Буданов має план щодо Росії: розмова з майором ЗСУ про долю Путіна і росіян

Цей план має на меті продемонструвати, що Владімір Путін не здатен захистити росіян і війна може перейти до їхніх домівок. Чим це може обернутися для Путіна і самих росіян – читайте у розмові 24 Каналу з майором ЗСУ Єгором Чечериндою.

Про удари по Джанкою

Кирило Буданов в інтерв'ю сказав, якщо росіяни думають, що можна сидіти в Петербурзі й дивитися війну по телевізору, то не вийде, бо ми перенесемо її до кожного їхнього дому. Цей тиждень – врожайний, прилітає всюди: Татарстан, Мордовія, тимчасово окупований Крим, Самарська та Ростовська області тощо. Наскільки це перенесення масштабуватиметься, і які наслідки матиме для путінського режиму та його плебсу?

Почнімо з останнього – з Джанкоя, це навіть українська територія. Атака сталася в четвер зранку по "аналогов нєт" – ЗРК С-400 або "Тріумф". Там було уражено чотири пускових установки, якщо мені не зраджує пам'ять: 3 РЛС, командний пункт. 25 осіб, які обслуговували цей "Тріумф", взагалі зникли безвісти, їх не можуть знайти.

Нагадаю, що вартість цього "Тріумфу" один мільярд доларів або євро, розумієте? Це такий комплекс, який мав захищати ці позиції російських військ, певні об'єкти і техніку в окупованому Криму, але він не зміг захистити сам себе. Розумієте, про що можна говорити? Про яку здатність ворога тримати ті рубежі, які він окупував?

Так, ворог сильний, ворог підступний, ворог бере (території – 24 Канал) за допомогою своїх внутрішніх можливостей: мобілізаційних, технічних, фінансових, які є безмежні. Але ворог достатньо уразливий, якщо з розумом і за допомогою західної високоточної зброї зовсім іншого класу, іншого покоління, атакувати подібні його речі на зразок цього С-400 або "Тріумф" за один мільярд євро.

Путін не зможе захистити Росію

Щодо інтерв'ю керівника ГУР МО Кирила Буданова The Washington Post – воно достатньо цікаве з погляду взагалі стратегії дії українських Сил оборони на майбутнє.

Буданов сказав, що ми запропонували план, який спрямований на зменшення російського потенціалу. Цей план складається з ураження критичних військових об'єктів – що ми маємо в Джанкої; аеродроми – так само напередодні був уражений "Бельбек"; також були уражені командно-контрольні пункти в Криму.

Плюс збільшення транспортних операцій російських добровольців всередині Росії за підтримки ГУР. Одна з таких операцій відбувалася 12 березня. Тоді три добровольчі російські підрозділи: легіон "Свобода Росії", РДК і Сибірський батальйон зайшли на територію Бєлгородської та Курської областей. Добровольці утримували кілька населених пунктів протягом тижня, відбиваючи атаки російських військових.

Ця операція була достатньо знаковою, резонансною. Принаймні по реакції в соціальних мережах, по реакції місцевого населення, яке безпосередньо перебувало на Бєлгородщині та Курщині. Люди відчули, що є сили російського походження, але не путінські, які намагаються допомогти Україні, звільнити Росію від Путіна – побудувати зовсім іншу Росію. Тобто реальна військова озброєна опозиція.

Бо, знаєте, традиційна російська опозиція сидить десь в Вільнюсі, Ризі, чи Амстердам. Влаштовують там якісь акції, збирають гроші – чи для України, чи для своїх постраждалих громадян. В Амстердамі. Також в Ризі та Вільнюсі вони люблять проводити. Там Гаррі Каспаров, Михайло Ходорковський проводять форуми "вільної Росії". Вони сидять десь у Парижі чи в Мілані, п'ють каву та говорять про майбутнє Росії. Мовляв, українці хай звільняться від Путіна, а потім прийдемо ми – російська опозиція, і будемо правити.

