Учені розкрили дивовижну поведінку найбільш невловимих китів у світі

Деякі істоти мешкають у настільки відокремлених і недоступних регіонах світу, що досліджувати їх у природному середовищі майже неможливо. Серед них — дзьобаті кити, на сьогоднішній день ідентифіковано 24 види . Ці ссавці живуть далеко від узбережжя, в глибоких водах океану, пірнаючи на глибину понад 500 метрів у пошуках їжі.

Рекордсменом найглибшого занурення ссавців є дзьобатий кит Кюв’є, який у 2014 році, як було встановлено, занурився щонайменше на 2992 метри. Дзьобатий кит також тримає рекорд серед ссавців за найдовшим зануренням; 222 хвилини.

Тепер світ отримав нове й дивовижне уявлення про світ далеких дзьобатів завдяки науковому дослідженню популяції дзьобатів Берда. Популяція була несподівано виявлена ​​поблизу узбережжя та в більш мілководних водах, ніж спостерігалося раніше.

Дослідження очолювали біологи з китів Ольга Філатова та Іван Федутін з Університету Південної Данії/Fjord&Bælt, і воно опубліковане в журналі Animal Behavior. Філатова і Федутін мають за плечима багаторічні дослідження китів у північній частині Тихого океану, і саме під час експедиції на Командорські острови у 2008 році вони вперше побачили біля узбережжя групу дзьобих китів Берда.

«Ми були там, щоб шукати косаток і горбатих китів, тому ми просто помітили, що бачили групу дзьобаких китів Берда, і не зробили багато з цього приводу. Але ми також бачили їх у наступні роки, і через п’ять років ми запідозрили, що це стабільна спільнота, яка часто відвідує ту саму територію. Ми бачили їх щороку до 2020 року, коли Covid-19 не дозволив нам повернутися на Командорські острови», — пояснює Ольга Філатова, експерт з китів і постдоктор кафедри біології та кліматичного кластера SDU Університету Південної Данії.

Прибережні середовища проживання та поведінка китів

Досліджена популяція дзьобачих китів Бейрда підійшла впритул до узбережжя – на чотири кілометри суші, і їх спостерігали на мілководді; менше 300 метрів.

«Це нехарактерно для цього виду», — каже Ольга Філатова, яка також зазначає, що популяція, ймовірно, адаптувалася до цього конкретного середовища існування і, таким чином, відхиляється від усталеного уявлення про те, що всі дзьобаті кити бродять далеко в морі та в глибоких водах.

«Це означає, що ви не можете очікувати, що всі особини певного виду поводитимуться однаково. Це ускладнює планування захисту видів – у цьому випадку, наприклад, ви не можете планувати, виходячи з припущення, що дзьобаті кити живуть лише далеко в морських глибинах. Ми показали, що вони також можуть жити в мілководних і прибережних водах. Можуть бути й інші середовища проживання, про які ми ще не знаємо», — каже Ольга Філатова.

Є багато прикладів, коли особини одного виду китів поводяться неоднаково. У світі китів зазвичай можна знайти групи одного виду, які живуть у різних місцях, їдять різну здобич, по-різному спілкуються та не люблять змішуватися з іншими видами в інших групах.

Деякі групи косаток полюють лише на морських ссавців, таких як тюлені та морські свині, інші – лише на оселедець. Деякі горбаті мігрують між тропіками і Арктикою, інші є мешканцями певних територій. Деякі групи кашалотів розвивають власні діалекти для внутрішнього спілкування і не люблять спілкуватися з іншими людьми поза групою.

За словами Ольги Філатової, соціальне навчання діє, коли групи формують уподобання, наприклад, щодо середовища існування та здобичі.

У тваринному світі існує багато форм соціального навчання. Наслідування — найскладніша форма; тварина бачить, що роблять інші, і розуміє мотивацію та міркування, що стоять за цим. Потім є «локальне покращення», коли тварина бачить іншу тварину, що прямує до певного місця, слідує за нею та дізнається, що це місце має цінність. Це спостерігалося у багатьох тварин, включаючи риб.

Культурні традиції дзьобатих китів

Ольга Філатова вважає, що популяція дзьобових китів Берда на Командорських островах навчається за допомогою «локального вдосконалення»: вони бачать, що деякі однолітки йдуть на мілководдя біля узбережжя, слідують і виявляють, що це гарне місце, ймовірно тому, що там багато риби.

«Це стає культурною традицією, і це перший раз, коли культурна традиція спостерігається серед дзьобатих китів», — каже вона.

Інші приклади культурних традицій у китів включають розвиток у них спеціальних мисливських традицій: деякі ляпають хвостом, щоб оглушити рибу, деякі створюють хвилі, щоб змити тюленів з крижин, а деякі ганяються за рибою на берег.

У 2008-2019 роках дослідники спостерігали загалом 186 особин виду дзьобатого кита Берда на Командорських островах. 107 китів спостерігали лише один раз, тому їх оцінили як тимчасових китів. 79 особин були помічені протягом більше ніж одного року і, таким чином, оцінені як резиденти.

Було помічено, що 61 перехідний кит спілкувався з мешканцями, і сім з них були помічені на мілководді.

«Перехідні тварини не так добре знайомі з місцевими умовами, як мешканці, і тому зазвичай шукають їжу на глибинах, звичайних для їхнього виду. Але ми насправді спостерігали деякі перехідні процеси на мілководді. Це були особи, які мали певну форму соціального контакту з мешканцями. Мабуть, у тому контакті вони дізналися про мілководдя та його переваги», – каже Ольга Філатова.