Найближчим часом ЗСУ отримають багато зброї: ексклюзивне інтерв'ю з Подоляком

Про це в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк, підкресливши, що це вплине на лінію фронту, яку ми зараз бачимо. Більше про можливий наступ Росії улітку та вибухи у Джанкої – читайте далі у матеріалі.

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали про те, що для України настав переламний момент у війні та допомогу від США. Деталі – читайте за посиланням.

Найближчими тижнями отримаємо багато зброї

Очільник ГУР Кирило Буданов сказав, що у червні Росія планує розпочати великий наступ, щоб спробувати захопити всю Донецьку і Луганську області. Що ми можемо і як ми можемо тому протидіяти?

Це питання до Генерального штабу. Я думаю, що вони, пан Буданов абсолютно конкретно розуміють плани Росії: де і які концентрації окупанти проводять; де проводять додаткові мобілізації; чи є амуніція; чи виготовляють таку кількість снарядів.

Це все аналізується в Генеральному штабі. Є програми протидії цьому, тобто укріплення оборони. Будуються фортифікації, додаткові мобілізаційні, тренінгові та рекрутингові заходи в Україні є. Але ключове, я вважаю, якраз таки протягом найближчих тижнів Україна отримуватиме суттєво більше зброї. Це впливатиме на те, що ми бачимо і по лінії фронту.

І ще ключове – щойно у нас буде збільшена кількість протиракетної оборони та авіаційного компонента, тоді трошки інший вигляд матиме вся ця концентрація, яку робить Росія.

Те, що вони хочуть пройтись по Донецькій та Луганській області – зрозуміло. Те, що вони хочуть розширити обсяг в окупованих територіях – очевидно. Чи зможуть вони це зробити? Навряд чи. Чи треба враховувати, що вони проводять відповідні кількісні концентрації? Безумовно.

Уся розвідінформація, яку пан Буданов обережно проговорив без якихось зайвих деталізацій, дозволяє з нашими партнерами обговорити, скільки потрібно зброї для того, щоб це все знищити. Тому мені здається, що все до цього буде підготовлено. Підкреслюю, що пан Сирський постійно на комунікації. Він про це так само говорить.

Сьогодні Україна на зовсім іншому етапі війни

Я так розумію, що минулого року ми надто багато говорили про плани Збройних Сил України. Хоч і намагалися тримати їх в максимальному секреті. Цього року ми максимально мовчимо?

Не те щоб ми максимально говорили. Це різні етапи війни. Люди люблять заднім числом казати, що треба було щось інакше робити. Досвіду такого величезного обсягу війни та її інтенсивності ні в кого не було. Крім того, це інформаційна епоха, де ти шляхом певного інформаційного тиску психологічно обвалюєш опонента.

У нас був дисбаланс у чому? Росія була тоді психологічно обвалена, але постачання було набагато повільнішим, ніж було проговорено з нашими партнерами. І накопичення відповідних обсягів зброї було набагато повільнішим. Росія, перебуваючи в пригніченому психологічному стані, все одно вкладалась у фортифікаційні споруди, які будували у Запорізькій, Херсонській областях.

Має бути відповідність. Ви маєте інформаційно проводити відповідні заходи й паралельно маєте розуміти, що накопичення матеріального ресурсу відповідає домовленостям. Якщо цього немає, десь йде розбаланс – тоді буде невідповідність психологічного тиску до математичного. Але це не означає, що тоді було щось неправильне чи сьогодні щось неправильно.

Сьогодні тяжче. Чому? Ми перебуваємо на тому етапі, коли психоемоційний стан зовсім інший. Цього очікування, що завтра ми зможемо дотиснути росіян та викинути їх зі своєї території – немає. Навпаки, ми бачимо, що Росія десь там тисне; використовує велику кількість ракет, дронів. Але все це не впливає на готовність України в будь-який момент проатакувати й забрати з Росії всі борги.

ЗСУ готові у бідь-який момент "забрати борги" з Росії / Getty Images

Питання в тому, щоб знову не було цього розбалансу, щоб в нас була відповідна кількість накопиченої зброї. Після цього ми психологічно будемо тиснути на Росію і ви побачите зміну настроїв там.

Маленьку ремарку дам: аналізуючи з психологічного погляду інформаційний простір, бачу, що в Росії дуже багато кажуть, мовляв, "нам ще трошки дотиснути й буде перемога". Це говорить про суттєву невпевненість. Періодично виходить Владімір Путін і говорить, що готовий до переговорів. Розумієте, коли країна тотально домінує по лінії фронту, то вона не говоритиме, що готова до переговорів.

