Демографічна криза. В Україні буде більше мігрантів, а пенсіонери працюватимуть довше

Демографічна криза в Україні, що триває понад 30 років, досягла свого піку з початком повномасштабної війни з РФ. Втрата чисельності населення в результаті бойових дій, вимушеної міграції та спаду народжуваності загрожує повоєнній Україні стрімким демографічним старінням. У поєднанні з іншими негативними наслідками війни це може стати серйозною перешкодою до економічного відновлення країни.

Тому Мінсоцполітики розробляє план з соціальної відбудови нашої держави. "Стратегія стійкості і відновлення" розрахована до 2040 року і являтиме собою комплексний підхід до усіх аспектів повоєнного відродження України: демографічного, соціального і економічного.

"Телеграф" забрав ключові тези, що пролунали під час обговорення цього плану.

Демографічні виклики

Одним з основних завдань уряду у питанні відновлення людського капіталу сьогодні є розвиток демографічної стійкості — здатності протистояти викликам воєнного і повоєнного часу.

За словами очільниці Мінсоцполітики Оксани Жолнович, станом на лютий 2024 року, населення України налічувала близько 35,1 млн осіб, з них 4,9 млн перебували за кордоном. Загалом з 1991 року наша держава втратила майже 18 млн осіб.

Головними демографічними викликами є:

• передчасна смертність;
• незаконне вивезення громадян за кордон;
• демографічне старіння;
• масова еміграція і внутрішнє переміщення населення;
• зростання кількості громадян з інвалідністю;
• погіршення стану здоров’я;
• критично низький рівень народжуваності;
• швидке скорочення кількості населення;
• збройна агресія РФ

Коефіцієнт приросту населення в Україні становить 0,9 (на рівні з Гонконгом). Крім того, готовність наших біженців повертатися додому зменшується з кожним роком.

Серед шляхів вирішення цієї проблеми в міністерстві називають створення нової філософії української сім’ї і популяризація родин з 2-3 дітьми, комплексну державну підтримку сімей до досягнення дітьми повноліття, а також загальне підвищення рівня життя і довголіття і створення умов для повернення громадян в Україну.

– Щоб збільшити заміщення заробітку пенсією до 40% нам необхідно додатково 6 млн осіб працюючого населення. Народженням цього не забезпечити. Потрібно повертати мігрантів, українську діаспору з інших країн, залучати активних іноземців (українців за вибором), – каже посадовиця.

Водночас, за словами першої заступниці глави Мінсоцполітики Дар’ї Марчак, прямі і звичні методи на кшталт підвищення розмірів виплат за народження дітей не працюють не лише в Україні, а й в інших країнах. Вона зазначає: цей спосіб може бути ефективним лише для громадян з найнижчим рівнем статку, що іноді призводить до збільшення випадків відмов від дітей.

Більш дієвим способом стимулювання народжуваності стане забезпечення українців впевненістю у завтрашньому дні. Зокрема:

• наявність індивідуального житла;
• економічна самостійність родини;
• базові соціальні послуги і доступ до інфраструктури.

Надважливим аспектом стане й можливість України конкурувати з іншими країнами за своїх громадян і іноземних мігрантів, а також готовність українців до зміни світогляду.

– Соціальна згуртованість, коли люди толерантно і без агресії сприймають не схожий на їхній досвід переживання подій – дуже важлива мета для нас. Аналіз соцмереж демонструє, що не всі українці готові до повернення людей, які не розділяли з ними травматичний досвід війни протягом цих років.

З опитувань зовнішніх мігрантів вже зараз стає очевидно, що відсутність соціальної згуртованості може бути причиною, з якої вони будуть боятися повертатися. Аналогічні складнощі можуть виникнути й з залученням іноземних громадян, які не будуть приживатися в нашому суспільстві, – зазначає Дар’я Марчак.

Ефективна взаємодія поколінь

Повоєнна депопуляція в Україні неминуча навіть за умови повернення усіх біженців, тому розраховувати на підвищення рівня народжуваності хоча б до середньоєвропейського (1,6) навряд чи варто, впевнена директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М.Птухи Елла Лібанова.

Натомість фахівчиня закликає зосередитись не на кількісних показниках, а на якісних: підвищенням рівня життя, покращенням здоров’я нації, забезпеченням гідних умов праці і соцгарантій для населення.

За даними Мінсоцполітики, середній вік виходу на пенсію (фактичну, а не офіційну) в Україні становить 54 роки, що за умов стрімкого старіння населення завдає суттєвого тиску на економічну систему держави. Втім, підвищення пенсійного віку не дасть бажаного результату, впевнена Елла Лібанова, адже це призведе лише до того, що громадяни будуть частіше звертатися до центрів зайнятості для отримання виплат з безробіття.

– Чи готове наше суспільство до толерантності щодо людей похилого віку? Чи готові роботодавці працевлаштовувати людей, яким за 50? Чи готові люди 30-35 років конкурувати за своїм ставленням до роботи з тими, кому за 50-60? Особисто я цього не бачу.

