В Україні почався білкопад: як врятувати малюка, що випав з гнізда

Чи можна пройти повз безпорадне білченя під деревом, яке випало з гнізда, кожен сам вирішує. Ми просто попереджаємо, що такі випадки зараз – не рідкість. Хтось залишає пухнастого напризволяще, хтось думає: «Ось він – шанс здійснити давню мрію і завести домашню білку!».

Молоком годувати не можна

Як розповіла Коротко про Вікторія з Києва, яка мимоволі стала білчиним волонтером, для маленьких звірків небезпечними можуть стати як байдужі громадяни, так і надто жалісливі, які тут же тицяють молоко їм у рот.
Виявляється, вигодувати білку – не те, що кошеня. Адже справді перше, що спадає на думку, – годувати молоком, зрозуміло – коров'ячим з пакета, ну або в крайньому разі дитячою сумішшю.
– Робити цього категорично не можна – шлунки білок взагалі не пристосовані до перетравлення такої їжі, – пояснює Коротко про Вікторія. – Горішки, насіння, хліб, вершки – це все теж мимо. Якщо ви хочете вигодувати білченя, а не занапастити його, починати слід з якісного корму для кошенят або щенят.
Дівчина знає, що каже. Вікторія має п'ятирічний досвід виховання своєї білки. Щаслива і задоволена Шишка ганяє по карнизах і навіть дає себе погладити, особливо якщо вона в хорошому настрій, та ще й може дозволити пригостити її смаколиком.

Білку Шишку знайшли п'ять років тому у парку

Коли господарі йдуть з дому, Шишка вирушає у просторий вольєр - розміром 2,5 м на 1,5 м, обладнаний біговим колесом та іншими атракціонами для пухнастого звіра, щоб не нудьгував за відсутності господарів. Та й білці завжди потрібно бути в русі.

- Шишку ми з донькою знайшли у парку п'ять років тому, вирішили забрати – дуже шкода було, хотіли вигодувати, – посміхається Вікторія. - Але виявилося, що не так просто навіть отримати рекомендації щодо вирощування білки. Цих диких звірів у Києві приймають лише у двох-трьох клініках, що вже говорити про інші міста. Із Запоріжжя, буває, білок на огляд везуть до Києва… Мені тоді допомогла одна латвійська дівчина, котра теж тримає білок.

Тому через кілька років Вікторія (кухар за освітою) вирішила допомагати тим, хто, можливо, теж вирішить урятувати білку. І таких, судячи з майже трьох тисяч репостів оголошення Вікторії у фейсбуці за годину, достатньо.

- Якщо білченя без ушкоджень – стежте десь недалеко, щоб його хтось не з'їв. Може, зараз за ним повернеться матір, – радить Вікторія. - Якщо ви не знаєте, як йому допомогти, а білченяткові погано - воно не тікає, важко дихає, то звертайтеся до мене (контакти Вікторії - тут ). Я розповім, як його врятувати, чи заберу до себе.

Для дорослих білок треба сушити шишки та горіхи

Нещодавно Вікторії вже принесли білченя. Його під зливою, ще сліпого, знайшла у парку місцева мешканка.

- Воно уже активне, бігає, без пошкоджень, тож у майбутньому адаптуємо його до дикої природи і випустимо, - зазначає Вікторія. – Раніше ми це робили у вольєрі на вулиці, але тепер живемо у квартирі, тож доведеться шукати волонтерів із вуличними вольєрами.

Як розповідає Вікторія, білченя треба не просто годувати кожні три години, а й вибирати для цього спеціальну позицію - якщо подавиться, відразу починається пневмонія, потрібні антибіотики, масаж живота.

Коли білченя підростає – треба збирати та сушити для нього шишки, гриби, горіхи. Це вже заведено у родині Вікторії. Жодний інший корм не підходить.

Якщо розбило ніс – мама покине

Більчата, коли підростають і цікавляться усім, можуть випасти самі, але часто їх витягують із дупла ворони – були випадки, каже Вікторія, коли люди намагалися у парках відбити у ворон білок. І в тому, і в іншому разі вони отримують пошкодження, і шансів вижити у них немає.

– Якщо само випало, вони у 80% випадків розбивають носики – а якщо мама-білка чує кров, вона його вже не забере, і білченя загине, – пояснює Віка. – Також часто ушкоджується щелепа, у них неправильно починають рости зуби, і вони вже не можуть у дикій природі з'їсти той же горіх. Таких лише прилаштовуємо.

У шлюбний сезон самці починають залицятися до хазяйки 

Ще одна проблема з білками – шлюбний сезон, який починається якраз навесні.

- Білки-самці в цей період обирають собі члена сім'ї, за яким починають «упадати», а решту родичів вони сприймають як конкурентів і можуть вкусити, – ділиться Віка. – У мене зараз якраз два хлопчики.

Білок у парках люди знаходять десятками. Торік приблизно стільки Вікторії принесли. Трапляються і зовсім крихітки – днями знайшли шестиграмового звірка. Але якщо є можливість допомогти, то чому б ні? Але Вікторія наголошує – все-таки це дика тварина, а не іграшка. Тискати, як кошеня, не вийде - хіба що за білчиним бажанням.