А тут з'являються реальні люди, які не бояться показувати свої обличчя, які реально борються проти Путіна, допомагаючи Україні, звільняючи і українську територію, і російську територію від Путіна. Як я зрозумів по цьому інтерв'ю – ці плани будуть продовжені та реалізовані.

Також Кирило Буданов сказав, і це важливий момент, що Путін не в змозі захистити росіян навіть на території самої Росії. Одна річ, коли людина сидить в якомусь Санкт-Петербурзі, слухає новини про війну, що десь там далеко, за інформацією російських медіа, "вдалося звільнити посадку від нацистів". А інша річ, коли в той самий Санкт-Петербург прилітає по місцевому НПЗ. Тоді люди нервують зовсім по-іншому. І зовсім по-іншому вони реагують, коли прилітає український дрон по "Москва-Сіті".

Наша головна мета зараз – показати і довести, зокрема, до голів росіян, що Путін не здатен захистити їх в самій Росії. Наприклад, коли в Бєлгороді оголошують карантин для дітей, відправляють на домашнє навчання. Коли породіль, які мають ось-ось народити, вивозять з Бєлгорода до сусідніх областей, оскільки там небезпечно народжувати через постійні обстріли.

При тому, що напередодні цього рейду офіційно повідомляли владі Росії про те, що готуються подібні речі, тому, будь ласка, здійсніть евакуацію мирного населення з цих прифронтових територій. Після чого, цього не зробили й почався хаос. Коли розпочалася військова операція, то почалася перша масова втеча; почалися незрозумілі дії місцевих органів влади – вони то закривали торговельні центри, то відкривали, то обмежували рух, то не обмежували.

Путін не може захистити росіян / Скриншот з відео

Тут ще можна згадати й останню історію про Урал – куди підрозділи навіть не заходили, а просто зайшла велика вода. Мовиться зокрема про Орськ та Оренбург. Виявилося, що захистити людей не в змозі ані місцева влада, ані центральна влада.

Росіяни приходять на зустріч з так званим губернатором Оренбурзької області, кажуть там: "Путін, спасі, Путін, памагі". А його "зброєносець" Дмітрій Пєсков каже, мовляв, у вас там зараз дуже небезпечно, от коли вода зійде, тоді ми до вас приїдемо, а поки розбирайтеся самі. Це майже пряма цитата – для приїзду президента Путіна немає підстави, оскільки там достатньо небезпечно.

У цьому ж Орську і в Оренбурзі люди пишуть, мовляв, води багато, але немає питної, немає їжі. Пишуть, що там є хворі, які не можуть вийти з хати, не можуть елементарно купити собі їжі. І місцева влада, центральна влада елементарно не можуть захистити своїх людей просто від стихійного лиха.

Спочатку побудували цю дамбу, вкрали на ній гроші. Потім пішла вода, потім місцеве керівництво каже, мовляв, миші прорили ці отвори в дамбі, через них пішла вода та зруйнувала дамбу. Росіяни сидять без їжі, без води, узагалі без нічого – там просто руїни. Розумієте, коли вода заходить, то залишає після себе руїни. От Росія, розумієте?

Нам треба допомогти цим громадянам зрозуміти, що ніхто в разі надзвичайної ситуації вас не захистить. На щастя чи на жаль, вже не знаю. Путін точно цього не робить. Оскільки зараз його головна задача, як він розуміє, – збільшення території "вєлікой російської імперії". Йому не до тих, хто сидить десь в Орську, чи в Кургані, на якій йде вода, чи в Оренбурзі. Ні, йому головне ось тут (захоплення України – 24 Канал). Він вважає, що тут його місія.

Ми маємо продемонструвати, що його місія тут провалилася; що Путін не може захистити свої міста навіть на прифронтових територіях; що жодна людина в будь-якому містечку в Росії, маленькому чи великому, не має почувати себе в безпеці. Війна торкнеться кожного з них, кожного з тих, хто так масово підтримує цю так звану "сво". Про це, як я зрозумів з цього інтерв'ю, Кирило Буданов і казав.