Ми повинні змінити своє ставлення до працевлаштування людей старшого віку і створити умови для їхнього перенавчання. Проблема демографічного старіння (з якою стикається вся Європа) – це проблема інклюзивності суспільства до осіб старшого віку. Так, у них нема такої фізичної сили, як у молоді, але у жінок теж нема тієї сили, що є у чоловіків, а 600 жінок у шахтах ДТЕК працюють. Тобто, за бажання, створити можливість працювати можна для всіх, – каже демограф.

Серед шляхів вирішення проблеми експерт називає створення специфічних робочих місць, гнучкого графіку роботи і викорінення думки, що люди старшого віку – баласт.

Схожої думки дотримується й заступник представника в Україні Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) Павло Замостян. За його словами, в основі ефективних рішень лежать права людини і право людини на вибір.

Так, неможливо змусити українців мати по дві-три дитини, але можна створити гідні умови для тих, хто хоче народжувати. Таким чином кожен буде реалізувати себе з найбільшою ефективністю. Крім того, повертаючись з декрету на роботу, мама повинна отримувати гідну зарплату і бути незалежною від соціальної допомоги, а багатодітність не повинна асоціюватися з бідністю.

– Суттєвою підтримкою можуть стати соціальні простори як важливий фактор придатності міст для життя. Це не лише про дозвілля, а й про набір послуг. Під одним дахом поєднуються люди від малого до старого. За рахунок залучення людей похилого віку і створення умов для їхньої активної соціальної ролі можна було б забезпечити максимально гнучкий і доступний догляд за дітьми.

Це вирішувало б питання швидкого повернення молодої мами в активне економічне життя. Також там можно було б знайти місце для молоді і їхніх ініціатив. За рахунок мобілізації громад ми можемо знайти відповідні рішення. Все це вже успішно реалізується в Україні у вигляді центрів життєстійкості, тато-хабів і ВОНАхабів, – каже Павло Замостян.

Економічна самостійність

Основою економіки будь-якої європейської країни є домогосподарства, а не великі корпорації. Саме з них зростає мікробізнес, тому держава має максимально підтримувати такі ініціативи, вважає голова комітету соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради Галина Третьякова.

За словами нардепа, в гонитві за демографічними сплесками вкрай важливо не втратити права жінок і дорослих людей, які прагнуть розвиватися в контексті людського капіталу.

Серед запропонованих реформ:

• Трудове право. Маючи 30% постіндустріальних робочих місць, в тому числі дистанційної роботи, Україна повинна ухвалити закон про домашню працю, а також приділили увагу жіночій зайнятості у цій праці (зокрема, догляді за людьми похилого віку, паліативними громадянами).
• Френдлі-інфраструктура для дітей і мам. Створення дитячих кімнат, розвиток дошкільного дозвілля, поява доступних бебісіттерів, покращення ставлення суспільства до багатодітних сімей
• Реформа домогосподарства. Можливість займатися економічною діяльністю без реєстрації будь-яких видів юридичної діяльності (ФОПи і приватні підприємці).
• Повернення ПДФО. На підставі річної декларації домогосподарствам повинні повертати податки на кожного утриманця.

Сьогодні Міністерство економіки повідомляє про 4,5 млн вакансій на тлі високого рівня безробіття. За словами керівника "Центру економічного відновлення" Кирила Криволапа, для реалізації плану з відновлення 5-7% реального ВВП щорічно, до 2030 року Україні бракуватиме від 3 до 4,5 млн людей: близько 2 млн осіб вийде з ринку праці через старіння, чимало людей виїде за кордон для возз'єднання з сім’ями, а частина тих, хто вже поїхав, не повернуться на Батьківщину.

Кирило Криволап зазначає: вже зараз 30% бізнесу заявляє про стримування розвитку через відсутність працівників. В промисловому секторі торік була одна людина на одну вакансію, сьогодні на одне місце припадає 0,7 кандидата.

Шляхи вирішення проблеми:

Пошук робочих рук:

• економічна інклюзія (гендерний перерозподіл, ветеранське підприємництво, нові можливості для ВПО і людей з інвалідністю);
• повернення біженців (економічні стимули: гранти, іпотека, навчання);
• зміна міграційної політики (толерантність, інклюзія культурна, соціальна, релігійна для мігрантів).

Підвищення продуктивності:

• інвестиції для можливості створення товарів високої доданої вартості;
• покращення бізнес клімату;
• вирішення проблем з верховенством права (економічний індекс якого в Україні становить 58% від норми).

– Для отримання високих зарплат маємо два сценарія. Перший: Україна здобула переконливу перемогу, гарантії безпеки, конфісковані активи, партнери нас залили грошима. В такому разі ми дуже короткостроково отримаємо інфляцію зарплат, тому що бізнес і донори будуть конкурувати за людей, яких не вистачатиме.

Другий: підвищення продуктивності праці і збільшення доданої вартості, яку створює кожна людина. Чому в Україні гектар землі навіть до повномасштабної війни коштував 2000 євро, тоді як в Європі – від 10 до 550 тисяч євро? Тому що їхня земля інтегрована в міжнародні ланцюги доданої вартості, в ринки збуту, що дозволяє інвестору створити продукти і товари такої вартості, що йому вдасться швидко відбити ці витрати і платити високі зарплати. Для нас це питання інтеграції з ЄС, зміни бізнес-клімату і верховенства права, – каже експерт.

