Тайвань: демографічна ціна війни

Ранній доступ: Patreon

Зараз Тайвань є геополітичною гарячою точкою. Bloomberg оцінює глобальні економічні наслідки війни за острів у 10 трильйонів доларів. Окремі країни намагаються економічним і військовим шляхом утримати Китай від силового об’єднання з Тайванем.

Насправді найкращим засобом стримування є усвідомлення Китаєм потенційно нестерпних демографічних наслідків війни. Втрати в російсько-українській війні перевищують сотні тисяч загиблих військових і цивільних. Також в обох країнах спостерігається помітне зниження рівня народжуваності.

Після розпаду Радянського Союзу коефіцієнт народжуваності в Росії впав із 1,89 новонародженого на жінку (в 1990 році) до 1,16 (у 1999 році). Тоді президент В. Путін назвав це «національною кризою». Десятиліттями він казав, що Росія перебуває на шляху до вимирання. А 2006 року Путін оголосив: необхідно розв’язати проблему скорочення населення, і це «найвищий національний пріоритет».

Завдяки щедрим антикризовим заходам уряду та відносно дружнім міжнародним відносинам російська економіка із 2000 по 2013 рік зростала в середньому на 5%, а коефіцієнт народжуваності збільшився до 1,78 у 2015 році.

Однак 2014 року Росія захопила Крим, потрапивши під санкції країн Заходу. У результаті економіка РФ у 2014–2022 роках зростала лише на 0,7% в рік, а рівень народжуваності впав із 1,94 мільйона (у 2015 році) до 1,4 мільйона (в 2021-му). В Україні коефіцієнт народжуваності знизився з 1,51 в 2015 році до 1,16 у 2021 році, але через економічну рецесію, частково спричинену значними ресурсами, спрямованими на підготовку до війни.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року ще більше скоротило народжуваність у Росії: до 1,26 мільйона в 2023 році. В Україні розлучення сімей і економічні труднощі призвели до подальшого зниження коефіцієнта народжуваності до 0,7 того ж року. Якби Росія та Україна стабілізували свої показники народжуваності на рівні 2015 року, у 2016–2023 роках було б відповідно на 1,8 млн і 600 тис. народжених більше, ніж є зараз.

Геополітичне становище Росії гірше, ніж до війни. Що б там не казали, все ж її економічні перспективи доволі похмурі, а населення швидко скорочуватиметься. Обнадійлива мрія Путіна про національне відродження зрештою завершиться кошмаром.

Проте вторгнення Росії стало демографічною катастрофою і для України. Поєднання еміграції, жертв війни та низького рівня народжуваності призвело до того, що населення України скоротилося з 45,4 мільйона людей у 2014 році до 33–35 мільйонів станом на зараз. На жаль, унаслідок масового відтоку жінок і дітей рівень післявоєнної народжуваності і далі знижуватиметься.

Нестача робочої сили, старіння та інвалідність. Усе це дуже ускладнить післявоєнну відбудову, тому показник народжуваності значно не відновиться.

Що важливо, Китай і Тайвань уже зазнали демографічної проблеми. Середній коефіцієнт народжуваності у Тайвані становив лише 1,15 упродовж 2000–2021 років. Це нижче, ніж в Україні (1,33). Національна рада розвитку Тайваню прогнозує: якщо коефіцієнт стабілізується на рівні 0,9, населення Тайваню скоротиться з 23 мільйонів у 2023 році до 15 мільйонів у 2070 році.

29 лютого Національне бюро статистики Китаю також оприлюднило дані про чисельність населення за 2023 рік. Лише 9,02 мільйона народжених, коефіцієнт народжуваності лише 1. Це набагато менше від офіційного прогнозу в 15,5 мільйона. А ще це найменша кількість народжених із 1762 року, коли загальна чисельність населення становила лише 200 мільйонів.

Торік Китай офіційно визнав, що його населення скоротилося у 2022 році. Таке сталося вперше за 60 років. Іще й на дев’ять років раніше, ніж було передбачено урядом.

Наслідки важко переоцінити. Це означає, що демографічна криза в Китаї значно гірша, ніж очікували. У результаті вся економічна, зовнішня й оборонна політика Піднебесної досі базується на хибних демографічних даних.

Середній вік у Тайвані та Китаї підвищився з 23 та 22 років у 1980 році до 45 та 43 років у 2024-му. Далі він зросте до 58 та 57 років у 2050-му. Китай і Тайвань мали відповідно п’ятьох та чотирьох працівників у віці 20–64 років, що утримували одного громадянина віком 65 років і старше. Співвідношення продовжить знижуватися до 1,5 проти 1,3 у 2050 році.

