Рятівне голосування Конгресу: п'ять висновків із рішення щодо допомоги Україні

Рішення Конгресу про виділення грошей Україні. Що воно насправді означає для нас?

1. Це перш за все певне вибачте за не зовсім точний термін (кращого просто не зміг знайти), "полегшення" в цій війні. При правильному плануванні і виконанні цих планів, нова зброя дозволить, перш за все, вирівняти ситуацію. Про щось більш глобальне поки говорити дуже складно.
2. Причина голосування в Конгресі, і це моя особиста версія, лежить не стільки в прозрінні трампістів, скільки в рейтингах республіканців, які почали опускатися. Ставка на ізоляціоністів виявилася не зовсім коректною, і Трампу потрібно було міняти тактику. Звичайно, я не можу, і тим більше не хочу применшувати величезну роботу, яку робили українські дипломати і не тільки, але все ж, головна причина — падіння рейтингів перед виборами і спроба зламати цей тренд.
3. Колективний захід і США досі не мають головної відповіді: відповіді на питання "Що таке перемога?" в їхньому розумінні. Поки США живуть в парадигмі концепції Кіссінджера про баланс систем, а не розвал Росії чи щось подібне. Але Заходу точно потрібні переговори. Тому, не виключено, що є двопартійна стратегія: якщо Україна не хоче переговорів — іде затримка зі зброєю. Якщо Росія відмовляється від переговорів (після виборів Росія, де-факто вийшла з розмов про переговори) — Україна отримує зброю.
4. Перша реакція росіян була надто млявою. Судячи з усього, вони чомусь не готові були до цього рішення. Єдине на що варто нам звернути увагу — це на артикульовані заяви Лаврова про Харків. Єдине, що Росія вирішила проартикулювати — це те, що вона буде продовжувати війну (власне, після виборів 17 березня російські еліти перейшли виключно на войовничу риторику). Путін увірував знову в "Київ за три дні". Зараз російські еліти явно не готові відмовлятися від цієї ідеї, і протверезіння почне приходити не раніше середини літа.
5. План Путіна поки залишається незмінним: спроба максимального захоплення територій за літню кампанію і навʼязування Заходу переговорів з трьома основними пунктами: обіцянка зняття санкцій, зменшення української армії, демілітаризована зона і заборона зброї дальнього радіусу дії (читайте стамбульські домовленості, чомусь реанімовані саме зараз) і, нарешті, вибори в Україні (росіяни хотіли б зі зрозумілим для них результатом). Рішення Конгресу і особливо, якщо зброя поступить не протягом місяців, як завжди, а протягом тижнів, як про це пишуть західні ЗМІ, ламає ці плани і тому Кремль просто не розуміє, що з цим робити і просто відкладає зміну планів на потім. Точніше, очікує результатів літньої кампанії і уважно дивиться на те, як себе вестиме в наступні місяці Китай.

І наостанок хочу наголосити ще на двох речах. По-перше, як би там не було — це рішення Конгресу вкрай важливе для нас саме зараз. І воно може допомогти нам застабілізувати ситуацію.

Другий аспект більш універсальний, але ми про нього весь час забуваємо. Українці страшенно люблять роздумувати про мудрість Китаю, який живе в концепції "плюс 50 років", але самі розглядають все з точки зору фукуямівського "кінця історії", коли кожен позитив чи негатив є довічно зафіксованим і звершеним фактом. Це одна з головних наших внутрішніх загроз, але з нею ми навіть не прагнемо боротися. Чому? Бо це, з однієї сторони, вимагає інтелектуальних надзусиль, а з іншої, невигідне політикам. Політик хоче вже зараз трубити про перемогу або про зраду. Тому нинішнє рішення — це "полегшення", обмежене в часі.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело