Смертельна боротьба почалася: розмова з офіцером ЗСУ про хворобу Кадирова і зникнення Путіна

Хто міг злити інформацію про хворобу Кадирова та чому після так званих виборів у Росії зник з публіки Владімір Путін розповів у розмові з 24 Каналом офіцер ЗСУ та політолог Тарас Березовець. Більше цікавих деталей – читайте далі у матеріалі.

Чечня – "порохова діжка" Росії

У Рамзана Кадирова діагностували некроз підшлункової залози. Про це повідомила "Новая газета Європа". Такий діагноз главі Чечні поставили ще у січні 2019 року. Він начебто впливає і на розумові здібності; і на те, що Кадиров взагалі говорить та робить. Але хочу спитати, на вашу думку, наскільки важлива стабільність Чечні для стабільності режиму Владіміра Путіна і для Росії?

Чечня стала підставою для двох війн, які вирували в Росії на початку 90-х та на початку "нульових", коли Путін тільки приходив до влади. На Другій чеченській війні Путін виїхав і зробив собі рейтинг серед російських виборців, що дозволило йому керувати своєю країною вже понад 20 років. Тому ситуація в Чечні – це, по суті, маркер стабільності путінського режиму. Так само вона була маркером стабільності режиму Бориса Єльцина.

Згадаємо, як постала незалежна Ічкерія, коли Радянський Союз розпадався. Радянська армія, виходячи з Чечні, за корупційною змовою залишила на території цієї колишньої республіки величезні арсенали озброєння. Серед них були і літаки, і танки, і бронетехніка, і величезна кількість стрілецької зброї та набоїв до них.

Цим озброєнням потім і була створена армія незалежної Ічкерії. А пізніше ми пам'ятаємо, що ситуація зайшла в глухий кут. І спроба у 1994 році на Новий рік придушити незалежну Ічкерію завершилася ганебною поразкою для єльцинської армії. Тоді були вбиті й потрапили в полон сотні російських військовослужбовців, яких потім дуже довго звільняли. І звільнили, треба сказати, за допомогою опального олігарха Бориса Березовського.

Якщо щось почнеться в Чечні, то це, як свого часу Балкани називали "пороховою діжкою Європи", то Чечня – це "порохова діжка" Північного Кавказу і Росії. Це такий великий маркер для всіх інших національних еліт.

Якщо, наприклад, еліти Башкирії чи Татарстану, Якутії побачать, що Кремль розслабився і Чечня знову "відпливає в самостійне плавання", то для них це буде маркером і сигналом того, що вони так само можуть починати "парад суверенітетів". Був такий термін на момент розвалу Радянського Союзу.

Тому це дуже небезпечна ситуація, бо насправді ніхто, крім Кадирова, втримати цю ситуацію не зможе. Йому це вдавалося величезними зусиллями. Це коштувало тисячі життів патріотів Ічкерії й також вбитих нукерів з оточення самого Кадирова.

Весь час там не припинялася, а точилася громадянська війна. У більш латентній фазі. Але навіть після завершення Другої чеченської війни там продовжили катувати, вбивати багатьох борців за незалежність. Вони ж вбивали "псів" кадирівського режиму.

В оточенні Кадирова розпочалася смертельна боротьба

Як ви гадаєте, інформація про хворобу Кадирова з'явилася навмисно? Можливо, хтось з його оточення її саме зараз злив?

Цілком можливо. Або це зробили з Кремля. Тому що джерела видання "Новая газета Європа", яка зараз видається на території Європейського Союзу, виїхали з Росії. Вони можуть цілком безпечно, перебуваючи під захистом європейських спецслужб, висловлювати такі судження і публікувати такі матеріали, які собі не дозволить жодне видання, яке продовжить залишатись на території Росії.

Я думаю, що насправді джерелом зливу цієї інформації могло послугувати не оточення Кадирова, а, найімовірніше, Кремль. Там не всі задоволені тим, як розподілялися блага. Кремль платив данину Чечні, а точніше її ватажку Рамзану Кадирову упродовж багатьох десятиліть. У середньому ця данина обраховувалася сумами від 2 до 4 мільярдів доларів щорічно.