Соціальні гарантії

Сьогодні в Україні зареєстровано 3,5 млн внутрішньо переміщених осіб.

Існуюче житлове законодавство не охоплює варіанти вирішення проблем, що виникають під час війни і не надає інструменти для їхнього оперативного вирішення, каже заступниця очільника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури Наталія Козловська.

За словами посадовиці, житловий кодекс, що не змінювався в Україні з часів УРСР, пропонує підхід за принципом "черга заради черги", тому міністерство почало роботу у двох напрямах: зміна законодавчої рамки і практична реалізація вже ухвалених рішень ВР.

– Спільно з міжнародними партнерами (УВКБ ООН, ЄЕК ООН, Офіс Ради Європи в Україні, Європейський інвестиційний банк, Світовий банк, Єврокомісія) розробляють зміни в законодавстві. На базі Верховної Ради завершують громадські обговорення Закону про загальні засади житлової політики.

Метою є зміна філософії у підході до соціального житла і надання органам місцевого самоврядування інструментів, завдяки яким вони зможуть формувати фонди не лише за рахунок коштів у бюджеті різних рівнів, а й передавати відповідні інструменти бізнесу, як це працює в інших країнах, – каже Наталія Козловська.

За планом, зміна законодавчої рамки і перегляд підходів до житлового питання триватиме близько п’яти років. Втім, для вразливих категорій громадян рішення мають ухвалювати найближчим часом і у першочерговому порядку – протягом трьох років.

Ба більше, за словами посадовиці, вже зараз реалізується проект ухвалених ВР змін, що передбачають компенсацію громадянам за пошкоджене і знищене майно.

– Це дозволить громадянам за кордоном і внутрішньо переміщенним особам отримати ресурс для відновлення житла і повернення додому. Майже 52,5 тисячі родин вже отримали допомогу для ремонту житла і понад 2 300 людей мають можливість придбати житло будь-де на підконтрольній Україні території, – повідомила Козловська.

Ще одним важливим аспектом у питанні повернення українців на Батьківщину є якісна і доступна освіта. Найбільший відсоток українських дітей, що перебувають за кордоном, становлять діти дошкільного віку.

Для розуміння критичності ситуації з відтоком молодого покоління з України досить порівняти кількість дітей у молодшій школі (1–4 класи) 2017 року – 1,5 млн, з прогнозом на 2026-й – 800 тисяч.

За словами першого заступника міністра освіти і науки Євгена Кудрявця, ухвалюючи рішення про подальше перебування родини, батьки мислять навчальними роками, а не календарними, адже думають передусім про безперервність освітнього процесу для дитини.

Сьогодні в системі освіти України налічується 3,8 млн дітей. Близько мільйона з них не навчаються очно: 350 тис. перебувають за кордоном, ще 650 тис. у восьми прифронтових регіонах не можуть відвідувати заклади освіти через безпекову ситуацію.

При цьому половина з них не зможе повернутися до очного навчання навіть за наявності укриття, адже час підльоту ракети до цих областей становить менше хвилини і убезпечитись вони просто не встигнуть.

Шляхи вирішення проблеми:

• Безпекове питання. Будівництво повноцінних укриттів, в яких можна було б навчатися цілий день.
• Швидка інтеграція внутрішньо переміщених дітей у нові школи для переходу з онлайн-навчання в колишніх закладах освіти до офлайн-відвідування шкіл на новому місці.
• Реалізація права вибору. Протягом наступних двох років почнеться імплементація реформи старшої профільної школи, де діти зможуть обирати трек академічної або профосвіти, щоб потім якомога швидше інтегруватися до ринку праці.
• Імплементація рішень для вищої освіти, які дозволять отримувати більше державної підтримки.
• Дошкільна освіта. Створення кімнат сімейного типу в житлових будинках і корпоративних дитячих садків, щоб забезпечити доступ батьків до робочого місця.

– Важливо зрозуміти, який продукт ми можемо дати дітям. Конкурентоздатність освіти – це вибір певних переваг знань, які можна отримати тільки в певному місці. Наша стратегія у тому, щоб сформувати на основі нашого унікального досвіду, отриманого за роки повномасштабного вторгнення, якісні освітні продукти і програми з розумінням тих кваліфікацій, які може дати сьогодні Україна і в професійній, і у вищій освіті, – каже Євген Кудрявець.

Повоєнне демографічне відновлення стане серйозним викликом для нашої держави. Українці, які, можливо, ніколи б не замислились або не наважились на міграцію через внутрішньо-економічні, політичні і соціальні проблеми, вимушено виїхали за кордон і тепер можуть порівнювати місцевий рівень життя з українськими реаліями.

Повернути біженців додому, запобігти подальшому відтоку громадян і стимулювати молоде покоління до розвитку всередині країни можна лише у той же спосіб: створивши конкурентоспроможні умови для отримання освіти, професійного розвитку, виховання дітей і забезпеченої старості.