Огляд Stellar Blade. Чи є щось окрім вроди?

За останні кілька місяців Stellar Blade встигла наробити чимало галасу, в першу чергу завдяки зовнішності головної героїні гри, Єви. Західні провідні видання та активісти так сильно закцентувалися на питанні «реалістичності» форм Єви, що зовсім забули, що в першу чергу Stellar Blade це відеоігра, і жодна приваблива дівчина не врятує її, якщо грати в це буде не цікаво. Чи вийшло у корейських розробників зробити цікаву гру чи за модельною зовнішністю протагоністки ховається нудна бездарна підробка. Зараз розкажемо у нашому огляді Stellar Blade.

Це ж було вже

Після жорстоких та багаторічних конфліктів людство перебувало не межі вимирання. Та зненацька на Землю напала небачена форма життя — Нейтіби. Іншопланетяни стали новими власниками планети, а люди втекли на орбіту Землі. Через якийсь час  з’явився «Проєкт Єва», а його мета — відбити людську домівку від загарбників. Ми граємо за Єву, штурмову одиницю вже сьомого десантного загону.

В якийсь момент все пішло не за планом й в живих лишилися лише Єва та Тачі, командирка загону. Якщо ви грали в демо, яке по суті початком, то вже знаєте що буде далі. Після довготривалого прологу, який тут займає годин 4-5, у вас вже закрадеться відчуття, що щось в цій історії не так. Що саме, нам будуть маленькими шматочками підкидати протягом усієї гри.

Якщо ви грали у дилогію Nier, то багато сюжетних елементів вам будуть знайомими. В якийсь момент мені здалося, що розробники запозичили ледве не цілі шматки історії та сюжетні арки з ігор Йоко Таро (автор серії Drakengard/Nier). І не тільки в нього.

Наприклад, останнє місце на Землі яке слугує прихистком для тих людей які не змогли покинути планету називається Сіон. При чому з Матрицею його споріднює не тільки назва, але це вже територія спойлерів.

Просуваючись історією життя повертається на вулиці міста. Людей стає більше, з’являються додаткові завдання та активності. В цьому аспекті розробники вчинили дуже розумно, на мій погляд, розділивши додаткові квести на дві категорії. Є додаткові місії, які позначені на карті та кожна з яких розповідає окрему історію. Цих завдань не дуже багато, але більшість з тих, які я встиг виконати були цікавими та подекуди дуже милими. Деякі навіть мають певну багаторівневість, але наступний етап відкривається не одразу, а через якийсь час, що б не відволікати гравця від основного сюжету.

Рекомендую не ігнорувати саме ці «великі» квести. Окрім хорошої історії, вони також дають чимало досвіду, корисні предмети, а деякі відкривають додаткові можливості, наприклад, перукарню. І що найголовніше, вони не зводяться до просто «піди убий», що теж приємно.

Також є дошка оголошень. Жителі міста мають свої клопоти, тож якщо є бажання та час, можна допомогти комусь знайти чоловіка, хтось не отримав цінний вантаж від перевізника тощо. Як правило ці завдання дуже прості (інколи занадто), виконуються на тій же локації, що й основний квест, тож можна набирати цілу пачку подібних оголошень. Знову ж, платять золотом та ресурсами, більшість виконуються попутно з іншими квестами, то ж ігнорувати їх не бачу сенсу. Хіба що ви дуже поспішаєте пройти сюжет гри.

Історія проведе нас по кількох біомах, які поділені на зони. Якщо проґавили якийсь секрет чи ящик, не хвилюйтеся. В певний момент гра дозволить повертатися на пройдені локації з новими здібностями аби дозібрати ресурси. Питання лише чи захочеться вам це робити, бо з ресурсами особливих проблем немає. Для основних задач їх вистачає.

Біоми справді різні, від покинутого міста, яке відвойовує природа, до пустелі та смердючої каналізації, куди ж без неї в подібному сетингу. Загалом локації мають гарний вигляд, але якогось захвату більшість з них не викликають, вони просто хороші.

Історія та лор гри підпадають під давній жарт «списуй своїми словами». Але розробники, на жаль, не на стільки талановиті як Йоко Таро, а відтак й все, що відбувається з історією або вгадується дуже заздалегідь, або не викликає цікавості. Бонусом ще й деякі діалоги наче написані 5-класником, якому доручили підготувати серію в дешевому аніме. Авжеж більшість сцен написані нормально, персонажі теж приємні, але такі окремі, хай й дуже не часті моменти, дещо вибивають із загалом серйозного настрою гри.

Елітна десантниця

Бойова система Stellar Blade будується на святому квартеті: сильний та слабкий удари, блок та ухиляння від атаки. Також є beta-здібності. Це по суті суперудари які використовують спеціальну beta-шкалу. Заповнюється шкала завдавання ударів противникам. Пізніше відкриються ще два типи здібностей, один з яких це варіація beta-здібностей, але зі своїми умовами. Інший — звичний режим люті, який надає непомірну сили впродовж короткого проміжку часу.