Мер Орська надурив росіян, а вони це "проковтнули"

Що має побачити російське суспільство, спостерігаючи, як влада не може їх захистити? Чи розплющать росіяни очі, чи можуть ось зробити та піти на якісь кроки?

Ми згадали про Орськ, там же ще один скандал. Там спливло, що син міського голови Орська Василя Козупиці не лише придав собі маєток в Об'єднаних Арабських Еміратах, але й переїхав та живе там.

Ви ж бачили, що в тому Орську – занедбане маленьке уральське місто. А діти місцевого міського голови купують маєтки і їдуть в ОАЕ. Звичайно, там краще, ніж в Орську на Уралі. Там цивілізація, там гроші, там нафта, там все. А для своїх розповідаються історії про те, що "Росія – велика, Росія всіх переможе, "русскій мір", скрєпи" тощо.

Найцікавіше, коли ця історія спливла, то правоохоронні органи сказали, що не мають до цього сина жодних претензій, мовляв, все куплено законно. Ми просто знаємо рівень вартості житла в ОАЕ, це навіть не Москва. Однак усі місцеві "з'їли" цю інформацію, ніби все гаразд.

Яке майбутнє чекає на Путіна

В Оренбурзі таки виходили на протести. Хай може не масштабні, але протести були. Казали, може їм відділитися, може взяти вили та піти питати, що відбувається та чому ніхто їх не захистив від паводків. Однак щось затихло останнім часом, не побачимо більше?

Щодо протестів в самій Росії є різні думки. Я вважаю, що вони можливі – за певних обставин, несподівано. Хто б знав, що буде паводок на Уралі, при чому такий масштабний. Багато хто в нас каже – ніколи, мовляв, які протести, це ж Росія.

Російський бунт ніхто не скасовував – безсенсовний і безпощадний. Пам'ятаємо, що ці бунти з регулярністю в Росії траплялися й вони призводили справді до катастрофічних наслідків для російської влади. Згадаємо, хоча б той самий Урал, розстріл царської сім'ї та це побоїще, яке потім влаштували більшовики. Хто б міг подумати навіть після Першої революції 1905 року, що все закінчиться розстрілом царської сім'ї:

Думаю, що Путін має пам'ятати цю долю їхнього царя Миколи II і його родини. Думаю, що цілком може бути така ситуація – за певних обставин. І ми маємо зробити, щоб всі обставини склалися. Щоб незадоволення, цей маленький російський бунт збільшувався як снігова куля, щоб він масштабувався на інші регіони. Це вже завдання і наших спецслужб, і нашої розвідки, і загалом розумних людей.

Без внутрішньої дестабілізації Росії, про що каже Буданов, звичайним способом – на фронті, зараз перемогти росіян надзвичайно складно в силу їхнього ресурсу. Я вже казав: матеріального, технічного, людського, фінансового – ну будь-якого ресурсу.

Тому треба руйнувати цю імперію зсередини. Зокрема, певними спецопераціями з каналізації цього протесту, організації цього протесту, який безумовно все одно виникатиме. Все одно будуть і стихійні лиха, і українські атаки по критично важливих підприємствах, по критично важливій інфраструктурі. Звичайно, що протест все одно буде й важливо його правильно очолити, правильно каналізувати та скерувати.

Що відбувається в оточенні Путіна

Російським чиновникам заборонили виїзд за кордон. Кремлівська влада тепер опускає для чиновників, депутатів і працівників держструктур залізну завісу, забороняючи їм виїзд за кордон навіть у так звані дружні країни, не тільки на Захід. Видання Reuters зазначає, що не можна поїхати навіть в Білорусь або Узбекистан. Щоб перетнути кордон, держслужбовцям потрібен дозвіл, який видають у виключних випадках. Це може до чогось призвести? І чого так боїться Кремль?

Звичайно, тут ми маємо теж розраховувати на різні позиції всередині так званих башт Кремля і всередині оточення Владіміра Путіна. Все ж за крок кроком, по камінчику досягається певна межа, за якою настає біфуркація (поділ – 24 Канал). Точка цієї біфуркації, можливо, за допомогою подібних обмежень виникне навіть всередині самого путінського оточення.