Це тільки прямі бюджетні вливання, на які оскаженілий від цього "золотого дощу" Кадиров набудував все, що тільки можна: і школи, і люксові дороги, і спортивні центри, і релігійні споруди. Він просто перетворив все згідно зі своїми схибленими фантазіями на такий "Дубай" Північного Кавказу.

І, звісно, не забував себе та своє найближче оточення. Воно буквально купалося в чорній ікрі, грошах і діамантах. Багато кому в Кремлю це не подобалось. І хто найголовніший ворог Кадирова протягом цих двох з половиною десятиліть? Це були російські спецслужби. Насамперед ФСБ.

Про боротьбу між Кадировим і його кланом та ФСБ ходили легенди. І доходило до того, що і в цій "війні" полягли сотні з обох боків. Коли бойовиків Кадирова викрадали, вони безслідно зникали. Так само вбивали російських ФСБшників. Але Кремль завжди намагався їх замирити, не приймаючи жодну зі сторін.

Природно, що ФСБ зараз буде користуватися цією ситуацією. Їм потрібно нарешті позбутися від вже огидного їм клану Кадирова. Вони побачили можливість – і треба поставити свою людину.

Кадиров значно погладшав останнім часом / Скриншот з відео

Очевидно, що Алаудінов, якого хоче бачити сам Кадиров, може не влаштовувати всіх у Кремлі. І вони, зливши цю інформацію, створюють всі підстави для початку внутрішньої боротьби з можливим виходом на громадянську війну.

Щодо Апти Алаудінова, це командир спецназу "Ахмат". Його нещодавно призначили на посаду заступника начальника головного управління з військово-політичної роботи міністерства оборони Росії. Я думала, що можливо, навпаки, це Кадиров хоче від нього позбутися. Або він хотів поставити своїх людей в міністерстві оборони. Він і є людиною від ФСБ?

Там зараз сталася низка дуже дивних речей, які у мене не складалися в пазл, аж поки не з'явилася інформація від "Новой газеты". Тоді все стало на свої місця.

Пам'ятаєте, у вересні 2023 року почали ширитися чутки стосовно смертельного захворювання самого Кадирова. Його пресслужба і оточення, і Кремль почали активно спростовувати. Зараз виявляється, що це була дуже складна спецоперація, яку організовували піарники для Кадирова, яка коштувала мільйони доларів.

У цій піар-кампанії взяв участь і головний путінський охоронець, глава росгвардії Віктор Золотов, і сам диктатор Владімір Путін, які намагалися приховати від громадськості факт дуже серйозних проблем зі здоров'ям Кадирова.

Тоді навіть запустили історію з побиттям Микити Журавеля. І виявляється, що це теж було спеціально інспіровано оточенням Кадирова, аби перевести фокус уваги. Їм це вдалося. Плюс ця дуже дивна кампанія з нескінченним нагородженням сина Кадирова різними державними нагородами. Це теж була кампанія з відвертання уваги.

І от цього Алаудінова нещодавно призначають на дуже дивну посаду. По суті, це колишнє головне політичне управління радянської армії. Він став головним політруком, що для людини з його досвідом дивно. Кремль ніколи не допускав на такі посади людей без досвіду, бо ця спеціальність вимагає дуже високої компетенції у сфері і пропаганди, і спеціальних інформаційних операцій.

І от ще один скандал, який буквально днями струсонув інформаційний простір… Йдеться про затримання глави Міністерства надзвичайних ситуацій Чечні Аліхана Цакаєва, якого затримали на кордоні між Чечнею і Дагестаном. Тоді Кадиров повністю підтримав його. Той поводився дуже зухвало, бився. Кадиров назвав затримання Цакаєва ганебною провокацією.

Це, до речі, відповідь на питання. Можливо, Цакаєв теж розглядався одним із наступників. І його, таким чином, просто дискредитували та вивели з цієї гри. І це ще одне свідчення того, що боротьба в оточенні Кадирова смертельна. Причому боротьба за те, хто замінить ватажка, вона вже зараз стартувала і почалася.

