Не маєте роботи та дітей — держава вас покарає
Дивні податки та покарання за неробство були у Радянському Союзі. Причому можна було отримати реальну кримінальну відповідальність навіть за життя з городництва.
Дармоїдам — бій
В Радянському Союзі безробіття вважали серйозним порушенням правил поведінки на рівні зі зловживанням алкоголем або легким побиттям. Воно мало чітке визначення: тривале проживання повнолітньої працездатної особи на нетрудові доходи, яка не бажає суспільно корисно працювати.
Покарання за дармоїдство існувало до 1991 року — цю статтю часто використовували для того, щоб покарати інакодумців, людей, які живуть на врожаї з присадибних ділянок, віруючих або навіть тих хто не встиг за певний час вступити на подальше навчання після школи. З 1961 року карали людей, які не мали певного місяця роботи протягом чотирьох місяців за рік.
Покаранням могли бути примусові фізичні роботи в місцях поселення на строк від двох до п'яти років. Для того, щоб до переліку дармоїдів не записали жінок які не працюють, адже піклуються про свою родину, в Радянському Союзі навіть законодавчо затвердили професію домогосподарки. Ними могли бути тільки жінки з дітьми — незаміжні та бездітні вважалися неробами.
Втратив єдину дитину — плати податок
Питання продовження роду особливо хвилювало радянську владу. З 1941 року в СРСР ввели податок на бездітність. Він стосувався бездітних чоловіків від 20 до 50 років, а жінок від 20 до 45 років. Вони мали відраховувати 6% зарплати державі. Податок не збирався:
- якщо людина заробляла менш ніж 70 рублів
- з тих, хто не міг завести дитину за станом здоров'я
- з тих, хто втратив дітей на фронті під час Другої світової війни.
Пільги на сплату податку за бездітність існували для:
- студентів, яким ще не виповнилося 25 років,
- героїв Радянського Союзу
- людей, які були нагороджені трьома ступенями ордену Слави
- частини військовослужбовців, наприклад строковиків та членів їхніх сімей.
У 1946 році радянська влада пішла назустріч церкві і від податку також звільнили ченців монастирів, які не могли одружуватися. Податок припиняли стягувати, коли в людини дитина народжувалася або її усиновлювали. Натомість, якщо єдина дитина у людей гинула — податок з них знову починав стягуватися. У кінці 80-х років пільгу на податок розповсюдили на молоді пари — їм давали рік без оподаткування з моменту реєстрації шлюбу. Цей податок також зник разом із розвалом Радянського Союзу.