Тобто незадоволення цим режимом і очільником Росії все одно поступово кристалізується навіть серед його оточення. Звичайно, що людям, які мають мільярди, десятки мільярдів грошей на Заході, звикли відпочивати на Лазуровому узбережжі, Маямі чи в Лос-Анджелесі, краще їздити туди, а не в Орськ, Кінешму чи в Череповець.

Про що це свідчить? Про те, що він дійсно живе у певному інформаційному вакуумі, який формує його найближче оточення, здебільшого силовики. Мені здається, він просто не надто звертає уваги, що це незадоволення його найбільшого бізнес-оточення все одно існує. Навіть попри те, що формально ці люди не висловлюють незадоволення.

Путін удає, що незадоволення в його оточенні немає / Getty Images

Подібні обмеження щодо виїзду все-таки б'ють по авторитету "русского царя". Якщо Миколу II розстріляли більшовики, то імператора Павла вбило його власне оточення. Є різні варіанти для завершення президентської кар'єри для Владіміра Путіна. У зв'язку з такими рішеннями все-таки ближчий варіант імператора Павла.

Налякані росіяни скасували паради до 9 травня

Щонайменше у п'яти регіонах Росії чомусь знову не хочуть проводити цього року паради "безсмертного полку" на честь 9 травня. Наприклад, Курська та Бєлгородська області. Бояться безпілотників? А що сталось?

Яка Курська область? Якщо в Бєлгороді протягом двох тижнів, згадуючи операцію трьох російських підрозділів, які вже вийшли з російської території, а російські ЗМІ ще повідомляли про те, що ведуться якісь бої, обстріли, когось там знищують, якась війна триває. Складно було зрозуміти, хто з ким там воює, якщо ці російські повстанці заявили про те, що вони вже вийшли з цієї території.

Цей інформаційний шум місцевої, центральної влади. Їм вже було важливо продемонструвати, що всі знищені, всі "російсько-українські націоналісти" не пройшли, їх знищили, вони припинили своє існування. Цей інформаційний шум тривав ще приблизно тиждень.

Звичайно, зараз люди перелякані тим, що вони чули два тижні в березні, фактично з 12-го по кінець березня. Які масові демонстрації 1 травня чи 9 травня, якщо прилітає щодня по Джанкою, по Казані, по Єлабузі, по містах, які фактично вже на Уралі розташовані? Мені здається, це повна нісенітниця.

Це самогубство місцевої влади. Кожен губернатор, міський голова розуміє, що якщо прилетить по місцях масового скупчення населення, то винним зроблять його. Відповідати буде не Путін, не Пєсков чи Шойгу. Відповідальним зроблять саме представника місцевої адміністрації. Чому ти не передбачив? Чому не забезпечив безпеку? Чому не попередив? І ще можна опинитися у в'язниці за це.

Тому я вважаю, що це цілком логічне продовження цієї нової стратегії боротьби українських Сил оборони, які тепер намагаються вразити максимально ці важливі пункти, місця скупчення на території Росії.

На території фронту очевидно, але на фронті поки у нас через об'єктивні причини, пов'язані з затримкою військової допомоги від наших західних партнерів, є певна ситуативна перевага ворога, нам складно там змагатися. Але ми можемо змагатися цими спецзаходами на території Росії. Виявляється, що ця стратегія і таке ведення війни є достатньо ефективним.

У Росії скасовують паради до 9 травня / Getty Images

Гроші від США потрібні негайно

Може я помиляюся, але після застережень і занепокоєнь, зокрема очільника Пентагону Ллойда Остіна, припинилися потужні, активні атаки, які були на нафтопереробні заводи, що непокоїло наших деяких партнерів. Після цього і пакет допомоги у США став ближчим до голосування.

Щодо цих ударів по НПЗ, здається, це казав політолог Тарас Загородній: "Якщо така реакція, значить, що ми робимо все правильно". Якщо ви (США – 24 Канал) хочете, щоб ми перемогли, ви не маєте з ними вести бізнес. У вас можуть піднятися ціни на нафту, але це питання нашого виживання, а не ваших цін.