Stellar Blade підштовхує грати від контратак після ідеального блоку удару, чи вдалого ухиляння від атаки. На подібних контрвипадах можна будувати цілі ланцюги комбо, чому сприяють окремі механіки бою, такі собі мініігри з таймінгами.

На початку гри боївка доволі млява. Як таких комбо-атак немає, здібностей теж мало. Але це загальна проблема жанру слешерів, тому не записував би цей пункт у мінус. 

Доповнює боївку аугментації з пасивними бонусами та вогнепальна зброя. Нею тут слугує наш супровідник дрон. Та сам він не є автономною бойовою одиницею як в Nier: Automata. Єва фізично бере до рук дрона й стріляє з нього як у звичайних шутерах. Пристрій має кілька різновидів снарядів, кожний підійде для різних задач та противників. Вогнепал важко інтегрувати у бій, як в тому ж DMC, а тому частіше використовується, коли противник відкриває вразливі точки, що тут відбувається з деякими великими створіннями за певних умов.

Окрім шкали здоров’я, противники також мають стабільність. Тільки у Stellar Blade це не окрема шкала як Sekiro, а поділки. Ідеально блокуючи удари противників у них відбираються поділки стабільність. Як тільки вони усі зникнуть по противнику можна провести потужний удар, який вбиває слабких та середніх ворогів і наносить чимало шкоди босам.

Щоправда, ця механіка повноцінно розкривається лише у битвах з босами та позбавлена сенсу у боротьбі зі звичайними ворогами. Набагато швидше їх перебити у звичний спосіб, аніж пробувати ідеально блокувати їх удари.

Stellar Blade розгойдується дуже довго. При чому це стосується як боївки, так і ворогів. Перші годин 5-7 доводиться воювати з однаковим десятком противників. В якийсь момент я вже почав сумніватися, що гра взагалі щось нове запропонує, але дійшов до пустки й це питання трішки відлягло.

Босів це теж стосується. За перші 10-13 годин нам видали всього 2-3 повноцінні боси, і це разом з другорядними. А потім поспіль, впродовж двох годин цілих три головних гади.

Бойова система теж довго набирає обертів. У Stellar Blade є два заблоковані дерева талантів. Перше з них відкривається за середину гру, а друге ледве не одразу після нього, всього через годину-півтори, дивлячись як добре ви граєте. 

Як би розробники не показували, що нас чекають нові гілки здібностей, можливо ця проблема не відчувалась б так гостро. А через те, що я бачив, що колись мають відкритися нові здібності, а після 15 годин вони досі були закриті, це якось пригнічувало.

Бойова система на початку гри не викликала цікавості, але згодом розрослася у дещо розлоге та грандіозне. При цьому механіка абсолютно доступна гравцям з будь-яким досвідом у слешери чи динамічні екшени. Можна навіть сказати, автори змогли наблизитися до ігор Platinum Games та серії DMC. Не по схожості, а саме по варіативності.

Це проблема?

Неможливо обійти галас довкола сексуалізації головної героїні Stellar Blade. До самої Єви та її зовнішності у мене насправді жодних претензій нема. Так, вона виглядає… розкутішою аніж більшість героїнь в ААА-іграх, особливо якщо порівнювати з іграми західних розробників. 

Проте розробники дещо втрачають відчуття міри й інколи відверто об’єктивують героїню, чого не робили автори Nier: Automata. Ця межа насправді дуже тонка й авжеж максимально суб’єктивна. Спробую пояснити на прикладі.

В Nier: Automata якщо спробувати заглянути під спідницю 2B, героїня відмахне камеру до нормально положення. Якщо зробити так кілька разів навіть Трофей дадуть, за наполегливість. А от в Stellar Blade в окремі моменти автори підкреслено можуть тримати камеру з-під низу доволі довгий час.

Такі кадри є насправді проблемою в першу чергу для тих, хто хоче бачити «красивих» персонажів в іграх частіше. Усі противники подібних «стандартів краси» в іграх чіпляються саме за такі моменти об’єктивації. Зробити привабливу персонажку чи персонажа це лише частина справи. Потрібно наділити їх характерами, що б у людей не виникало враження, що це просто красива оболонка аби відділ маркетингу був задоволений. Чи хоча б надмірно не підкреслювати їх сексуальність відверто підлітковими ракурсами. І саме з останнім пунктом розробники дещо провалилися, я вважаю.

При цьому, я впевнений, як би не кілька цих епізодів, то весь ґвалт довкола гри припинився б з її релізом. Stellar Blade в першу чергу гарна гра з динамічним, пропрацьованим ігроладом. Боївка, це найкраще, що є у грі й в першу чергу саме вона спонукає рухатися до фіналу. І так, хай лор гри зшитий зі шматків чужих історій, головне, що у підсумку про Stellar Blade не забудуть як про скандальну гру з лялькою-героїнею, а пам’ятатимуть як успішний дебютний проєкт корейських розробників, які вміло привернули увагу до своєї гри.