Небезпечні пріоритети. Чим у розпал енерготерору зайняті Міненерго й «Енергоатом»

Українська енергетика страждає, зализує рани, шукає комплектуючі, засоби захисту та можливості для розподілу генерації… Але місце для мрії є завжди!

Сидять головні мрійники країни в Міненерго й НАЕК «Енергоатом». Відклавши все насущне, руками Кабміну вони все-таки спрямували до Верховної Ради улюблений прожект «Енергоатому» щодо добудови третього та четвертого блоків Хмельницької АЕС.

Причому навіть сильно заморочуватися не стали, проштампувавши в проєкті цифри добудови з 2018 року. Зате чесно написали, що цифри розрахунків — повна туфта й будуть потім допиляні лобзиком (переформатовані). На які? Та й самі чиновники поняття не мають. Враховуючи, що й ТЕО шестирічної давності на реалістичність не страждало (ціну було занижено мінімум удвічі), вийшов типовий продаж кота в мішку.

Подання проєкту збіглося з поновленням енергетичного терору, тому пріоритетність документа викликала ще більше запитань. Енергосистемі найближчими роками слабкоманеврені потужності атомки не потрібні від слова «зовсім». Тим паче що грошей на добудову немає й найближчими роками не передбачається. А це не означає, що не можна попиляти на імітації робіт.

Аби хоч якось виправдатися, ініціатори прожекту, у найкращих традиціях барона Мюнхгаузена, нафантазували, що 2050-го в енергосистемі буде 100 млн кВт потужності, у тому числі 23 мільйони від АЕС. Тут усе «нормально» — ці цифри забито в так званій Енергостратегії, яка тріумфально провалилася в Лондоні, викликавши «нульовий інтерес» інвесторів.

І вся ця метушня відбувається в момент, коли системі потрібна розподілена генерація, а не занедбані руїни та завислі на багато років гроші.

Один із блоків Хмельницької АЕС, четвертий, узагалі можна оформляти як оптичну ілюзію. Руїни його можна побачити й навіть помацати, а щоб щось там «добудувати», треба хоча б очистити від них будмайданчик. Власне, будувати його, попри купу заяв, ніколи не збиралися, та й нині мало що змінилося. Але дуже хочеться хоча б спробувати «освоїти» купу грошей.

Ще укладачі, у кращих традиціях 90-х, «кинули» місцеві районні ради. Згідно з законодавством, їм треба виділити на соцзабезпечення в 30-кілометровій зоні навколо АЕС 10% від вартості будівництва (відповідно до попереднього ТЕО виходило понад сім мільярдів гривень). Міністерство ж пропонує скоротити виплати у двадцять разів — до 0,5% від вартості. До речі, у пояснювальній записці нову цифру уточнювати не стали, скромно написавши «до 10%», і таки правда — пів відсотка менше десяти.

Обґрунтування рівня «кому винен — усім прощаю». Написали, що коли «Енергоатом» несе велике соціальне навантаження на компенсацію тарифів населення, що чистісінька правда, виходить, платити ще й місцевим не може. Тому (а чому ні) соціальне навантаження з НАЕК треба повністю перекласти на бюджет. Бінго!

Упущено невеликий нюанс. Коли місцеві ради раніше узгоджували дозволи на будівництво, вони погоджувалися саме на соцпакет у 10%. Тільки по третьому блоку, будівництво якого все ж таки більш-менш реальне, зобов'язання перед Нетішинською (де, до речі, атомники й живуть) і Ізяславською районними радами скорочуються з 3,7 млрд грн до менш як 200 млн. Різниця помітна, тому кидок хочуть оформити окремим законом. Щоб НАЕК потім могла, скорботно закочуючи очі, відповідати, що це все не вони, а підступ парламенту.

Та якщо така новація — «дрібне хуліганство», то низка пунктів тягнуть на більш серйозні статті.

Так, передбачається, що нові блоки працюватимуть аж 80 років — пів століття основного строку, а потім ще й 30 років подовженого. Отже, до початку 2100-х років.

При цьому, по-перше, за фактом і за проєктом перший блок розраховано лише на 30 років, по-друге, проєктувальник ще рік тому стверджував, що й фундамент витримає лише 50 років. І навіть тут було неслабке пересмикування, адже про стан фундаменту 4-го блоку невідомо взагалі нікому — він уже близько 20 років, разом із нижніми поверхами, затоплений водою. Оскільки відкачувати її дорого й нікому не було потрібно, усі команди керівників НАЕК роками підписували будь-які висновки про його стан, а самі ж проєктувальники займалися відвертою підробкою.