Я вважаю, що тут обрана абсолютно правильна тактика українськими Силами оборони, саме по знищенню російських НПЗ. У Росії вже є дефіцит пального. Хай він невеликий, але вони вже обмежили експорт. У Росії піднялися ціни. Хай незначно, але вони вже піднялися. У Росії починаються певні процеси, які як цей сніжний ком будуть зростати, збільшуватися. Ці удари призвели до певної негативної реакції американських партнерів. Але наші дії не завжди мають подобатися нашим американським партнерам.

Нещодавно дивився фільм "Голда", майже документальний, художня стрічка, про війну Судного дня Ізраїлю за власну незалежність на початку 1970-х років. Там теж дуже класно продемонстровані ці перемовини прем'єр-міністерки Ізраїлю на той момент Голди Меїр з Генрі Кіссінджером, який був секретарем Держдепу Сполучених Штатів. Вона щось просить, він їй відмовляє. Але вона непохитно каже: "Добре, якщо навіть ви не будете нам допомагати, все одно ми будемо це робити, все одно ми будемо воювати".

Тут мені здається, що нам треба брати з Ізраїлю приклад у деяких моментах. Зокрема, цієї війни початку 70-х, під час якої Ізраїль першим зазнав нападу на себе, але потім фактично виграв цю війну. Зокрема, за допомогою Штатів, які все-таки допомогли Ізраїлю. Значно допомогли. Спочатку там були теж умовляння не робити цього, не робити того.

США не завжди у захваті від того, що роблять їхні союзники. Але це не значить, що союзники мають не робити те, що доцільно їм на цей момент, історичний проміжок часу на певній території.

Щодо цього голосування – я не знаю. Кожного дня нова приходить інформація. Все-таки в суботу (20 квітня – 24 Канал) за останньою інформацією, буде голосування. Я сподіваюся, що в суботу ми ці гроші "хоч тушкою, хоч опудалом" отримаємо. Я маю на увазі, хоч в кредит безвідсотковий, хоч як подарунок.

Нам просто гроші потрібні в будь-якому випадку. Хай це буде кредит, пізніше його можна буде реструктуризувати, чи списати, чи домовитися про його виплату іншими способами. Але гроші та зброя потрібні тут і негайно.

Сьогодні у Михайлівському прощалися з відомим українським письменником Дмитром Капрановим. Я там бачив військового, який безпосередньо нещодавно приїхав з лінії фронту. Він каже, що озброєння нам вкрай потрібно. При чому говорить, що озброєння більше потрібне, ніж мобілізаційний ресурс, ніж люди. Так, люди потрібні, але зброя потрібна ще більше. Довго ця ситуація тривати не може, тому нам ці гроші потрібні. Я сподіваюся, що вони до нас потраплять.

Хоча я вже казав в ефірі вашого каналу, що є велике сподівання і надія на наших європейських партнерів. Той самий президент Чехії, який збирає артилерійські снаряди, Німеччина, Великобританія, Франція, яка зараз намагається грати перший номер лідерства в європейській коаліції України. Еммануель Макрон усіма його заявами, діями намагається стати лідером нової Європи. Я бачу, що це зараз його зірковий час.

У Європі формується новий військовий союз?

Ми багато говорили про спільну колонку міністрів МЗС Франції і Британії. Вони сказали, що "ми відроджуємо Антанту й нова Антанта не дасть Україні зазнати поразки у цій війні". Де відповідь нашого МЗС Дмитра Кулеби на цю заяву, на цю колонку? Де відповідь України, що ми готові до підтримки?

Ми раді відновленню нового військового союзу, який відроджується через 100 років. Нам вкрай потрібна ця допомога. Можливо, вже і НАТО на момент завершення російсько-української війни не буде настільки актуальним, як нова Антанта, чи матиме нову назву новий військовий союз з Францією, з Британією, наприклад, з Польщею, з країнами Балтії, з Україною.

