Рішення конгресу про виділення грошей Україні. Що воно насправді означає для нас?

1. Це перш за все певне, вибачте за не зовсім точний термін (кращого просто не зміг знайти), "полегшення" в цій війні. При правильному плануванні і виконанні цих планів, нова зброя дозволить перш за все, вирівняти ситуацію. Про щось більш глобальне, поки говорити дуже складно.
2. Причина голосування в конгресі, і це моя особиста версія, лежить не стільки в прозрінні трампістів, скільки в рейтингах республіканців, які почали опускатися. Ставка на ізоляціоністів виявилася не зовсім коректною і Трампу потрібно було міняти тактику. Звичайно, я не можу і, тим більше не хочу, применшувати величезну роботу, яку робили українські дипломати і не тільки, але все ж, головна причина - падіння рейтингів перед виборами і спроба зламати цей тренд.
3. Колективний захід і США досі не мають головної відповіді: відповіді на питання "Що таке перемога?" в їхньому розумінні. Поки США живуть в парадигмі концепції Кіссінджера про баланс систем, а не розвал Росії чи щось подібне. Але Заходу точно потрібні переговори. Тому, не виключено, що є двопартійна стратегія: якщо Україна не хоче переговорів – іде затримка зі зброєю. Якщо Росія відмовляється від переговорів (після виборів Росія, де-факто вийшла з розмов про переговори) – Україна отримує зброю.
4. Перша реакція росіян була надто млявою. Судячи з усього, вони чомусь не готові були до цього рішення. Єдине, на що варто нам звернути увагу – це на артикульовані заяви Лаврова про Харків. Єдине, що Росія вирішила проартикулювати – це те, що вона буде продовжувати війну (власне після виборів 17 березня російські еліти перейшли виключно на войовничу риторику). Путін увірував знову в "Київ за три дні". Зараз російські еліти явно не готові відмовлятися від цієї ідеї і протверезіння почне приходити не раніше середини літа.
5. План Путіна поки залишається незмінним: спроба максимального захоплення територій за літню кампанію і навʼязування Заходу переговорів з трьома основними пунктами: обіцянка зняття санкцій, зменшення української армії, демілітаризована зона і заборона зброї дальнього радіусу дії (читайте стамбульські домовленості, чомусь реанімовані саме зараз) і, нарешті, вибори в Україні (росіяни хотіли б зі зрозумілим для них результатом). Рішення конгресу і, особливо, якщо зброя поступить не протягом місяців, як завжди, а протягом тижнів, як про це пишуть західні ЗМІ, ламає ці плани і тому Кремль просто не розуміє, що з цим робити і просто відкладає зміну планів на потім. Точніше, очікує результатів літньої кампанії і уважно дивиться на те, як себе вестиме в наступні місяці Китай.

І наостанок хочу наголосити ще на двох речах. По-перше, як би там не було – це рішення конгресу вкрай важливе для нас саме зараз. І воно може допомогти нам застабілізувати ситуацію.

Другий аспект більш універсальний, але ми про нього весь час забуваємо. Українці страшенно люблять роздумувати про мудрість Китаю, який живе в концепції "плюс 50 років", але самі розглядають все все з точки зору фукуямівського "кінця історії", коли кожен позитив чи негатив є довічно зафіксованим і звершеним фактом. Це одна з головних наших внутрішніх загроз, але з нею ми навіть не прагнемо боротися. Чому? Бо це, з однієї сторони вимагає інтелектуальних надзусиль, а з іншої, невигідне політикам. Політик хоче вже зараз трубити про перемогу або про зраду. Тому нинішнє рішення – це "полегшення", обмежене в часі.