У Запоріжжі українка під обстрілами вирощує екзотичні фрукти

Понад тридцять сортів різноманітних цитрусових росте в саду Тетяни Кузьмук у Запоріжжі. Запашні лимони та апельсини, які українці звикли купувати у магазинах жінка зриває прямісінько з дерев. Каже, свій врожай набагато смачніший. Під час російських атак, коли не було світла, Тетяна гріла теплиці за допомогою генератора, і зараз думає над їх розширенням. А ще активно працює на перемогу та роздає цитрусові за донати для захисників. Про це повідомляє rfi, пише agronews.ua.

Тетяні 47 років і 14 з них вона займається садівництвом. Каже, що на початку цитрусовий сад був просто хобі, — згодом він став справою її життя.

«Взагалі це захоплення виникло випадково. У звичайному квітковому магазині купили каламондин — це такі маленькі мандаринки. Я думала, що він декоративний, але продавчиня запевнила, що він їстівний. Вдома вже було цікаво, щоб ця рослинка не загинула, і я почала детально все вивчати. Як з’ясувалось, в домашніх умовах можна вирощувати дуже багато рослин і вони не обмежуються лише цитрусовими», — розповідає Тетяна Кузьмук.

Все почалося з маленької хатньої рослинки, а наразі у жінки повноцінний зимовий сад. На площі у 80 квадратних метрів Тетяна вирощує лимони, грейпфрути, апельсини, лайми, ананаси, є навіть манго та кавове дерево — каже, ніколи не думала, що їх можна виростити в Україні.

«Ми замовили з іспанського розплідника саджанці. На щастя, вдалось приручити цього екзота. І манго повноцінно дозріло в Україні саме в мене. Запилюють його мухи, хоч у нього і дуже пряний аромат, але наші українські бджоли на нього не літають», — говорить жінка.

Паростки дерев жінка замовляла із-за кордону, а доглядати рослини Тетяна вчилася через інтернет. Зараз вона веде власний блог, де показує свої садівничі будні та ділиться порадами з вирощування цитрусових. Каже, це її «маленька просвітницька діяльність».

А ще Тетяна була однією з тих, хто створив один з перших україномовних форумів про цитрусові.

«Перший форум, де ми обмінювалися інформацією про рослини був російським. З часом виникла ідея створити свій, український, бо було розуміння, що українців з таким хобі чимало. І ми створили. Так познайомились з однодумцями», — згадує Тетяна.

Жінка каже, що велика війна не вплинула на її хобі. Хіба що доводиться допомагати друзям, які зараз захищають державу. Нині жінка планує поїздку в Нікополь, аби врятувати цитрусові знайомого.

«У мене є друг, теж захоплюється цитрусовими. Він цілеспрямовано вирощував у теплицях лимон Мейєра. Антон з Нікополя, але зараз перебуває на службі десь під Бахмутом. І ось мені треба зараз знайти машину і поїхати забрати до нього всі ці рослинки, які в горщиках, тому що вони гинуть. Батьки його старенькі не справляються з поливом, плюс там з водою не все добре. Тому я хочу забрати його рослини, щоб їх зберегти. І коли буде перемога, щоб він зміг відновити свою справу», — розповідає Тетяна Кузьмук.

Перший збір, який провела Тетяна, був саме для підрозділу Антона. Вона продавала паростки дерев за донати. Так вдалося зібрати двісті тисяч гривень на потреби підрозділу.

«У мене з однодумцями є онлайн-чат, де ми спочатку спілкувались про рослинки, а потім почалася війна. Виявилося, що у нас один цитрусятник вже був військовим. Потім Антон пішов на війну. І він сказав, що йому потрібен дрон. А в мене такий простір у соцмережах, де я можу використати свою спільноту для таких цілей. Ми разом за це взялись і все вийшло. Підрозділ отримав дрон, а люди лимони та апельсини», — згадує Тетяна.

Тетяна не називає себе волонтеркою. Запевняє, що це повноцінна щоденна праця. Водночас каже, що не зможе відмовити, якщо до неї звернуться за допомогою.

Так вона нещодавно допомогла однокласнику своєї молодшої доньки. Жінка розіграла дерево кумквата, аби зібрати сто тисяч на потреби 65-ї окремої механізованої бригади.

«Мій особистий донат — це вартість тих кумкватів, які я купила в оранжереї. Не буде вистачати, то закину свої гроші, але це волонтерством я б не назвала. Якщо ще хтось звернеться і буде можливість запропонувати людям рослини, то я без вагань зроблю це», — каже Тетяна Кузьмук.

Війна та регулярні обстріли Запоріжжя лякають Тетяну, однак вона не має плану дій, якщо ворожий снаряд зруйнує її сад. Садівниця навпаки планує розширити простір для рослин, аби в майбутньому туди можна було водити екскурсії та ділитися досвідом вирощування з іншими.