Пам’яті науковця, викладача, майора ЗСУ Сергія Місевича

«Живі» лекції Сергія Васильовича пам’ятають кілька поколінь студентів юридичного факультету Чернівецького національного університету

Понад 20 років Сергій Місевич викладав юриспруденцію студентам Чернівецького національного університету (ЧНУ). Окрім викладацької роботи, займав активну громадську позицію, був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. У 2014 році мобілізувався, брав участь в АТО. Після демобілізації продовжив викладати. Пізніше Сергій підписав контракт із ЗСУ, працював у військкоматі. А після початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт, служив заступником командира артилерійського дивізіону. Військовий загинув під час боїв за Херсонщину в жовтні 2022 року.

Дружина Сергія - Надія Магдяк - розповідає, що у мирному житті він дуже любив читати книги – паперові, електронні, слухав аудіокниги. Захоплювався велосипедними прогулянками, любив їздити у гори.

- Серед речей Сергія, які мені повернули з передової, я також знайшла дві книги. Він читав на війні мотиваційні книги: «Дисципліна – це свобода» і «Вбий у собі внутрішню мавпу». Чоловік завжди прагнув більшого і шукав його, – каже Надія.

За її словами, захоплення спортом і велосипедом у Сергія з’явилося після участі в АТО. Він щороку організовував велосипедні та піші маршрути у гори разом із побратимами з 28-ї бригади. Пані Надія показала переписку з його побратимами, які так характеризували свого командира:

«Найкраще поєднання Людини, Воїна та Науковця. Гумор, впевненість, честь. Все це – пан Сірко. Нам дуже його не вистачає. Дуже... Такого мудрого командира вже не буде. Більша частина наших успіхів і перемог – заслуга пана Сірка. Він зробив із нас – переляканих хлопців – вояків. Він – наш Золотий Лев. Під його керівництвом зросло багато сміливих хлопців. Завжди знав, як, що і кому казати, щоб ми були більш упевнені».

Колеги Сергія пригадують його як інтелектуальну та патріотичну особистість.

– Коли я почала навчатися на кафедрі теорії права і прав людини, Сергій Місевич уже працював там викладачем, був кандидатом юридичних наук. Потім я стала його колегою і можу про нього говорити, як про надзвичайно цікавого наставника, інтелектуально розвиненого і патріотичного. Він був дуже сміливим і ніколи не боявся сказати правду іншим, незалежно від посади чи рангу людини, – розповідає завідувачка кафедри теорії права і прав людини юридичного факультету ЧНУ Наталія Гураленко.

За її словами, Сергій Васильович був новатором у викладацькій роботі. Він першим використовував мультимедійні засоби, готував презентації до лекцій ще на початку 2000-х років. Тому його лекції дуже полюбилися студентам різних курсів.

– Водночас Сергій Васильович був дуже скромним. У мене досі перед очима ті його помахи руки, мовляв, «Не треба перебільшувати», коли після чергової відкритої лекції ми бралися її аналізувати і розхвалювати. Але ми не перебільшували, усі лекції він проводив у «живому» форматі. Саме тому студенти так хотіли вивчати його предмет, – продовжує пані Наталія.

Інша колега Сергія Місевича - Ольга Донченко - відзначає його життєву мудрість, яка притягувала дуже різних особистостей.

– Він для мене був більше, ніж просто колега. Це була людина, у якої можна і життєву пораду отримати, і якусь розраду для себе мати. Ми із Сергієм були однолітками, у мене завжди було відчуття, що він – глибока, віруюча людина. З ним спілкувалося багато колег, і для кожного він міг бути якимось таким променем мудрості, – зауважує пані Ольга.

Вона зазначає, що студенти любили лекції Сергія Васильовича. Показником цього був період, коли на юридичному факультеті дозволили обирати деякі предмети.

– Студенти бачили прізвище «Місевич» і одразу обирали його курс. Незважаючи на велике навантаження предмету «Канонічне право», де викладав Сергій Васильович, його аудиторії завжди були переповнені, – пригадує колега загиблого.

Чоловік, окрім юридичної освіти, мав також учений ступінь кандидата богослов’я. Допомагав у побудові і визнанні Православної церкви України. Громадський діяч, земляк Сергія Місевича Василь Бойчук писав про нього:

«…Науковець, доктор юридичних наук, кандидат наук з богослов’я, інтелектуал, справжній професор Чернівецького національного університету, вимогливий, принциповий, фахівець з релігійного права, аскетичний християнин, який 32 роки служив задля відновлення і визнання Православної церкви України на Буковині. Сергій разом із митрополитом Чернівецьким і Буковинським Данилом представляв Буковину на об’єднавчому Соборі (15.12.2018) перед отриманням Томосу».

Сергій Місевич загинув під час активних боїв у Херсонській області 30 жовтня 2022 року. Поховали його у рідному селі Мамаївці Чернівецького району.

У загиблого залишилася дружина і донька – студентка Чернівецького університету.

Вічна слава і шана Герою!

Фото з відкритих джерел