Китайська "візантійщина" проти РФ й України: чого домагається Пекін

Після умовлянь з боку німців, Пекін погодився приєднатися до зустрічі у Швейцарії за "українською формулою миру". Звучить як перемога. Проте, результати перемовин західні ЗМІ називають "ляпасом" (як пише Politico) з боку "товариша Сі", бо Китай їде як "адвокат диявола", тобто – Путіна, й транслюватиме на зустрічі російські побажання про "заморозку" війни.

Водночас свій "смачний ляпас" раніше вже отримав від "Піднебесної" й Сергій Лавров, якому, де-факто, повідомили про приєднання китайських банків до санкцій проти РФ. Більше того, КНР відмовилася від збільшення закупівель російської нафти й газу, й почала ще активніше шукати їм заміну, "перекупаючи" російських сателітів у Африці.

Що ж це раптом сталося з китайцями, та чого вони домагаються цією "дипломатією ляпасів" на всі боки? І головне для нас – як це вплине на Україну? Почати розбір польотів "китайського повітряного змія" слід з найсвіжішого інформаційного приводу – канцлер Німеччини Олаф Шольц прибув до "Піднебесної" у дуже гарному настрої. Сі Цзиньпін теж. Але перемовини пройшли не так вже гарно (якщо не сказати провально).

Канцлер був впевнений, що китайці бажають покращити відносини з Європою, адже Європа (в особі того ж Шольца, а також Емманюеля Макрона, лідера Франції) всіма способами демонструвала, що в разі якихось конфліктів між США та КНР, ЄС обмежиться виключно "стурбованістю". А торгівля з Китаєм залишиться у великих обсягах.

Китай теж усіляко демонстрував своє бажання до "перезавантаження" відносин й усіма силами створював "ідеальне" тло для перемовин з об’єднаною Європою. Так, Пекін пішов на цілу низку антиросійських "жестів", які наче й не кардинально, але все ж встромляють "палки" у "лапті" Кремлю.

По-перше, останній візит "гнідого скакуна" Лаврова до Пекіна виявився вкрай провальним для РФ – з потуг російської, вибачте, "дипломатії" нав’язати КНР якийсь "союз" не вийшло. Навіть навпаки – китайці демонстрували своє невдоволення молодшим партнером.

Над Лавровим "іржали" всім китайським "стійлом" закордонних справ, адже їм потрібні російські гроші та ресурси, а не якісь "союзницькі" зобов’язання у протистоянні з Заходом, куди китайці продають те, що й виробляють з російської сировини. Одне без іншого китайцям не цікаве. Путін ніяк цього не зрозуміє і тому раз за разом посилає своїх "міньйонів" на висміювання до сюзерена.

Певно, через повну відсутність позитивних результатів російські ЗМІ майже повністю проігнорували візит Лаврова до "Піднебесної". А ось китайці, навпаки, вирішили наочно продемонструвати, що про ніякий "союз" з РФ не може й бути мови, щоб європейці та американці, не дай Боже, не подумали протилежного. Майже одразу після візиту Лаврова китайські банки (буквально на другий день) посилили вимоги до російських покупців китайської техніки.

Починаючи з квітня, як скаржаться російські імпортери, їм потрібно не лише вказувати кінцевого покупця у китайських банках (з російськими банками китайські постачальники давно відмовляються працювати), але й призначення комплектуючих, кінцевого споживача, перевізника (назву судна) та навіть повний маршрут транспортування.

І якщо у будь-якій з цих ланок з’являться окуповані українські території, підсанкційні у США компанії й судна або якось "вилізе" Міноборони РФ, то транзакція "застрягає", і товар до РФ не їде. Гроші ж не дуже охоче повертають, якщо вірити скаргам росіян у "Телеграмі".

Причому це працює в обидва боки – гроші за російську продукцію теж "зависають" десь у китайських банках. Але це почалось не під візит Шольца, а вже з початку року. Втім, це не означає, що експорт з КНР до РФ повністю зупинений. Просто посередники з Казахстану, Туреччини та всіх інших "нейтральних" країн зароблять більше через більш складні схеми обходу санкцій.

Проблеми з оплатою підтвердив й Банк Росії, який повідомляв про "перемогу", але вийшло як завжди. Там радісно відзвітували, що платіжний баланс Московії в І кварталі досяг рекордних показників – 22 млрд "дерев’яних", що значно більше, ніж минулого року (15 млрд) або в середньому з 2015 по 2021 рік (16,5 млрд). "Ура! Перемога! Санкції не працюють!", - понеслося луною по болотах. Але є одне суттєве "але"…

Банк Росії та всі росЗМІ якось без ентузіазму повідомляють про показник "зовнішніх активів", який зріс у порівнянні з І кварталом минулого року з 6,3 млрд до 22,6 млрд рублів. Що це таке? Це ті російські кошти, які "застрягли" у КНР та інших "нейтральних" країнах через санкції та самообмеження. Тобто, на "папері" торговий профіцит та баланс у РФ покращуються, все наче добре, але у реальності значна частина коштів не доходить до РФ. А найбільше їх застрягає саме у КНР.

Додається ще й той фактор, що ці кошти - це не долар США чи євро, чи ще щось, що всі охоче приймають по світу, а місцеві юані, рупії й інші папірці, які мають купівельну спроможність виключно у КНР, Індії та інших країнах походження. На юані у Індії нічого не купиш, як і на рупії у китайців. Те, що зароблено росіянами у Китаї, може бути витрачено виключно у Китаї.

Санкційна "удавка" працює повільно, але все ж працює – доведено СРСР (хай земля йому буде бетоном).