Чому? Бо вона не виконала своїх завдань. Але ми бачимо цю трошки дивну риторику. Росіяни ніби самі собі говорять, що "ще трошки – дотиснемо, захопимо, Харків будемо штурмувати". Це говорить про суттєву психологічну невпевненість. Тому треба спокійно дивитися, що вони там роблять; що вони там говорять про "нові армії для захоплення Харкова". Це їхня інформаційна робота.

Ми ж сьогодні обережніше коментуємо, враховуючи досвід минулого року з погляду накопичення зброї. Ми домовились про певні обсяги. Але бажано, щоб вони були своєчасно поставлені.

Про зброю, якою вдарили по Джанкою

Напередодні в Джанкої сталася прекрасна операція Збройних Сил України. Писали, що нібито по Криму вдарили новими українськими ракетами, але ще й досі тиша.

Вона й буде, і це правильно. Бо, по-перше, цілий день лунали вибухи в Джанкої. Там і склади були уражені. Але треба ще отримати всі підтвердження, що саме було знищене. Наприклад, чи були там знищені пускові установки С-400 та С-300? У якій кількості? Чи були РЛС знищені? У якій кількості? Чи були знищені ракети? Скільки солдатів? Треба отримати підтвердження в повному обсязі. Тоді можна говорити про успішність використання тієї чи іншої зброї.

Питання в іншому, ви абсолютно правильно ставите. Просто не хочеться говорити про конкретні формати зброї, які дають нам можливість знищувати величезні обсяги російських накопичених ресурсів на далекій відстані. Було б бажано, щоб цієї зброї різних форматів – нашого виробництва та не нашого виробництва; дронів, далекобійних ракет – було більше.

Чи треба говорити, що ми саме такою ракетою уразили? Я вважаю, що технічні параметри маємо якраз таки давати менше, щоб це було сюрпризом для Росії. Вважаю, що Росія має отримувати наростаючий обсяг таких позитивних для нас сюрпризів. Умовно, знищення НПЗ чи бази торпедних катерів.

Усе, що там залишилось – великі й малі десантні кораблі Чорноморського флоту. Усе, що стосується баз, особливо в Криму – має знищуватися різними інструментами, щоб Росія не розуміла, чим саме завдаються удари та не готувала контрдії.

Бо, коли ти завдав один удар, а Росія розуміє, як він відбувався, то тоді вона може продумати тактику контрдій. Нам з вами це точно не потрібне. Сьогодні треба трошки менше говорити про технічні складові, а більше говорити про наслідки ураження та конкретику: знищено стільки-то систем, стільки-то "Кинджалів", "Цирконів", інших форматів ракет тощо.

Поляки поновили блокаду кордону

Президент Польщі Анджей Дуда приватно зустрівся з Дональдом Трампом у Нью-Йорку. Вони начебто обговорили війну в Україні та на Близькому Сході й витрати членів НАТО на оборону. У цей самий час польські фермери поновили блокування кордонів. Не знаю, чи це саме польські фермери, бо за цим стоїть осередок аграріїв "Підкарпатське ошукане село", а саме Роман Кондрув.

Насамперед це суверенне право Польщі, її правоохоронних органів з'ясовувати, хто є організатором тих чи інших акцій. Ми з вами вже неодноразово розбирали тематику сільського виробництва Польщі, казали, що це протести не тільки в Польщі, а в країнах, які втрачають певні дотації, певні регуляторні правила. Найімовірніше, це тиск на Єврокомісію.

Тобто, якщо ми говоримо конкретно про польського сільгоспвиробника, то він використовує інформаційно привабливе блокування кордону, тому що про це говоритимуть. Це дає йому можливість бути в центрі уваги. Так само як вони атакують Брюссель чи Париж, щоб бути у фокусі уваги, проводять достатньо дивні, як на мене, протести.

Але між тим, це все-таки спроба вирішити з Єврокомісією, якими будуть нові регуляторні правила, враховуючи переговори, які сьогодні веде Україна. Адже Україна додасть конкуренції глобальному європейському економічному простору. Це очевидно. Тому вони (фермери – 24 Канал) намагаються якось від цього захиститись, використовують якийсь протекціонізм і так далі.

А те, що ви говорите про організаторів, це вже до правоохоронних органів Польщі, вони мають все встановити. Якщо там є якісь політичні інтереси, якісь проросійські партії, а ми знаємо, що в Польщі є маленькі маргінальні партії, які орієнтуються на Росію, як і в інших країнах, то це вже трохи інше. Мені здається, тут Польща мала б реагувати достатньо жорстко.

Зрозуміло, що сільгоспвиробники використовуватимуть будь-які майданчики, щоб тиснути на Європейську комісію. Я нагадаю, президент Володимир Зеленський запропонував створити постійну тристоронню комісію, до якої увійдуть представники уряду України, Польщі та представники Єврокомісії. Якщо між нами є якісь непорозуміння економічного характеру, конкурентні непорозуміння, то ми готові їх обговорювати, тому що це економіка. Ми захищаємо свого виробника, ви свого – це зрозуміло, але є загальні правила, є потреби України.

