4 способи змінити війну: що потрібно Україні для перелому на фронті

На сьогодні ситуація для Сил оборони України (СОУ) в зоні бойових дій складається не найкращим чином. Партнери, які протягом 2022 та 2023 років демонстрували стабільну та всеосяжну підтримку (США), зараз пішли у свій внутрішній анабіоз. Зі свого боку, Європа може підтримувати Україну на рівні оборонних дій, але до рівня контрнаступу та звільнення захоплених Росією територій її можливості ВПК поки що не дійшли.

У контексті цих подій і формування подальшої стратегії дій неодноразово виникають питання щодо того, а що може кардинально вплинути на ситуацію в зоні бойових дій (БД) в Україні, щоб російські війська втратили не лише можливість ініціативи наступальних дій, а й у принципі — утримання захоплених територій?

Загалом є як мінімум чотири фактори, які на це можуть кардинально вплинути, але переважно комплексно, а не окремо.

Фактор перший — паритет артилерії

Артилерія продовжує відігравати важливу роль як у наступі, так і в обороні з обох боків. І, на жаль, російська артилерійська компонента, попри дефіцит боєприпасів (у лютому-березні 2022 року здійснювалося 70-80 тис. пострілів за добу, у березні-квітні 2024 відбувається 10 тис. пострілів за добу), має перевагу 10 на 1/2 у порівнянні з українськими можливостями ведення вогню.

Так, потенціал Росії, навіть за підтримки Північної Кореї та Ірану, впав на третій рік майже у 8 разів, але й потенціал українських військ знизився рівно на стільки ж. Тільки відновлення паритету за кількістю пострілів може змінити цю ситуацію на користь України, і ось чому.

По-перше, є великі надії на чеську ініціативу 800 тисяч снарядів 155-мм і 122-мм калібрів. Що таке 800 тисяч снарядів? Це 5 тисяч пострілів упродовж пів року. Але слід розуміти, що, крім 155-мм і 122-мм, СОУ застосовують 152-мм, 125-мм, 120-мм, 115-мм, 105-мм тощо. Тобто можна говорити про перспективу наближеного паритету за кількістю один до двох і більше.

По-друге, якість. Якість, а саме точність і дальність боєприпасів 155-мм набагато вища за радянський зразок боєприпасів 152-мм. Тобто там, де для ураження об'єкта застосовується 10-15 снарядів калібру 152-мм, достатньо 2-3 калібру 155-мм, а часом і всього одного. Саме з цієї причини Азербайджан, заточений на радянські калібри ствольної артилерії, переходить саме на 155-мм у співпраці з турецькими компаніями REPKON, MKE й ASFAT.

Отже, доведення пропорції до співвідношення один до двох і практично один до одного буде для росіян украй чутливим фактором, що значно обмежуватиме їхні наступальні дії за допомогою переважання людської та механізованої компоненти.

Фактор другий — протидія тактичній авіації та КАБ

Тактична авіація російських військ на сьогодні має тотальне домінування в повітряному просторі України насамперед за допомогою безкарного застосування корегованих авіаційних бомб (КАБ). Цей засіб уражння став для них рятівним колом у питаннях прориву ліній оборони СОУ та злому укріпрайонів. Загалом втрата Авдіївки у 2024 році стала наслідком як дефіциту БК для артилерії, так і відсутності дієвого інструментарію протидії КАБ.

КАБ — це корегована авіаційна бомба вільного падіння, яка отримала свої властивості за рахунок установки на неї універсальних модулів планування та корекції польотом (УМПК). Ці модулі насправді не особливо підвищують точність завдання ударів за допомогою корекції, але планувати дозволяють на 50 і часом навіть 70 км. Ці модулі застосовуються на бомбах типу ОФАБ-250/500/1500, ОДАБ-500/1500, РБК-500/1500 тощо.

Протидія цим бомбам полягає в трьох компонентах, а саме — у ППО великого радіусу дії (ЗРК Patriot або SAMP/T), західного зразка винищувачах (F-16) і ОТРК, наприклад, у ракетах типу ATACMS, для завдання ударів по аеродромах на тимчасово окупованих територіях (ТОТ Крим). На сьогодні перспективи отримання цих трьох інгредієнтів досить туманні для України. Але їх одночасна наявність у певний момент зможе кардинально змінити ситуацію в повітряному просторі та значно мінімізувати ефект КАБів.