Кадиров і Цакаєв / Телеграм Кадирова

Ще раз повторюю, оці слова про громадянський конфлікт в Чечні – це не перебільшення. Кожен з цих регіональних "царьків" має свої приватні армії. Тепер зрозуміло, чому Кадиров терміново найняв 6 тисяч бойовиків колишньої ПВК "Вагнера". Він розуміє, що зараз почнеться боротьба, а після його відходу від влади першими жертвами можуть стати члени його рідного оточення. Їх потрібно захищати.

А бійців або не вистачає, або він сумнівається в їхній лояльності. І тут потрібні найманці з боку, які не зрадять, яких цікавлять лише гроші. У них немає жодних прив'язок в республіці, тож вони виконуватимуть повністю волю того, хто їх найме. Ця приватна гвардія – 6 тисяч вагнерівців – потрібна якраз-таки для внутрішньої боротьби. І можливої громадянської війни в Чечні.

Чому Путін "заліг на дно"

Кажуть, що Путін перестав покидати Кремль та резиденції після так званих "виборів" і повернувся до способу життя, який вів до початку передвиборчої кампанії. Про це пише агентство, яке аналізувало графік російського диктатора. За час кампанії Кремль повідомив про сотні виїзних заходів за участю Путіна. А за останні два тижні Путін бере участь тільки у нарадах по відеозв'язку. Що трапилося?

Ми не знаємо, чи це був сам Путін, який брав участь в польотах на російських винищувачах; чи це міг бути один з його численних дублерів. А щодо причини, чому Кремль зараз вирішив сховати свого ватажка та чому Путін зараз не виходить на публіку… Насправді їх дуже багато.

Перша з причин. Ми знаємо, що 7 травня має відбутися офіційна інавгурація Путіна на його вже п'ятий термін. 9 травня – найбільше їхнє ідеологічне свято – дєнь побєди. Очевидно, що Кремль після терактів, які були здійснені, зараз дуже сильно побоюється будь-яких публічних виходів Путіна. Там розуміють – якщо вже "проспали" "Крокус-Сіті", де ФСБ мала повний розклад…

Про це писало видання The New York Times, що американські спецслужби навіть точно вказали місце цього теракту. Прямо сказали, що це буде в "Крокус-Сіті", а росіяни "проспали".

Думаю, Кремль небезпідставно зараз просто побоюється. Кремль зараз ховає Путіна до моменту його інавгурації. І, найімовірніше, до 7 травня ми його так і не побачимо. Плюс ми не знаємо, в якій фізичній формі опинився диктатор. Постійно з'являється інформація про його захворювання та проблеми. З тим же Кадировим правда все одно виплила.

Скільки вони намагалися кричати, що це фейк та дезінформація, а це виявилося правдою. У Путіна, очевидно, є вікові проблеми та вікові захворювання. Умовно, його могли зараз покласти в "кремльовку" для того, щоб "прокапати" та "підлатати". Бо він хоче 7 травня з'явитися сам, а не щоб був дублер. Бо це день його тріумфу. Він там буде прокапаний, підлікований, підшитий та відмарафечений по повній програмі.

Він хоче з'явитися жвавим перед росіянами для того, щоб вселити в них віру у свої сили дотягти до кінця п'ятого терміну і виграти, як він каже, війну проти України. Я думаю, що це і є основна причина, чому його зараз ховали.

Польща налякала Кремль

У Росії заговорили про американську ядерну зброю. Марія Захарова говорить, мовляв, якщо у Польщі розмістять ядерну зброю, то це приверне увагу генштабу збройних сил Росії та враховуватиметься під час військового планування. А це що виходить? Вони можуть розміщувати ядерку в Білорусі, а Альянс не може? Чи вони переживають, що ядерна зброя може опинитися ближче до Кремля?

Вони переживають і переймаються, бо підлітний час зараз до Москви зменшився. Так само всі прекрасно розуміють, що після провалу російського випробування над Києвом ракет "Циркон", які були представлені як нібито "вундерваффе", "чудо-зброя", гіперзвукові ракети – у Путіна залишається не так багато козирів в цій грі. Обидві ракети були успішно збиті над Києвом.

Нагадаю, що Росія 8 років тому вийшла з договору про контроль за звичайними типами озброєнь, який був підписаний в далекому 1990 році представниками НАТО і країн Варшавського договору. А зараз про це ж заявив і диктатор Білорусі Алєксандр Лукашенко. Нижня палата парламенту вже буквально днями ухвалила формальне рішення про те, що Білорусь так само виходить з цього договору.

