Як росіяни переслідують протестантів і представників інших конфесій на тимчасово окупованих територіях

Що відомо про релігійні переслідування на окупованій частині територій півдня? Чому до протестантів прикута особлива увага російських силовиків? Скільки священників досі перебувають у російському полоні, і що відомо про загиблих під час війни служителів церков? Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» вирішив детальніше дослідити цю тему і дізнатися як ситуація на цих територіях змінилася за понад два роки повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

«Наступ на протестантизм»

Тему поширення репресій Росією щодо протестантів на окупованих територіях України зачепив керівник Офісу президента Андрій Єрмак, написавши колонку для американського видання The Hill на початку квітня. За його словами, до повномасштабного вторгнення в Україні налічували 7 170 протестантських об'єднань, навчальних закладів і церков.

Навіть на сьогодні Україна залишається найбільшою євангельською країною Європи, де щонеділі до мільйона людей відвідують протестантські церкви, пише Єрмак.

Хоча в Україні набагато більше православних християн, протестанти легко інтегрувалися в суспільство, не стикалися з обмеженнями чи заборонами.

Однак з початку окупації Криму та територій сходу України 2014 року президент Росії Володимир Путін виступає як противник християнства, свободи віросповідання й самої церкви, зазначив Єрмак. Він наголосив, що «церкви закривають, служителів затримують і катують, а релігійну свободу придушують». Повномасштабне вторгнення 2022 року посилило цей наступ на протестантизм і перенесло його на нещодавно захоплені території.

Мелітополь: «за рік закрили всі церкви»

«Новини Приазовʼя» вирішили дізнатися, як російські силовики переслідують християн різних напрямків на окупованих територіях півдня, і що про це розповідають очевидці.
Пресвітер Церкви євангельських християн «Благодать» з Мелітополя Михайло Брицин розповів, що після окупації міста російські військові намагалися схиляти до співпраці священнослужителів. Але вони не погоджувалися. За рік окупації Мелітополя, тобто навесні 2023-го у місті закрили всі церкви, крім підпорядкованих московському патріархату.

«Ходити вони почали десь з травня місяця знайомитися, так обережно, тому що, я так розумію, що вони просто не знали, як реагувати на українські церкви. Люди мають досвід, люди спілкуються один з одним, люди щось хочуть, люди досить активні. Тому вони так обережно прийшли озброєні в масках домовлятися. Почали запитувати: «Хто ви такі? Де ви берете свої гроші?». Начебто це не церква. Потім почали схиляти: «Ви не можете залишатися нейтральними, вам треба обрати якийсь бік». Потім почалися відверті погрози», – згадує священнослужитель.

«Екстремісти» та «американські шпигуни»

До церкви «Благодать» російські військові прийшли з обшуками посеред богослужіння. Зрештою, через пів року роботи в окупації церква закрилася.

«Просто прийшли, вигнали чергового та поставили сторожу якусь свою і все. Когось взагалі штурмом брали озброєнні військові на бронетранспортерах. До когось – приходять до пастора додому, забирають ключі, документи і все. До нас прийшли на богослужіння. Заблокували всіх, нас повели на допити, провели обшуки в церкві, обшуки по домах. У кожного різна історія, але робилось все, щоб закрити церкву», – розповідає Брицин.

За його словами, окупанти домагаються того, щоб церкви перереєструвалися за російським законодавством, але навіть це не гарантує повернення будівель храмів.

«Церкви, які зареєстровані по російському законодавству, їм будівлі не повертають. Тому врешті-решт нас звинуватили, що ми «екстремісти», «порушуємо порядок», що ми всі «американські шпигуни», і закрили церкву. Наша церква була третя, яку закрили, зараз всі церкви закриті, це просто тотальний геноцид усіх церков, які були, крім Московського патріархату», – зазначив пресвітер.

«Десятки пасторів у полоні»

Михайла Брицина російські військові затримували на кілька годин. Втім, є пастори, які досі перебувають у полоні, їх десятки, каже священнослужитель.