Виглядало окозамилювання невигадливо: на АЕС приїжджали кілька експертів, ходили лише 3-м блоком, робили його оцінку й чесно підсумовували, що не завадило б питання вивчити глибше й дорожче. Потім підходили до руїн четвертого блоку, любувалися зайчиками світла на воді й у глибинах нижніх рівнів чітко бачили, що все там просто чудово. Так, згідно зі звітами, виявлялося, що оглядали та оцінювали ОБИДВА блоки. Після чого «Енергоатом», посилаючись уже на авторитет експертів, ще від початку десятих років заявляв, що бетон у воді тільки набирає міцності. Ні, це не нинішній голова «Енергоатому» Петро Котін розпочав.

За ідеєю, за такі звіти після 26 квітня 1986-го мають відривати руки. Але наші «регулятори» пояснюють: «Ви ж розумієте, однаково цю фігню (тобто блок №4) ніхто не добудовуватиме, навіщо ж нам загострювати відносини з НАЕК на рівному місці? От якщо дійде до реального будівництва, отоді. Знову ж, інших проєктувальників у нас немає, а з зарплатою там і так погано. Отже, через брак гербової…».

Що ж, ми до реального будівництва ближче, ніж будь-коли. Дуже хотілося б почути, що наші регулятори скажуть тепер.

Що ще гірше, у ці нещасні блоки збираються запхати вже третій тип ректорів. 2006-го основним добудовником передбачався російський «Атомстройекспорт». Тоді ж було зроблено оцінку технічного стану блоків. От відтоді саме її й переписують. З новою за майже двадцять років не склалося. Готовність блоків досі, як 1990-го, — близько 30% для 3-го та 10% для 4-го.

Однак НАЕК воліє оперувати більш райдужними цифрами так званої будівельної готовності. У них 3-й блок «готовий» аж на 70%. І нинішній міністр Герман Галущенко вже пообіцяв добудувати його за 2,5 року.

Задля справедливості «повітряні замки» такої висоти навіть голова НАЕК публічно підтримувати не ризикнув. Навіть в оптимістичному ТЕО зразка 2018-го написано про п'ять років, а на самій ХАЕС, де ілюзій ще менше, заявляли мінімум про шість.

Як ми вже писали, основний сценарій — купити непотрібне обладнання в Болгарії. Переговори тривають понад рік, і поки що прогрес видно лише в ціні питання. Початковий прайс був «не менш як 602 млн євро», потім ціну підняли до мільярда, а зараз вирішили без зайвої конкретики оперувати фразою «від 750 млн і вище», буває, задираючи й за мільярд.

Петро Котін наприкінці березня висвітлював хід переговорів так: «…болгарська сторона постійно прагне домогтися для себе більшої вигоди, ніж ці 600 мільйонів… що більше часу проходить, то вищі ціни вони озвучують, але ми, як і раніше, зосереджені на ціні в 600 мільйонів».

Ціни ще не визначено. Грошей для її оплати не знайдено, — українцям наші чиновники не кажуть нічого, болгарам кажуть, що це будуть гроші Євросоюзу, чи знає Євросоюз про це, питання. Але Петро Борисович уже поставив перед будівельниками й Хмельницькою станцією завдання підготуватися до монтажу в червні цього року.

Цитуючи Котіна, «Енергоатом» буде готовий розпочати пусконалагоджувальні роботи по новому реактору через два-три роки». Пояснюючи Котіна, два-три роки — це термін, необхідний для виготовлення турбіни для енергоблоку, а пусконалагоджувальні роботи — це що завгодно в які завгодно терміни.

Як і очікувалося, робіт по 4-му блоку, безсумнівно тимчасово, не намічається: «Другий реактор буде встановлено пізніше». Ну, пізніше — це зрозуміло, ще треба воду з руїн відкачувати.

Цікаво, що мимохідь Котін передає сердечні вітання харківському «Турбоатому»: «Енергоатом» веде попередні переговори з General Electric (GE.N) і відкриває нову сторінку для будівництва турбін». Раніше передбачалося, що турбіни будуть харківські. Власне, якийсь доробок зі створення турбіни для 3-го блоку уже є. Але НАЕК не до локалізації та підтримки харків'ян.

До речі, зараз у Польщі, Чехії та Болгарії очікується будівництво американських, корейських і, можливо, французьких реакторів. При цьому місцеві скрізь уже вибили локалізацію не нижче за 65–70%. Та, схоже, у НАЕК і тут свій шлях.

Може, варто було б його публічно озвучити? Почавши з історії про ремонт турбіни 2-го блоку на тій самій ХАЕС. Де основна претензія, що ремонт хочуть зробити дешевшим, ніж хоче НАЕК. Розумієте, які пріоритети.

Тому обговорення проєкту добудови на ХАЕС не має стати формальністю. Це десятки мільярдів гривень, нові тарифи для населення, нові проблеми при примарних вигодах і необхідності. Враховуючи нинішні втрати енергосистеми, і в Міненерго, і в НАЕК пріоритети точно мають бути іншими.