Що це означає? Свого часу тодішній президент Сполучених Штатів Рональд Рейган і останній генсек та президент СРСР Михайло Горбачов домовилися про максимальні цифри розміщення звичайних типів озброєнь в Європі.

У випадку з Радянським Союзом це означало, що в європейській частині СРСР – тоді це були нинішні країни Балтії, Україна, Білорусь і європейська частина РРФСР – мала бути розміщена максимальна кількість озброєння, яка була прописана. Буквально кількість танків, артилерії, САУ, літаків, які мали бути розміщені в європейській частині.

Зрозуміло, що Путіну, враховуючи його концепцію підготовки до війни з НАТО, і перед тим, як він готувався до війни з Україною, треба було цю угоду розірвати, щоб сконцентрувати більшу кількість звичайного озброєння, що він і зробив.

Зараз ми бачимо, що він йде тією ж самою стежкою у випадку з Білоруссю, накачуючи її зброєю та даючи можливість розмістити легально, вийшовши з цього договору.

Як реагуватиме на це Захід? Він же не виходить з договору, а дотримується для того, щоб постійно тиснути на Росію. Але як компенсувати збільшення військової присутності російських збройних сил в європейській частині? Найпростіший варіант – ядерною зброєю. Ми не можемо розмістити більше танків, літаків і бронетранспортерів, тому ми розмістимо ядерну зброю.

Тому Путін, звісно, через своїх пропагандистів кричатиме про порушення російських прав. Але що цікаво, буквально днями міністр закордонних справ Сєргєй Лавров несподівано заявив, що Росія готова повернутися в договір стосовно заборони ядерних випробувань.

Це вже "пробна куля". Вони зрозуміли, що НАТО зараз нарощуватиме свою ядерну присутність; збільшить кількість ядерних боєголовок в Східній та Центральній Європі. І треба щось з цим терміново робити, бо Росії немає чим відповісти.

Тому вони зараз вкидають, мовляв, повернімося до цього договору, який Росія знову ж таки сама розірвала. Словом, це просто говорить про те, що вони в черговий раз вистрілили собі в ногу. Коли вже усвідомили, то тепер треба "відмотати назад". Через це і йдуть всі ці конвульсії Захарових, Лаврових і так далі.

Що змінить пакет допомоги від США

Україна чекала на рішення про допомогу від США 6 місяців. Сподіваємося, що Сенат також ухвалить це рішення, президент Байден підпише і зброя піде. Чи дійсно вона зможе щось змінити на полі бою?

Військова допомога вимагає тиші. Хай наш ворог сам шукає можливості зрозуміти, усвідомити, що відбулося. Ми маємо лише сказати, що плану "Б" у Кремля цього разу не було. Це підтверджує розгубленість і агресія, яка вилилася на сторінки соцмереж з боку Діми Мєдвєдєва, Маші Захарової, Дмітрія Пєскова та інших. Ті одразу почали розгублено кричати про те, що, мовляв, "це шабаш неонацистів, що ми відповімо, що ця вся зброя продовжує страждання українського народу".

Ми не знаємо насправді й не повинні говорити публічно про конкретний обсяг військової допомоги з боку наших союзників, навіть якби знали. Фактом залишається те, що значна частина цієї допомоги Пентагоном вже була підготовлена. Про це писала західна преса. Ми це можемо сказати, тому що така інформація була в відкритому доступі. Тобто вони знали та розраховували на те, що Конгрес все-таки ухвалить рішення щодо допомоги Україні.

З огляду на критичний характер і те, що це потрібно перекинути найближчим часом, вони розмістили значну частину цієї допомоги вже на своїх військових складах на території країн НАТО в Європі.

Плюс велика частина цієї допомоги буквально чекає підпису президента, який станеться, найімовірніше, не пізніше, ніж у вівторок (23 квітня – 24 Канал), коли Сенат першим порядком денним розгляне питання допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню. Президент його негайно підпише. Щойно буде підписаний закон, ця допомога буквально за лічені дні й тижні опиниться в Україні.

