Відома українська акторка Тетяна Злова розповіла роман з колегою: «Він робить моє життя прекрасним»

Днями глядачі побачать Таню Злову в новому серіалі “Рубан”, де акторка зіграла привабливу і небезпечну дівчину. Про все це і багато іншого цікавого — в інтерв’ю для Viva.ua.

З 16 квітня на каналі ICTV2 стартує новий 8-серійний детектив “Рубан”, в якому одну з головних ролей зіграла молода популярна акторка Тетяна Злова. Вона відразу зізналася, що обожнює детективи — і читати, і дивитися, і зніматися в них. Тому дуже серйозно підійшла до образу своєї героїні Ясі — красивої, розумної дівчини, яка працює в психологічному центрі Рубана і допомагає розкривати злочини.

Також Таня дещо розповіла про особисте життя і свого коханого — актора й музиканта Богдана Буйлука, якого вона щиро вважає геніальним.

— У серіалі «Рубан» ви граєте Ясю, дівчину з команди психолога, яка перевтілюється в кого завгодно і відкриває усі двері. Які інсайди розкажете про героїню?

Яся – активна, динамічна, екстравертна, за словом в кишеню не лізе і знайдеться у будь-якій ситуації. Вона колишня журналістка, її виставили з редакції за допитливість, і вона потрапила до Рубана. Через те, що вона довгий час працює у пана психолога, вона переймає деякі його манери, стаючи маніпуляторкою вищого рівня, як і її бос. З нею ні в чому не можна бути впевненим – і саме ця риса мене приваблює більше за все. Вона так часто перевтілюється, що іноді забуває або втрачає свою справжність, не бачить межі між грою та реальністю.

— Ви самі інровертка або екстравертка?

Інтровертка, і коли граю протилежну по суті особу, моя енергія швидко витрачається. Коли граю таку яскраву персону – вмикаю свою внутрішню дитину, щоб відчути і віддати цю радість життя, чогось нового.

— Як потім відновлюєтеся?

Просто сплю. Можу прийти додому після важкої зміни, змити макіяж і лягти спати – це працює. Головне – дотримуватись правила Попелюшки: до 23:00 вже бути у ліжку, якщо лягяю після опівночі – все, не відпочину. Адже мені іноді доводиться просинатися о 4 ранку на зйомки.

— Скажіть, як працювалося з Довженком, який зіграв того самого Рубана?

В’ячеслав – найпрекрасніший партнер. Не бачила його втомленим, роздратованим або в поганому настрою, що вказує на його високу професійність. Це не перший проєкт, де я працюю зі Славою, він всюди такий, а ще гуморить і може порадити щось цінне. У нього є режисерська освіта, він глибше бачить все на майданчику – завше дуже цікаво слухати його думки щодо персонажів.

— Таню, це серіал про психологів. Вам доводилось звертатись до психологів?

Так, я й зараз продовжую зустрічатися з психологом, але через шалений графік не так часто. Мій психотерапевт іноді нагадує мені, що я працюю на досягнення результату, а не насолоду – і від цього мої проблеми. Взагалі, це дуже цікавий досвід, бо дізнаєшся деякі вкрай важливі речі про себе у процесі терапії. Думаю, що з початком війни багато людей звернулися до таких фахівців, щоб почуватися краще і розібратися з проблемами.

— Як зустріли початок повномасштабного вторгнення?

Якраз в цей час я знімалась у третьому сезоні «Копа з минулого». Здавалося, все так добре складається: зйомки, на свій день народження в травні я планувала їхати у Лондон, а ще викладала акторську майстерність у модельній агенції. Та й на четвер, 24 лютого, в мене були плани і фотосесія… Але все зламалося через війну. Мені було моторошно і все здавалося нереальним. У перший день війни з’явилося багато вільного часу, я заповнила його різними справами – зварила бульйон, приготувала відбивні, від куховарення я завше отримую задоволення.

— Було страшно?

Так, іноді – неймовірно страшно. Під вибухи я читала книги – намагалася якось перемикатися. Багато моїх друзів виїхали, звали мене, але я вирішила, що нікуди не поїду.

— Чому?

А як би я залишила тут своїх рідних? А якби з ними щось сталося? І зараз не можу думати про це… Нікого не засуджую, але сама знаходилася тут, у Києві. Пережила все, слідкувала за новинами, раділа нашим перемогам, плакала, все було. Потім зверталась до психотерапевтів з панічними атаками, бо треба було жити далі.

— Зараз іде третій рік війни. Що в вас змінилося, що ви здобули за цей період, втратили?

Найкращий і найгірший здобуток в тім, що я почала читати новини і розуміти, що відбувається… І день без новин зараз не можу уявити для себе. Я майже повністю перейшла на українську мову – і вдячна собі за це.

Кажуть, якщо хочеш опанувати мову – знайди коханця, який цією мовою розмовляє. Добре, що моя рідна улюблена людина розмовляє українською.

Ще в мене з’явився волонтерський досвід – це неймовірно важка робота, а ще я весь час доначу.

— Таню, ви тільки що згадали про свою близьку людину. Читала, що у вас стався службовий роман – на майданчику одного з серіалів.

Так, й наш роман досі триває (сміється), проте вже не службовий, а домашній. Це прекрасний чоловік, мій колега – актор і музикант, талановитий Богдан Буйлук. Дуже вдячна долі і Всесвіту за цю зустріч, я в Богдана багато чому вчуся.

— Розкажіть, чому жінка може навчитися у чоловіка?

Історії України! Він любить і добре знає історію нашої країни, а головне – вміє цікаво й яскраво подати будь-які історичні події або факти. Я слухаю, уявляю все це і захоплююся. Він регулярно дивиться деякі нові YouTube-канали про нашу історію, традиції, навіть села, які зникли.

— Скільки часу ви разом? Ви окремо живите або разом?

Ми пів року разом. На друге питання не буду відповідати – це така особиста частинка мого життя, я поки не готова ділитися деякими речами. Не можу просто розкривати якісь подробиці без згоди людини, яка робить моє життя прекрасним.

— Робочі питання вдома обговорюєте?

Постійно обговорюємо! Богдан має акторську освіту, я не маю – і він заповнює деякі прогалини, що стосуються саме професії. Ми обговорюємо і кіно, і роботу, і навіть персонажів, якщо пишемо проби. Бути з людиною, яка живе кіно і з якою можна обговорити будь-що, що цікавить мене, –це просто щастя!