Олександр Кацуба: Росія сконцентрувала свої атаки на енергетиці. Що робити Україні?

Останні тижні нагадали нам, що Росія все ще спроможна завдавати концентрованих ударів по українській енергетичній інфраструктурі. В той час як майже всю зиму Росія обирала між українським ВПК, позиціями військових, терором проти мирного населення й енергетикою, зараз окупанти вирішили концентруватися на останніх двох пунктах — атакувати цивільне населення й енергетику.

За їхньою збоченою логікою це виглядає цілком логічно — залякувати й деморалізувати, в розрахунку що українське суспільство “посиплеться”. Я впевнений, що цей розрахунок провалиться так само як їхній початковий план війни з Києвом “за три дні”. Але проблеми для нас вони все ще спроможні створювати.

Ця хвиля атак по енергетиці характеризується зміненою тактикою росіян: зараз вони атакують одні й ті самі об'єкти по кілька разів поспіль, намагаючись не стільки “добити” трансформатори, розподільчі станції чи енергоблоки, скільки завдати шкоди тим спеціалістам, які здійснюють аварійні чи ремонтні роботи. Особливо ця тактика небезпечна в регіонах, де росіяни й сконцентрували головні удари — Харківщина, Дніпропетровщина, Одеса та Миколаїв. При цьому росіяни намагаються пошкодити мережу, що забезпечує імпорт електроенергії з Європейського Союзу, який у періоди дефіциту генерації дозволяє стабілізувати енергетичну мережу.

Березневі атаки змусили українських енергетиків вдатися до аварійних і стабілізаційних відключень , на такому масштабному рівні вперше з літа 2023. Українцям знову треба проявити громадянське сумління і споживати електрику обережно. Цілком можливо, що якщо атаки продовжаться, а західна допомога (особливо від США) і надалі буде затримуватися, стабілізаційні відключення тимчасово охоплять всю країну. Проте колапс українській енергетиці як не загрожував, так і не загрожує.

Мотиви дій росіян ми розбирати не будемо, адже шукати логіку чи раціональні мотиви у діях терористів доволі безглуздо — для них головним завжди буде завдати болю і деморалізувати. А чим вони це пояснюють — не важливо. Зосередитись на тому, що маємо зробити ми та наші партнери.

Перше і головне прямо зараз — це посилення сил Протиповітряної оборони. Україна має велику кількість іноземного озброєння, яке використовується паралельно зі зразками радянських часів, але країні потрібно більше — і це зараз критично залежить від американських конгресменів. Крім західної допомоги, з російськими дронами та ракетами допомагають боротися мобільні групи ППО — їх посилення відбувається постійно. Тому чекаємо гарних новин з Вашингтону.

Друге — посилення ударів по території Росії. Дехто бачить причини посилення ударів по енергетиці в тому, що Україна систематично “виносить” російську нафтопереробну галузь. Але, повторюсь, раціоналізувати дії терористів немає сенсу — вони вбивають і підривають, тому що можуть. А якщо удари по НПЗ для них болючі — Україна має продовжувати. Чим вищими будуть втрати Росії, чим більшою ціна для оточення Путіна, яке заробляє на нафті та газі — тим швидше війна закінчиться.

Третє — Україні треба продовжити політику децентралізації енергопостачання, подальшу інтеграцію в європейську енергетичну мережу. У листопаді 2023 європейська мережа операторів системи передавання електроенергії ENTSO-E збільшила можливості для постачання в Україну на 500 МВт до 1 700 МВт. Саме ці потужності дозволили в період стабільності посилити експорт енергетики, а зараз стабілізуватися внаслідок імпорту.

Четверте — цього року місцева влада має інвестувати або залучати кредитування й інвестиції у децентралізацію виробництва тепла й енергозбереження. Децентралізація зменшить вразливість великих міст від магістрального енергопостачання і дозволить компенсувати втрати окремих центрів генерації шляхом страхування один одного. Наприклад, можна використати досвід Скандинавії — у Швеції наразі більшість будинків і об'єктів соціальної інфраструктури здійснює опалення та охолодження шляхом використання станцій теплових насосів. Сировиною для таких станцій є потенціал води, атмосфери й землі. Наприклад, станція в Стокгольмі забезпечує теплом 400 тисяч населення міста. Тут продовжує зростати число споживачів енергії, що виробляється тепловими насосами, оскільки вони досить ефективні й знижують шкідливий вплив на навколишнє середовище. На цей момент Швеція налічує понад 700 000 теплових насосів. Для того, щоб наші міста і підприємства більше інвестували в сучасну енергетику, зараз можна залучати гранти та кредити Світового банку і європейських енергетичних фондів.

П'яте — це системна робота Уряду — Україні потрібна стратегія енергозбереження на 10-20 років. Так, можна сказати, що думати так далеко “не на часі”. Але початок реалізації такої програми вже зараз — в тому числі з залученням зовнішнього ресурсу в рамках європейського “зеленого курсу” — дозволить вже зараз почати скорочувати споживання тепла й електрики. І допомогти країні в короткостроковій перспективі. Програма енергозбереження має включати пільги та доступні програми утеплення, скорочення викидів, переведення громадського транспорту на електрику та біопаливо, виділення дотацій на вирощування енергетичного лісу, перероблення та екологічного спалення сміття.

Зрештою — шосте — нашу енергетичну безпеку можуть значно посилити інвестиції у власний видобуток і інвестиції в зелену енергетику. Щоб збільшити видобуток газу, будувати вітрові та сонячні електростанції, нам потрібні гроші західних і східних інвесторів. І ми знову повертаємося до гарантій для бізнесу безпеки, в тому числі енергетичної.

Так, завжди найкраще, що можна зробити в часи короткострокових викликів — думати стратегічно. Вирішувати термінові виклики, але думати, планувати та реалізовувати стратегію, що спирається на найкращі практики децентралізації й енергозбереження. Це дозволить і знизити вплив російських терористичних атак на наше повсякденне життя, і значно розширити довгострокові можливості української енергетики та екології.

Олександр Кацуба — український підприємець, експерт у сфері енергетики, власник компанії АЛЬФА ГАЗ.