Розмірковувати над тим, чи вона нам допоможе тільки зупинити росіян, чи ми її використаємо в нашому контрнаступі, ми, безперечно, не будемо. Адже наш противник сам не знає відповіді. Він би дуже хотів її, звісно, отримати.

Але наведу думку колег з Інституту вивчення війни Сполучених Штатів, які сказали, що "надання цього американського військового пакету може насправді зірвати плани російського наступу". Він може просто не відбутися, або, якщо він почнеться, він зазнає поразки.

Чому спікер Джонсон різко змінив думку щодо України

Західні видання також пишуть, чому Майк Джонсон сказав "так" допомозі Україні. NYT і CNN пишуть, що начебто незабутнє враження на нього справив брифінг директора ЦРУ Вільяма Бернса, який змалював картину жахливої ситуації на полі бою в Україні й глобальних наслідків бездіяльності США. Ще припускають, що це начебто майбутня доля його старшого сина, який нещодавно вступив до військово-морської академії. Чи дійсно це вплинуло на позитивне рішення?

Чому він змінив свою думку – знає лише Майк Джонсон. Американська преса робить припущення. Це лише гіпотези, що могло на нього вплинути. Думаю, що тут була комплексна дія чинників. Майк Джонсон все ж таки належить до класичних так званих "партійних бюрократів".

Він не є політиком-новачком, тому він проходив серйозну партійну школу. Це величезна школа, в яку люди не приходять з вулиці. Все одно більшість з них проходять шлях помічників конгресменів, сенаторів. Вони навчаються багато років після того, коли вони вже стають професійними політиками.

Прислухатися до думки американського розвідувального середовища, до думки аналітиків Пентагону, Державного департаменту, – для цих людей є абсолютно природним. Дональд Трамп, який є людиною сторонньою, обирався не служивши ні дня в армії, не пройшовши державну службу, не бувши публічним політиком. Він прийшов зі сторони, тому він може робити такі помилки.

А Майк Джонсон не може цього собі дозволити. Тому природно, що вони довірятимуть брифінгам розвідки. Друга причина – на нього серйозний вплив має релігійний чинник. Він походить з величезного за своєю кількістю, багатомільйонного американського протестантського середовища. Він є баптистським пастором.

Для цієї людини питання віри є надзвичайно важливим. Для нас це важко зрозуміти, але у США десятки мільйонів виборців орієнтуються на думку своєї церкви, своїх пасторів. З Джонсоном працювали представники українських протестантських церков, які мають давні контакти, побудовані десятиліттями. Це колишні народні депутати, це представники цього середовища. Один з українців – одесит.

Сергій Гайдаржі – це чоловік тієї жінки, яка загинула в Одесі під час атаки 2 березня. У нього загинув також 4-місячний син. Він також є баптистом і зустрічався із Джонсоном.

Він удівець і його дружина була дочкою баптистського пастора. Його зустріч з Майком Джонсоном могла багато в чому вплинути на його позицію. Можливо, комусь цей чинник здається "натягнутим", "неприродним", а для американської політики – він якраз таки природній. Адже питання церков є ключовим.

Спікер Палати представників Майк Джонсон / Getty Images

Нинішній чинний президент Сполучених Штатів Джо Байден є лише другим в історії президентом-католиком. До нього на цю посаду обрали тільки одного католика і теж демократа. Це був Джон Кеннеді – американський президент. Американські виборці у своїй більшості є протестантами.

Є певне історичне несприйняття, конфлікти між протестантами та католиками. Але у цьому випадку все сталося, й за нього голосує величезна католицька громада. Це передусім американці італійського та ірландського походження, які сповідають саме католицьку віру.

Майк Джонсон не може не слухати думки. Він орієнтувався, як я читав, на опитування. Він чекав результатів опитувань представників баптистського і протестантського середовища. Коли дочекався, очевидно, побачив цифри, що більшість цих людей підтримують продовження підтримки України.

Про конфісковані російські активи

Палата представників ухвалила законопроєкт, який дає право президенту США конфіскувати заморожені російські активи й передати їх до спеціального фонду підтримки України. За оцінками експертів, їх у США приблизно 5 – 8 мільярдів доларів. У той час, як у Євросоюзі заморожено близько 230 мільярдів доларів. Це рішення може спонукати і Європейський Союз зробити так само?