«Мене затримували, але, знаєте, для окупованої території 6 годин – це не вважається арештом. Арешт, це коли ти там ніч провів, або добу, або ще більше. Були пастори, яких заарештовували, і це не тільки мелітопольські історії. Іван Левицький, Роман Гелета – це бердянські пастори греко-католики, священники, вони досі сидять. Нещодавно зʼявилася інформація про Костянтина Максимова (священник УПЦ МП, який служив у храмі Успіння Пресвятої Богородиці в окупованому Токмаку, його викрали 16 травня 2023 року – ред.) – його таки заарештували і цілий рік десь тримають. Ми знаємо, що маріупольські пастори були арештовані, потім їх повипускали, але не всі історії можна розказувати», – розповів він.

Пресвітер каже, що є база арештованих служителів, тих, кого звільнили та загиблих служителів: «У мене на сьогодні 47 людей загиблих служителів церков, усіх – православних, католиків, протестантів під час повномасштабного вторгнення».

Херсонщина: «неправильна» церква»

Керуючий Херсонською єпархією ПЦУ, єпископ Херсонський і Таврійський Никодим розповів «Новинам Приазов'я», що російські військові з ним також проводили допити на окупованій території. Православну церкву України вони називали «неправильною», а самого священнослужителя звинуватили у зв'язках з СБУ.

«Я кажу: «А з чого ви взяли взагалі? Я десятки років у сані. Взагалі ніколи не мав якоїсь практики співробітництва зі спецслужбами по своїй службовій лінії». За їхньою логікою, кожна релігійна організація – це поле діяльності спецслужб. Тобто ФСБ на кордоні стоїть і розповідає, що інакше воно просто не буває, що вони собі інакше не уявляють. Тобто це вже говорить про порядок в Росії. Тому, звичайно, для них Православна церква України – це абсолютно ворожа організація», – зазначив він.

З часом на окупованих територіях Херсонщини переслідування релігійних діячів лише погіршилося, каже єпископ. Російські силовики почали дедалі більше пресувати церкви, які вони вважали недружніми.

«В самих Олешках залежало багато від того, яка безпекова ситуація в тому чи іншому районі. Чим далі від лінії фронту, чим глибше в тил ворога, тим ситуація більш сумна для церкви була. Наприклад, в Скадовському районі вони набагато раніше почали працювати по наших священниках. Арештовували, документи забирали, змушували в роликах якихось зніматися, прапор (РФ) в руки запихували їм. І потім розсилали по контактах, які були в їхніх телефонах, в тому числі і мені приходили ті ролики – про начебто співпрацю з Росією. Але по обличчю було все видно. Один священник якийсь час переховувався на катері, іншого забирали «на яму» пару разів, де він пережив дуже прикрі моменти, потім захворів. Минулого року перед Великоднем у нього забрали ключі від храму і сказали, що якщо його побачить в храмі, буде він дуже далеко-далеко», – переповів Никодим ситуації, в які потрапляють його колеги в окупації.

За словами єпископа, без українських документів людина опиняється в заручниках окупантів, а ті своєю чергою вимагають прийняти російське громадянство.

Каланчак: «Закатували до смерті»

У лютому цього року стало відомо, що у Каланчаку на Херсонщині російські військові закатували місцевого священника Степана Подольчака. Про це зокрема повідомляла Каланчацька сільська військова адміністрація. Після окупації Подольчак продовжував правити службу українською мовою. Кілька разів ФСБ викликали священника на розмову, вимагали перейти до Московського патріархату, але він відмовився.

«Я так розумію, він був не з колишньої автокефальної церкви, не з Київського патріархату. Але, наскільки відомо, він все ж таки висловив бажання бути в Православній церкві України. І фактично він вже продовжував служіння як клірик Православної церкви України. Його декілька разів викликали на допити, арештовували, тримали під вартою, знущалися. Останній раз, коли забрали, його просто закатували, а потім знайшли на вулиці мертвим.

У Любимівці Нововоронцовської громади наш священник служив в храмі. Його рази три після перевірки паспортів виводили під стінку храму під дулом автомата, називали «львівським бандерою», погрожували застрелити», – розповів Никодим.