Це абсолютно конструктивна пропозиція. Україна йде на будь-які діалоги, вважаючи партнерів – партнерами. А все, що стосується політичних, проросійських складових, то треба, щоб цим детально займалися правоохоронні органи Польщі. Адже це дивно виглядатиме, якщо проросійськість буде проявлятися навіть в таких акціях.

Зеленський готовий зустрітися з Трампом

Тобто питання про те варто чи не варто зустрічатися з кандидатом в президенти Сполучених Штатів, також залишимо суверенним правом країни?

Дивіться, в чому є особливість суб'єктності пана Зеленського. Він абсолютно відкритий до будь-яких діалогів. Він говорить, що є кандидат, є складна електоральна кампанія в Сполучених Штатах, є кандидати-республіканці. Ми маємо двопартійну підтримку, активно працюємо з республіканцями, вони приїжджають сюди: конгресмени, сенатори, демократи й так далі.

Ми розуміємо, що є партійні кандидати – це нормально. Ми готові зустрічатися будь з ким, хто впливатиме на глобальний політичний процес, і пояснювати природу війни, природу сучасної Росії, те, чому війна не може закінчитись дивним компромісом, чому не можна примусити Україну зупинитися, чому Росія тоді продовжуватиме свою експансію та буде обнуляти репутацію Сполучених Штатів.

Президент України глибоко в цій темі й готовий на будь-якому майданчику пояснити це будь-якому кандидату. Ми розуміємо, що 2024 рік – це рік великих виборчих перегонів у різних країнах, в Європарламенті й так далі.

Президент готовий пояснити оновленій політичній еліті будь-якої країни, чому варто підтримувати Україну та чому ця війна має завершитись тільки справедливим фіналом, а не, як у 2014 році якимось компромісом, який привів до масштабування війни.

Тому, безумовно, двері відкриті, будь ласка. Є Дональд Трамп, є інші активні "просуватори", вибачте за цей термін, концепції "нумо домовлятися з Росією". Наприклад, можна провести дискусію з Ілоном Маском про те, що у війнах такого типу немає компромісу, як би це його не дивувало.

Це не питання того, що ми хочемо продовжувати війну. Ні, ми її не починали, ми не хочемо війни. Але коли ти захищаєш свій дім, то не можеш зупинитись, ти маєш вигнати того, хто прийшов тебе грабувати, вбивати, захоплювати. Це очевидні речі.

Отже, на будь-якому рівні, на будь-якому майданчику це треба пояснювати. Тому президент відкритий до будь-яких комунікацій, спілкувань з тими чи іншими політиками, які впливають на глобальний політичний процес.

Дональд Трамп / Getty Images

До речі, президент постійно говорить, що готовий на рівні очільників держав спілкуватися з представниками нейтральних країн. Наприклад, Китай, Індія. Ми бачимо постійні комунікації, зокрема на рівні прем'єра Індії та президента України. Так само Бразилія, Латинська Америка. Тобто президент хоче пояснити природу війни. Це дуже важливо. Тому що чим далі ти від війни, тим більше тобі здається, що все просто. Мовляв, віддайте їм щось, вони ж більші, тоді у вас буде спокій.

Президент пояснює, що так не буде. Росія саме тому й нападає, що їй один раз щось віддали, другий раз щось віддали. Тепер вона не може існувати ніяк інакше, окрім експансії. Чим толерантніше ти ставишся до такої експансіоністської політики Росії, тим нахабніше вона себе поводить на глобальному політичному ринку.

Яка мета саміту миру

Ще кілька слів про саміт миру, тому що він планувався як об'єднання "сил добра" проти "сил зла" в умовах тотальної нестачі передачі зброї Україні. Але виглядає, ніби це буде стіл для того, щоб вмовити нас або заморозити війну, або погодитися на сіру зону. Як вам здається?

Не виглядає так. Безумовно, деякі "програмісти" інформаційного маніпулятивного простору намагаються все так подати, але ні. Виглядає трошки інакше. Ви дали дуже гарну концепцію – "сили добра" та "сили зла". Але я трошки інакше дивлюсь. Ця концепція – трискладова.

Є "сили добра", тобто ті, хто підтримує Україну безпосередньо, конкретно, розуміє, що це концептуально правильно, бо на нас напали й ми допомагаємо.

Далі є величезна кількість країн, які далеко від війни. Вони займають нейтральну позицію. Вони не те, що підтримують Росію чи не підтримують Україну, зовсім ні. Просто ці країни опікуються своїми інтересами, зокрема бізнесовими, економічними, заробляють, дозволяючи Росії обходити санкції. Це абсолютний прагматизм, а не ідеологічна підтримка Росії.