І ось вже 16 квітня – прямо у день візиту Шольца до КНР, російська митниця повідомила, що, попри велику кількість контрактів, реальні показники експорту й імпорту продовжили падати. Зокрема, за період січень-лютий російський експорт по світу впав на 7,6% - до $58,5 мільярдів. Це разом з усіма нафтогазовими прибутками.

Це теж дуже багато, але, з огляду на зростання витрат РФ, це створює Кремлю проблеми. Через що курс рубля й падає, попри зростання цін на нафту. Тому ж досі не було "часткової мобілізації 2.0". І тому ж російські ліквідні резерви у ФНБ близькі до вичерпування. А більшість ліквідних резервів РФ – яке співпадіння – якраз у юанях. Які так часто застрягають десь між КНР і РФ…

І це ще не всі антиросійські "жести" за останній час.

"Черешенькою" на китайському "торті" для Путіна стало те, що Китай активно шукає альтернативи російській нафті. Й не лише у арабів. Корпорація CNPC нещодавно заявила про інвестицій на $400 млн у нафтові свердловини Нігеру.

Виглядає це так – Кремль підтримав у 2023 там державний переворот проти профранцузьких сил, направив туди "Групу Вагнера", а китайці потім прийшли та перекупили хунту, яка буде продавати китайцям нафту замість РФ. Лавров, зокрема, через це й приїхав до Пекіну "порішати" ці події, бо це якось "не по поняттях". Але китайці йому лише вказали на двері – щоб розгорнуту для Шольца червону доріжку не затуляв…

Ви думали це все? Та де там! Щоб взагалі всі питання відпали, китайці прямо у спину Лаврова "кинули" розгромну статтю "цілого" професора й головного китайського фахівця по Росії у The Economist, де він стверджує, що Кремль війну обов’язково програє.

Нещодавно там вийшла "програмна" стаття професора Юйцзюня з Пекінського державного університету, заступника директора Інституту міжнародних досліджень, доктора Центру досліджень Росії та Центральної Азії з промовистим заголовком "Росія точно програє в Україні". Прямо так і написано – через англійське "sure".

Всі ці регалії пана Юйцзюня важливі, щоб зрозуміти, що це не автор-дисидент, який ховається від пильного "червоного ока" десь на Заході, а цілком провладний діючий вчений, який працює в установі, якою "тісно" опікуються китайські Компартія та спецслужби (це як Інститут сходознавства у Москві часів СРСР – без "консультацій" з "товаришами" з КДБ там взагалі нічого не робилося, а тим більше - не публікувалися статті у західних медіа у день візиту західного політика).

Звісно, назву статті, певно, "підправили" у самій редакції на більш промовисту, бо по тексту науковець висловлюється у більш нейтральних тонах (що КНР за "мир та нейтралітет" і т.д.), але висновок все ж був саме такий – що РФ програє, якщо не піде на мир за китайськими умовами. Захід програє теж. І тому, нібито, обом сторонам потрібно приймати посередницькі послуги Пекіну, щоб цей "конфлікт" подолати (війну війною китайці досі не називають).

І оця стаття робить зрозумілим, як те, що Китай демонструє Заходу, так і його вкрай "товсті" натяки Кремлю, що потрібно все це завершувати, бо сюзерен несе збитки.

Балансувати китайцям все складніше, а проблем у власній економіці все більше. Пекін зробив все, щоб його послання та "жести" "прочитали" як на Заході, так і на Сході.

І ось тут слід повернутися до візиту Шольца. Адже саме про умови миру вони й говорили з Сі Цзиньпінем. Всім відомо, що китайська "формула миру" це, фактично, "заморозка" війни. І не стільки за корейським, скільки за в’єтнамським сценарієм. Це коли прокомуністичні сили отримують паузу на перегрупування і через якийсь час знищують прозахідного опонента, від якого Штати "втомилися".

Судячи з доступної інформації, німецькому канцлеру, як раніше й французькому президенту, не вдалося вмовити КНР не просто робити антиросійські "жести", а повністю згорнути підтримку свого сателіта.

Китайці не просто на це не пішли, а прямо почали вимагати зупинити військову підтримку України. Тобто, вони ніби кажуть: "Ми натиснемо на Кремль, щоб він пішов на "заморозку", а ви натисніть на українців з тією ж метою".

Шольц, звісно, на це не пішов. Й не міг піти, бо це не від нього залежить. Європа розділена, але там багато прихильників України, які ніколи не дозволять її "злити". Кремль також почав робити "жести" проти КНР – наприклад, там обіцяють майже синхронно з американцями заблокувати китайський ТікТок. А це чи не останній медійний інструмент КНР, який має вплив на весь світ.

Що ж ми маємо у результаті? Те, що КНР, схоже, вирішив активніше вступити у гру у якості "миротворця" й посередника, щоб "обміняти" свій вплив на РФ на якісь "пряники" з боку Європи. І "розмінною монетою" тут вони бачать саме Україну. А також Іран, який вони підтримали публічно, але теж запропонували посередництво (втім, це зовсім інша історія).

Таким чином, очікувана конференція у Швейцарії за українською "формулою миру" з суто формального заходу може перетворитися на визначальні перемовини Заходу й України з "Глобальним Півднем", який несе збитки, бо балансувати між Заходом і Кремлем їм все складніше. Це не означає, що там приймуть остаточне рішення, і що воно буде на користь України на сто відсотків. Але добре вже те, що РФ стає лише об’єктом у цих перемовинах, а КНР має достатньо не лише "пряників", але й "кнутів" для впливу на Путіна.