Хроніка збитого російського бомбардувальника

Російський дальній бомбардувальник Ту-22М3, який ЗСУ успішно "приземлили" 19 квітня, став першим збитим літаком дальньої авіації у російсько-українській війні. Формально - ця втрата не є для росіян критичною, адже таких літаків у РФ ще багато. Однак диявол криється у деталях.

За словами командувача Повітряних сил ЗСУ генерал-лейтенанта Миколи Олещука, літак збили зенітні ракетні підрозділи Повітряних сил у взаємодії з Головним управлінням розвідки МО України. Як пізніше додав очільник ГУР Кирило Буданов, українські військові кілька днів "чатували" на російську "пташку" у засідці, чекаючи поки вона вийде на необхідні рубежі. Вразили ж літак на відстані 308 кілометрів, застосувавши "ті ж прийоми і засоби, які застосовувалися, коли знищили в повітрі літак А-50".

Але що ж це за "звір" - Ту-22М? Скільки їх залишилось у Росії, та чи є чим їх замінити?

Цю модель побудували на базі сумнозвісного Ту-22, який через його критичні недоліки пілоти прозвали "‎людожером"‎.

З 1958 по 1992 роки було втрачено близько 70 (!) літаків Ту-22 різних версій, при тому, що всього побудували 311 серійних бомбардувальників. Модифікований Ту-22М радянські інженери докорінно переробили, так що машина стала вже більш "‎слухняною".

Загалом, це виявися непоганий літак: особливо, на тлі базової версії. Проте, об'єктивно його оцінити доволі важко, адже літак створювали для вирішення досить специфічних завдань. Це дальній морський бомбардувальник, призначений, в першу чергу, для нанесення ударів по американських корабельних угрупуваннях ракетами Х-22.

Ці ракети мають вкрай низьку точність і велику вагу бойової частини.

Це не просто так: крейсери або авіаносці великі, тож влучити у них не так важко. Окрім того, росіяни розробили ядерний варіант ракети, що повинно було ще більше спростити завдання. Загалом, Ту-22М може брати до 3 ракет Х-22, або стільки ж модернізованих Х-32, які концептуально нічим не відрізняються.

Після початку повномасштабної війни нестача сучасних ракет спонукала росіян почати використовувати ці застарілі, неточні і вкрай небезпечні для мирних жителів вироби, запускаючи їх по наземних цілях. Окрім того, Ту-22М є єдиним штатним носієм надпотужної бомби ФАБ-3000, про початок масового виробництва якої повідомлялось у березні. 

Ту-22М свого часу побудували у кількості 497 одиниць, з яких у росіян зараз залишилось близько 60-ти у варіанті Ту-22М3 (скоріш за все, боєздатними є 25-30 літаків).

І тут ми підійшли до найцікавішого. На перший погляд, 60 літаків - це багато, і втрата одного такого бомбардувальника нічого змінює. Однак проблема для росіян полягає в тому, що останній з них побудували ще у 1993-му: тобто більше, ніж 30 років тому. Наразі серійне виробництво Ту-22М в Росії відсутнє.

Звісно, росіяни здатні будувати нові винищувачі-бомбардувальники Су-35С, Су-30СМ або Су-34, які створені на базі радянського Су-27. Однак чи можуть вони замінити Ту-22? Відповідь – ні. Теза російських пропагандистів про те, що Су-34 може стати альтернативою Ту-22М3 - є повною маячнею, адже бойовий радіус Ту-22М3 складає близько 2400 км, у той час, як у Су-34 він дорівнює лише 600-1100 км.

Максимальне бойове навантаження "Ту" - 24 000 кг, у той час, як Су-34 може підняти лише 8000-12000 кг озброєння. Використовувати Х-22/Х-32 він взагалі не здатен (як, до речі, і ФАБ-3000).

Єдиною заміною для Ту-22М3 може бути так званий ПАК ДА або Перспективний авіаційний комплекс дальньої авіації. Це проект такого собі стелсу "на мінімалках", який створюють з оглядкою на малопомітний американський бомбардувальник B-2. Як і його американський візаві, російський літак, за задумом, має бути малопомітним, дозвуковим і розробленим за аеродинамічною схемою літаюче крило.

Загалом, проект максимально ефемерний: сам літак хочуть прийняти на озброєння у 2027-му, однак це повністю виключено, адже він ще навіть не здійснив свій перший політ.

Поглянемо на історію. Як показує досвід, від моменту першого польоту бомбардувальника і до його прийняття на озброєння може пройти 10-15 років. Наприклад, американський важкий стратегічний бомбардувальник B-2 здійснив перший політ у 1989 році, а на озброєння його прийняли лише у 97-му. І це при можливостях США!

Ще більш показовим є те, що навіть офіційні російські джерела майже не згадують ПАК ДА, хоча до 2022-го про нього писали доволі часто.

…Тож, підведемо підсумки. Головний ворог Ту-22М3 - це навіть не українські ракети або технічні несправності. Його головний ворог - це час.

"Найновішому" з цих бомбардувальників вже більше 30 років, а такого ресурсу, який мають, наприклад, американські B-52, у радянської техніки зазвичай немає (хоча ті ж "стратеги" Ту-95 все ще літають).

Оскільки створити заміну для Ту-22М3 росіяни нездатні, вони будуть намагатись подовжити життя старим літакам, зокрема, шляхом модернізації стройових та недобудованих "Тушек" до варіанту Ту-22М3М, у якого ресурс планера повинен складати до 40 років. Наскільки вдалим це виявиться, покаже час. Якщо робити висновки по інформації з відкритих джерел, темпи модернізації вкрай повільні: наразі вона торкнулась хіба що кількох Ту-22М3.

Тож, ми, українці, можемо з нещодавнього успіху ЗСУ лише порадіти. Чим більше таких "пташок" нам вдасться приземлити, тим спокійнішим буде наше небо. Залишилось лише поставити такі акції "на потік".

Ілля Ведмеденко