Вчені кажуть, що місто богів зруйнував мегаземлетрус

У Теотіуакані виявили сліди кількох давніх землетрусів. Перші з них сприяли процвітанню міста, а останнє його падінню. Теотіуакан (100 рік до нашої ери — приблизно 650 рік нашої ери) був однією з найвпливовіших культур Мезоамерики. Приблизно до II століття нашої ери цьому місці існувало лише невелике поселення. Але після виверження кількох вулканів люди покинули попередній регіональний центр — місто Куікуїлько — і прийшли до Теотіуакана. Втім, назву (у перекладі з науатля — Місто богів) поселення отримало значно пізніше.

В епоху свого найвищого розквіту (250-600 роки нашої ери) він займав площу у 22 квадратні кілометри при населенні понад 100 тисяч осіб (за деякими оцінками, до 200 тисяч). Іншими словами, це було одне з найбільших міст свого часу. У центрі міста була так звана Цитадель — площа, що вміщала до 100 тисяч чоловік і обмежена чотирма масивними пірамідами.

Центральна частина комплексу – храм Кетцалькоатля (Пернатого Змія), бога, який пізніше стане центральною фігурою ацтекського пантеону. Але, незважаючи на всю цю пишність, археологи говорять про занепад Теотіуакана, що почався в середині VI століття. Судячи з знахідок, люди голодували, будинки горіли та руйнувалися. До середини VII століття місто було повністю покинуто.

Вчені не мають повного розуміння причин падіння Теотіуакана. Раніше вони припускали, що до міста прийшли зовнішні вороги, які пограбували його та розбили священні статуї у храмах. Пізніше стало зрозуміло, що зруйновано в основному центр міста, де жили правителі. З’явилася гіпотеза, що народ голодував (можливо через посухи, пов’язані зі зміною клімату) і жадав соціальної справедливості.

Автори нової роботи, опублікованої в Journal of Archaeological Science: Reports, висунули свою версію подій. Вони припустили, що в період розквіту і падіння Теотіуакана сталося відразу кілька мегаземлетрусів. І кожне з них по-своєму вплинуло на долю міста.

Перше сталося у 100-150 роках нашої ери, його інтенсивність дослідники оцінюють у VIII-IX балах макросейсмічних шкал MMI та EMS. На думку геологів, такі серйозні поштовхи змусили мешканців Теотіуакана задуматися про міцність будівель, що зводяться ними. Найвідоміші храми міста — піраміди Місяця та Сонця та храм Кетцалькоатля — збудовані як сейсмостійкі. Вони всі мають чотирикутну форму та широку основу.

Наступний великий землетрус стався між 225 та 275 роками нашої ери. І вона була досить серйозною, щоб пошкодити величезні піраміди. Вони не впали, але деякі плити зі стін обсипалися. Жителі міста тоді врахували отриманий досвід і при ремонті закріпили плити дещо іншим чином, надавши будовам більшої стійкості.

У проміжку між 400 і 525 роками нашої ери стався щонайменше ще один землетрус, зазначили вчені. Але оскільки надійно датованих археологічних ознак землетрусів цього періоду вкрай мало, то, можливо, їх було два. І вони спричинили вже серйозні руйнування міської забудови.

Якщо будинки руйнувалися, а храми стояли, це могло викликати питання у населення та спровокувати напади на споруди поряд із храмами (житла правителів). Нагадаємо, що до середини VI століття належать перші випадки смерті від голоду серед жителів Теотіуакана.

Остання сейсмічна катастрофа, на думку авторів роботи, впала на стародавнє місто близько 600 року. Щоправда, дослідники наголосили, що археологічні свідчення землетрусу для цього часу нечисленні, але масштабні. Наприклад, повністю зруйнувалися західні сходи храму Кетцалькоатля.

Вчені пишуть, що запропонована ними «сейсмічна» версія падіння Теотіуакана не суперечить іншим гіпотезам. На тлі соціальної напруженості у суспільстві, пов’язаної з продовольчою кризою, землетрус міг стати фактором, який спровокував вибух. Внутрішні ж заворушення, своєю чергою, можливо, підштовхнули зовнішнього ворога, який і пограбував остаточно ослаблене місто.