Діють за радянською методичкою

Канцлер Донецького екзархату Української греко-католицької церкви Андрій Бухвак розповів «Новинам Приазов’я», що ця церква також переслідується на окупованих територіях.

За його словами, на окупованій території Луганщини, Донеччини і Запоріжжя, які входять до складу Донецького екзархату, практично знищені та закриті парафіяльні осередки, вони не мають можливості повноцінно функціонувати.

«Храми, які були, зачинені, якісь священники – ув'язнені. Інші 23 особи з окупованих територій, вимушено перебувають на підконтрольній владі України території. Одних депортували примусово, інші тоді, коли наближалася така відкрита фаза війни, мусили переміщатися в безпечніший бік. На цей час на окупованій території Луганщини, Запоріжжя і Донеччини не залишилася жодної нашої парафії», – підкреслив він.

До окупації територій у Запорізькій області діяли понад 20 парафій греко-католицької церкви, зараз залишилося 7 таких осередків - на підконтрольній Україні частині області, розповідає отець Андрій.

«Що стосується наших храмів у Бердянську і Мелітополі, вони були зачинені, а потім перетворені, невідомо в що. Є офіційна інформація з окупованої території про наш храм у Приморську, який включено окупаційною адміністрацією в перелік майна, яке не має власника чи господаря. Це означає, що вони збираються його продавати, чи здавати в оренду», – сказав він.

Російські силовики переслідували як священнослужителів УГКЦ, так і парафіян, додав канцлер Донецького екзархату. Методи традиційні з радянських часів – обшуки, допити і підозри в незаконній, в розумінні окупантів, діяльності.

«Вбиті понад 40 священнослужителів»

Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський вважає, що Росія – це один із найбільших у світі переслідувачів релігійної свободи.

«Найбільше страждають православні, які не належать до Московського патріархату. Потім протестанти, баптисти, п’ятидесятники, адвентисти сьомого дня. Улюблена ціль російських окупантів – це «Свідки Єгови», які повністю заборонені в Росії. Також переслідуються мусульмани. Вони за визначенням не можуть терпіти будь-якого інакодумства і будь-якої релігійної свободи, будь-якого пориву до Бога, до істини, крім того, що спускається Московським патріархатом», – наголосив Єленський.

У полі особливої уваги з боку російських силовиків перебувають протестантські церкви, каже посадовець. За його словами, на окупованих територіях Донецької та Луганської областей вони були офіційно проголошені «американськими шпигунами».

«Баптистське братство в Україні є одним з найбільших в Європі, одним з найбільш згуртованих, одним з таких, які надають найбільшу допомогу не тільки одновірцям, а всім в Україні. Ця церква, те, що називається, «знаходиться зі своїм народом» під час цієї війни. І за це її служителі в багатьох містах, зокрема в окупації, піддаються репресіям і переслідуванням», – пояснив Єленський.

За даними Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, після повномасштабного вторгнення понад 40 священнослужителів вбиті російськими військовими.

«Деяких з них вбили навмисно, тому що було видно, що це священнослужителі, вони були в літургійному одязі, вони були з наперсними хрестами. Тобто було очевидно, що ці люди їдуть або на літургію, або з літургії, або з якоїсь події, Крім того, окупанти знищили або пошкодили понад 600 культових будівель, сакральних споруд в Україні. Це православні собори, це католицькі церкви, молитовні будинки протестантів, мечеті, єврейські кладовища і синагоги», – додав співрозмовник.

Очільники 15 протестантських конфесій України й Українського Біблійного товариства звернулися із листом до членів Конгресу США і спікера Палати представників Майка Джонсона із закликом проголосувати за виділення пакету допомоги для України і «захистити українські церкви і весь наш народ від геноциду». Рішення ухвалили на засіданні Ради євангельських протестантських церков України, що представляє понад 8000 церков й охоплює близько двох мільйонів вірян.

Наприкінці березня цього року так званий Всесвітній російський народний собор, який збирався в Москві під егідою Російської православної церкви і патріарха Кирила, назвав «священною» війну Росії проти України. Собор заявив, що вся Україна має увійти в зону виключного впливу Росії, а Захід було названо «сатанинським».

Олена Бадюк, «Новини Приазовʼя»