На тлі старіння населення та скорочення робочої сили середньорічний темп економічного зростання Тайваню впав з 9% у 1960–2000 роках до 3% у 2015 році. У Китаї показник обвалився із 10% у 1980–2011 роках до 5% у 2020–2023 роках.

Трохи про економіку. Taiwan Semiconductor Manufacturing Company Limited, гігант із виробництва мікросхем (заснований 1987 року), виробляє майже 90% передових мікросхем у світі. Звісно, це додає Тайваню ваги в міжнародних відносинах. Але старіння населення знижує інноваційний потенціал острова. Це зменшує його присутність у глобальних високотехнологічних галузях, що розвиваються.

Схожа ситуація в армії. Потенційна чисельність військовослужбовців Тайваню, чоловіків 18–35 років, зменшилася з 3,5 млн у 1999 році до 2,7 млн у 2023 році. Надалі вона падатиме до 2 млн у 2035 році та 1,4 млн у 2050-му. Іншими словами, демографічна криза свідчить: оборона острова ставатиме все більш залежною від Сполучених Штатів, перетворюючи їх зі стратегічного партнера на стратегічну тягу.

І материковий Китай, і Тайвань стикаються з економічною стагнацією та втрачають демографічну й економічну основу свого давнього суперництва. Їм потрібно зосередитися на відповідних демографічних викликах.

Якби Китай і Тайвань розпочали війну, демографічні наслідки були б величезні… І нестерпні. Якщо на острові буде гаряче, велика кількість людей звідти просто втече. Якщо ж при цьому Китаю не вдасться швидко захопити Тайвань, обидві сторони втягнуться у тривале військове протистояння.

Острів виявиться виснаженим підготовкою до війни; промислові ланцюги та іноземні інвестиції будуть вилучені, що призведе до економічного спаду і різкого падіння рівня народжуваності. Якщо Тайвань програє, його політичні, економічні та демографічні перспективи будуть більш похмурі, ніж у Гонконгу.

Китайська влада може пишатися зривом протестів у Гонконзі 2019 року й успішним виконанням закону про національну безпеку 2020-го. Однак вона ігнорує величезну ціну: послаблення статусу Гонконгу як фінансового центру, руйнування мосту між Китаєм і Заходом. І не в останню чергу це сталося через масовий відтік населення.

У середині 2022-го в Гонконзі було на 180 тисяч менше людей віком від 20 до 39 років, ніж двома роками раніше. Політичне свавілля та політика «нульового поширення COVID» зумовили економічну рецесію. Рівень народжуваності різко впав із 53 тисяч у 2019 році до 33 тисяч у 2022 році, а коефіцієнт народжуваності — з 1,06 до 0,70.

Незалежно від того, переможе Китай у війні проти Тайваню чи ні, проти нього обов’язково будуть застосовані санкції Заходу. Його геополітичне становище погіршиться, що призведе до зменшення експорту, зростання рівня безробіття та різкого падіння коефіцієнта народжуваності.

Усі зусилля Китаю щодо підвищення рівня народжуваності мали незначний вплив. Тож ніщо не могло б компенсувати зниження показника народжуваності, спричинене війною на Тайвані. Якщо припустити, що Китай зможе стабілізувати свій коефіцієнт народжуваності на рівні 0,7, його населення все одно впаде до 1,01 мільярда в 2050 році, що становитиме 11% від населення світу загалом.

Наслідки також не обмежаться Китаєм і Тайванем. Вторгнення Росії в Україну призвело до стрімкого зростання цін на енергоносії, економічного спаду та високої інфляції у Європі. Це також зумовило скорочення народжуваності. 2023 року в Польщі та Німеччині було народжено менше дітей на 11% і 7% відповідно.

Маючи економіку в 10 разів більшу за російську, наразі Китай — основний торговельний партнер понад 140 країн. Війна на Тайвані призведе до глобальної рецесії, а також до зниження рівня народжуваності в багатьох країнах, особливо в Південній Кореї та Японії.

Сполучені Штати, де рівень народжуваності впав з 2,1 у 2007 році до 1,6 у 2023 році, також стикаються з уповільненням економіки, спричиненим старінням. Хоча й не таким серйозним, як у їхніх союзників, включаючи Канаду, Велику Британію, Австралію. Їхня сукупна частка у світовій економіці знизилася з 77% у 2003 році до 56% у 2023 році, і ця тенденція триватиме надалі.

Якщо почнеться війна на Тайвані, це прискорить зазначені тенденції. Своєю чергою, це призведе до глобальної нестабільності та, ймовірно, навіть краху світового порядку під керівництвом США.

Час ані на боці Китаю, ані на боці Тайваню, ані на боці Штатів. Три сторони мають проявити достатньо мудрості та сміливості, щоб досягти сталого миру через Тайванську протоку й уникнути падіння з демографічної скелі.

Примітка редакції. А впевнені, що вийде?