждень живе у мене, тиждень у мами. Навчається в школі й театральному гуртку, де йому дуже подобається. А старший навчається на 3 курсі Університету ім. Карпенко-Карого, робить дипломні вистави. Я для нього певний авторитет, дякувати Богові, він звертається, плідно спілкуємося з приводу робіт.

Що ви відчуваєте, коли бачите сина на сцені?

Звісно, відчуваю гордість, як і будь-який батько в такій ситуації. Пишаюся. Як казала бабуся, свої діти – найкрасивіші й найталановитіші. Намагаєшся бути більш об'єктивним, бо йому далі працювати, тому збираєш себе в кулак – і з погляду професії аналізуєш або радиш щось дійсно корисне.

Вже понад місяць усі ЗМІ обговорюють ваше особисте життя: пишуть, що в вас є кохана. Можете сказати, що відбувається?

Я в цей простір я нікого не пускаю, вибачте. Але дійсно, в моєму житті зараз є певна спроба стосунків, але це велика робота. Наперед я не буду нічого казати, бо для цього ще треба пройти певний шлях. Але так, є романтична історія, підтверджую. І слава Богу!

Стосунки для вас – це робота?

Якщо ми говоримо про букетно-цукерковий період – то так, все само собою складається, усім весело. А, якщо стосується життєво-побутових моментів, то будь-які стосунки – певна робота.

Треба себе виховувати, бо ми усі не подарунки. А коли ти потрапляєш в орбіту іншої людини, а вона – у твою, то всім потрібно працювати над стосунками, щоб разом було комфортно.

Ви можете назвати свої риси, якими ви пишаєтесь?

Мене дуже тішить, що я й досі певною мірою залишаюся наївною людиною, мене доволі просто обдурити. Може хтось це сприймає за недолік, але я пишаюся, бо будь-коли готовий до нових відкриттів, готовий сприймати нове.

В'ячеслав Довженко про нову роль та психотерапію

В'ячеславе, як вам новий формат: ви в ролі психолога-детектива? Взагалі, це щось нове для нашого кіносеріального продукту.

Наше завдання полягало в тому, щоб зробити психолога Рубана більш виразним, не схожим на інших людей в його оточенні. Він вийшов легким, в чомусь самовпевненим, цинічним – адже він лікар за професією.

Але подальші події, таланти та вміння героя виправдовують його неординарну, а іноді зухвалу поведінку і незвичні риси. Все найцікавіше розкриється в останній серії, коли глядач дізнається історію Рубана, після чого довірятиме цьому психологу остаточно.

З кого ви списували Рубана, хто в житті став його прототипом?

В якомусь сенсі, але дуже далекому, саме Шерлок Холмс у виконанні Роберта Дауні-молодшого у стрічках Гая Річі став для мене фактором, що спрямовує, проте не головним. Але левова частка героя – це наше життя, наші люди й мої уявлення про психологів.

Вам доводилось звертатися до таких спеціалістів у житті?

Ні, але метод Станіславського певною мірою може також бути психотерапією, акторську професію можна порівняти з терапією. Люди з проблемами або займаються акторством, або ходять в театр, щоб розібратися в собі й полагодити деякі внутрішні процеси.

Саме тому в певний час з'явилась велика кількість самодіяльних гуртків, щоб побути в ролі іншого, проговорити та розв'язати свої проблеми. Можна сказати, що я кожний день займаюсь психотерапією свого особистого стану.

Як придумали образ вашого персонажа?

Ще до початку зйомок ми обговорили костюм і зачіску і вирішили, що окуляри будуть доречними. Принесли декілька моделей, спробували – прикольно, але не те. А в перший знімальний день з'явилися саме ці окуляри й стало ясно – воно.

Як Холмс курить трубку, так я навчився "курити" окуляри, коли герої їх прикушує. Окуляри настільки добре підійшли, що стали фішкою, а на закінченні розслідування Рубан каже фірмову фразу "Справу закрито".