І є дуже невелика кількість країн, абсолютно безглуздих, існування яких я досі не можу зрозуміти. Наприклад, такі як Північна Корея, які не генерують нічого позитивного для людства. Таких країн дуже мало – це Росія, Іран, Північна Корея, такі три країни зла. Вони вже сформували сталий союз. Вони втрьох воюють, провокують тощо.

Тож, мені здається, саме нейтральним країнам на саміті миру можна пояснювати, те, що нам важливо. Ми розуміємо їхні національні інтереси. Вони хочуть прагматично до всього підходити, але для їхніх же національних інтересів потрібно, щоб правила, гарантії існували, щоб ніхто не міг прийти й сказати, що в мене більше ядерної зброї, тому віддай щось. Усе це важливо донести.

Так, примітивно, без геополітики, без філософствування, але в цьому сенс Формули миру Зеленського. Усе абсолютно чітко. Війна на нашій території, але вона стосується всіх. Чому? Бо якщо війна неправильно завершена, то тоді немає ніякого міжнародного права, ніяких гарантій. Це фікція. Тоді будь-хто сильніший завжди претендуватиме на щось, що є у слабшого.

На саміті миру треба проговорити, що немає конструкцій, які ви назвали. Мовиться про "замороження війни". Це тільки призведе до масштабування та створення значно більших ризиків. Через рік, через два або навіть одразу після "замороження" буде більше терактів, більше нахабності від таких країн як Іран. Хоча зараз це взагалі карикатурна країна, після того, як вона атакувала Ізраїль.

Тому все це дуже важливо проговорити, щоб не було ніяких концепцій "замороження війни", чи розмов про поступки територіями. Адже поступитися територіями – це означає толерувати Росію як вбивцю і дозволити їй збільшити масштаб війни.

Треба це проговорювати, щоб не було ілюзій, а вони періодично з'являються, що нібито можна прийти до компромісного рішення. А в цьому сенсі компромісне рішення – це примусити Україну капітулювати. Переговори, компроміси, взаємні поступки. Ні, немає ніяких взаємних поступів.

Якби ми мали війну за спірну територію, наприклад, ми щось вважаємо своїм, а Росія своїм, тоді так – компроміси, "замороження", це нормально, це практика глобальних спільнот. Але коли в тебе вдома йде війна й сенс цієї війни вбити якомога більше українців, знищити можливість чинити спротив, обмежити армію, суверенітет, права, можливість вступати чи не вступати в Альянси, Союзи, – то це не про компроміси, а про капітуляцію.

Це треба періодично пояснювати, щоб не було зайвих ілюзій у тих, хто далеко від війни, хто займає нейтральну позицію, або просто хоче купити у Росії на пів тонни зерна більше.

Куди Росія відправить військових з Нагірного Карабаху

Азербайджанські ЗМІ повідомляють, що Росія розпочала виведення своїх так званих "миротворців" з території колишньої невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки, яку Азербайджан повернув під свій контроль. Ми говорили, що якщо вони почнуть вивід своїх військ, то відповідно весь цей "миротворчий контингент" може опинитися на українській території.

Я поясню, щоб було зрозуміло. Вони (росіяни – 24 Канал) сьогодні пробують знайти десь додаткові, професійні військові спроможності. Збирають скрізь: на Далекому Сході, на Балтиці, на північних напрямках.

Ба більше, росіяни переводять в піхоту офіцерів з інших родів військ, наприклад, з Північного флоту. Тобто роблять з них штурмові загони, батальйони і відправляють на лінію фронту. Це свідчить про суттєві дефіцити саме у професійній військовій складовій. Адже мобілізаційний контингент – це зовсім інша складова.

Росія виводить війська з Нагірного Карабаху / Shutterstock

Тепер щодо виводу військ. Я поки не зовсім розумію, що там відбувається, тому що дуже великий контингент був вже у Вірменії. Не забуваємо про це. І взагалі росіяни залишатимуть велику частину своїх військових на Кавказі. Адже лише завдяки фсб, росгвардії та армії вони загалом можуть контролювати Кавказ, Дагестан, Чечню і так далі.

Найімовірніше, вони виводитимуть війська, наприклад, частково з Вірменії та перекидатимуть їх в Дагестан чи в Інгушетію, тому що там дедалі більше відчувається підготовка до масштабного повторення спроби відокремитись, повернути свій суверенітет. Мені здається, що Чечні чи Дагестану на цей раз все вдасться.

Тому ще раз підкреслюю, що є переоцінка силової спроможності Росії на внутрішньому ринку. Вона не контролює силовим способом нічого. Щойно на лінії фронту відбудуться максимально фатальні дії для Росії, для російського окупаційного угруповання, тоді і внутрішній простір, і внутрішня "комунікація" з російськими силовиками на Кавказі матимуть зовсім інший вигляд.