Керченський міст

Керченський міст — це основна логістична артерія, через яку зараз постачається все південне угруповання російських військ в Україні. А що таке південне угруповання росіян в Україні?

Це групи військ: оборони Криму — близько 13,5 тис. особового складу й 200 одиниць техніки в числі танків, ББМ, артилерійських систем тощо; ГВ "Днепр" — близько 130 тис. о/с, не менш ніж 700 танків, 1900 ББМ, 1000 од. ствольної артилерії та близько 250 од. РСЗВ; ГВ "Восток" — отримує часткове постачання через Керченський міст і налічує до 52 тис. о/с, до 400 танків, близько 900 ББМ, 400 артсистем і не менш ніж 120 РСЗВ.

І всю цю масу щодня необхідно забезпечувати відповідним МТЗ, щоб вона не втратила своєї боєздатності. Але в разі втрати Керченським мостом його функціональності буде втрачено можливість цих військ не тільки вести наступальні та штурмові дії, а й навіть оборонні.

Інша логістика, яка змогла б замінити й компенсувати обсяги, що постачаються через Керченський міст, у РОВ на тимчасово окупованому Півдні України просто відсутня, а тому втрата цієї логістичної артерії може спричинити крах всієї системи забезпечення колосальної групи військ протягом місяця.

Рівень захисту Керченського мосту значно зріс порівняно з 2022 роком, а тому в завдання СОУ входить удар по цій незаконній споруді такої сили, щоб відновленню наслідки не підлягали. На жаль, це складне завдання, що включає безліч змінних, але її виконання значно вплине на ситуацію в південній операційній зоні в найкоротші терміни.

Четвертий фактор – гострий дефіцит ПММ

З грудня 2023 року ми могли з вами бачити регулярні прольоти й прильоти деяких повітряних об'єктів у районах розміщення російських НПЗ. Із початку 2024 року ці удари стали системними, а 18 січня стало відомо про результативний приліт по Петербурзькому нафтовому терміналу. Тоді стало очевидним, що охоплення українських ударних БПЛА по території Росії може не лише досягати, а й перевищувати радіус 1 тис. кілометрів від кордону. Всього за два місяці системні удари по російських НПЗ вивели з ладу більшу частину цих підприємств і транзитних вузлів у тисячокілометровій зоні від кордону з Україною, сприяли зниженню експорту російських нафтопродуктів і виникненню паливного дефіциту в низці регіонів РФ. Але мета цих ударів значно масштабніша. Кінцевою метою ударів по НПЗ в Росії є створення дефіциту паливно-мастильних матеріалів для самих російських військ у зоні БД в Україні. Фактично, щоб не було чим заправляти танки, ББМ, автотранспорт, САУ й іншу військову техніку. Це дуже складно реалізована мета, але не нереальна.

Фактично так само, як у 2022 році російські війська відчули перші ознаки дефіциту боєприпасів для артилерії, коли середньодобовий настріл знизився із 70-80 тисяч до 50 тисяч пострілів і продовжив падати до нинішніх 10 тисяч, значно знизивши наступальні можливості, так само ПММ може вплинути на наступальні дії росіян в Україні надалі.

Тобто удари по об'єктах НПЗ Росії носять не стільки страхітливий характер або економічний, а першочергово стратегічний. І саме дефіцит, до того ж гострий дефіцит ПММ у росіян може призвести до значного зниження їхнього наступального потенціалу.

Висновки

Вищевикладені чинники в комплексі, але не окрем можуть стати вирішальними в зламі нинішньої фази війни. Але, як ми можемо бачити, усі вони в певному сенсі мають певну залежність. Одні залежать від постачання певної компоненти (снаряди, ППО, авіація, ОТРК тощо) від міжнародних партнерів України, інші — від ступеня підготовки й ослаблення можливостей противника, четверті — від ступеня накопичення власного ресурсу.

У будь-якому випадку Україна зараз перебуває в стані, коли перевага над противником і створення умов для перелому ситуації в низці випадків залежить першочергово від неї самої, водночас не будучи нерозв'язним завданням.

Автор висловлює особисту думку, яка може збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані у рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Чому впала Авдіївка: про роль контрольованих авіабомб в операціях Росії