Ми маємо теж грати. Якщо не першим номером, то ми маємо відгукуватися на ініціативи наших партнерів, які самі їх озвучують. І часом це те, що нам потрібно. Я не бачу відповіді від нашого МЗС, нашого міністра на цю заяву двох міністрів, на спільну колонку, який написав би, що це нам потрібно, це наше, це геніальна ідея, будемо разом створювати новий військово-політичний союз "Антанта 2".

Тому до нас теж є питання. Нам теж треба активніше реагувати й самим пропонувати це, бути суб'єктом формування нової безпекової політики європейської. Адже очевидно, що НАТО вже якщо не доживає останні дні, то в перспективі вже не матиме такого принципового значення для членів щодо їхньої безпеки.

Щодо нашого вступу до НАТО деякі члени Альянсу чинять спротив. Сьогодні читав про заяву Роберта Фіцо (прем'єр-міністр Словаччини – 24 Канал), і здається, що Словаччина ніколи не проголосує за українське членство в Альянсі. Тоді потрібно формувати нові альянси, бо НАТО, на мою думку, все більше нагадує ООН. Це політична структура, а це безпекова структура. Але ефективність двох структур вже можна, в принципі, порівнювати.

Ми якось ставимо собі одразу тільки НАТО, але потрібно насправді формувати більш тісні взаємозв'язки, більш тісні союзи. Той самий Ізраїль 30 – 40 років йшов до такої тісної співпраці зі США, Британією, Францією, то вони все підняли й залучили. Тому що це дорога з двостороннім рухом. Не може вона бути лише в одну сторону. Правильно я розумію?

Очевидно. Думаю, що нам треба шукати нових союзників. Вони вже є. Вони готові підставляти плече, руку. Це та сама Франція, Британія, країни Балтії, самі Скандинавські країни, Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція. Це наші очевидні союзники.

Тут питання до української дипломатії. Я не дипломат, не можу там нічого сказати. Але мені здається, що поки гри першим номером чи якоїсь ініціативи від України, чи навіть відповідей на ініціативи партнерів – недостатньо.

Дипломатія теж виграє війни. Сучасні війни – це не класичні війни, як-от Друга світова. Це війни спецоперацій, війни інформаційно-психологічних операцій, війни дипломатичні. Тому нам треба на це дуже звернути увагу.

Так, зброя, артилерійські снаряди, і літаки – це важливо. Але сучасні війни виграються й іншими способами, зокрема. Тобто за допомогою самих літаків і артилерійських снарядів ми цю війну не виграємо. Тому треба активізуватися всім: і дипломатам, і розвідникам, і інформаційникам, і українським журналістам. Усім.

І нашим за кордоном. Ви, наприклад, бачили хоч одну маніфестацію, наприклад, під Конгресом США на підтримку ухвалення грошей для законопроєкту про надання грошей в Україні? Хоч одну. Скільки у нас українців живе в Сполучених Штатах? Зараз не скажу точно, але я думаю, що до мільйона етнічних українців точно. Де хоч одна маніфестація або одна акція в Вашингтоні? Ви бачили? Чи в Нью-Йорку? Я теж не бачу.

Або в Європі? У Брюсселі? Там, де Європейський союз. У Польщі? Ви бачили хоч одну в Польщі акцію на підтримку українських сільгоспвиробників? Немає, на жаль. Тому треба активізовувати нас по всьому світу.

Величезна кількість українців проживає за кордоном, але цих людей треба організовувати. Цим людям треба пояснювати, вкладати якісь плани в голови, для того щоб вони це реалізовували. Можливо, це не зовсім красиво звучить, що ми хочемо використати цих людей. Але треба їх спрямовувати.

Зараз критичний момент. Момент, коли ми всі маємо об'єднатися. Зокрема, і ті українці, які проживають там, мають допомогти нам. Насамперед вони мають відчувати себе зараз українцями, а вже потім громадянами США. Бо США зараз нічого не загрожує, слава Богу. Є загроза для України, тому вони мають нам допомогти зараз.