І американське законодавство, і європейська юридична практика базуються на прецедентному праві. Воно діє не в усіх країнах Європейського Союзу. Американська правова система – прецедентна. Що це означає?

Умовно кажучи, коли суд розглядає певну справу, яка не розглядалася ніколи в історії до того, і ухвалює рішення, воно стає прецедентом – підставою для винесення всіх аналогічних рішень. Тому на цю ж практику орієнтуються представники деяких інших юридичних шкіл старої Європи. Звичайно, це рішення американського Конгресу важливе. Передусім своїм прецедентом.

Адже створена можливість, історичний правовий прецедент для європейських країн почати діяти за зразком американського Конгресу. Отже, коли представники європейської політичної школи говорили про те, що вони не можуть почати цю конфіскацію, адже це може суперечити міжнародному праву, то все одно дивилися на приклад США.

Якщо вони собі це дозволили, це означає, що Європа також може піти цим шляхом. А там грошей Путіна – набагато більше. У Сполучених Штатах російський центробанк тримав 6 мільярдів доларів. Звичайно, для нас це величезна сума, але для Америки – це копійки.

Вони будуть зараз заморожені. Коли президент Байден підпише (законопроєкт – 24 Канал), їх зможуть конфіскувати на користь України. А от у Європі є сума у кілька разів вища – понад 200 мільярдів американських доларів. Цей ласий шмат, безперечно, – можливість нашим союзникам не витрачати кошти своїх платників податків, а забрати ці гроші, які вже і так у них фізично є, і передати їх на відновлення України.

Чомусь ЄС начебто до цього не готовий. Адже чиновники говорять, що вони відмовляються від конфіскації російських активів, бо вважають подібне рішення "порушенням міжнародного права". Побоюючись, що це начебто відіб'є бажання інвесторів довіряти євро і викличе "дзеркальну відповідь" з боку Росії. Дмітрій Пєсков сказав, що вони запровадять такі ж дії, як і Євросоюз, якщо ухвалить подібне рішення.

Цей спротив наростатиме. Видання The Washington Post писало, що міністерство закордонних справ Росії ухвалило абсолютно секретну концепцію "гібридної війни", яка призначає російських дипломатів "солдатами" в цій війні, і вони мають проводити підривні операції. Які, зокрема, передбачають підкуп і корупцію політиків у світі. Передусім, у старій Європі.

Тому американські та британські спецслужби вже працюють над тим, щоб встановити якнайширше коло цих агентів впливу, які засіли скрізь. Зокрема, у Європейській комісії, у Європейському парламенті. По цій російській "п'ятій колоні" в Європі завдадуть потужного удару. Думаю, що думка Єврокомісії, європейських політиків зазнає серйозної еволюції. У підсумку – буде ухвалено правильне рішення на користь України.

Візит Блінкена до Китаю – "важка кавалерія"

Ентоні Блінкен наступного тижня відвідає Пекін. Він начебто пропонує Китаю відмовитися від співпраці з Росією. І говорить, що, якщо Пекін не відмовиться, то США вживатимуть жорстких заходів. За даними FT, США розглядають можливість запровадження санкцій проти китайських фінансових установ та інших організацій. Чи дійсно Китай може дослухатися до цих погроз від Вашингтону і припинити або хоча б зменшити співпрацю з Росією?

Як красиво Захід зараз обробляє Китай. 14 – 17 квітня з візитом у Китаї перебував федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц. Він "обробляв" китайське керівництво. Основна мета цього візиту була – змусити Китай змінити свою політику щодо війни в Україні, яку там війною не називають, а називають "конфліктом", "кризою". Шольцу ця місія до кінця не вдалася.

Він зробив все можливе. Йому треба за це подякувати. Але проблема не в Шольці, а насправді – у Китаї. Адже Китай хоче почути пропозицію, від якої він не зможе відмовитися. Наступним до Китаю заїжджає 24 – 26 квітня державний секретар США Ентоні Блінкен. Це вже підтягується "важка кавалерія". Тут вже почнеться серйозна "обробка".

Держдеп повідомив про те, що проти китайського бізнесу, який продовжить працювати з російським ринком, будуть запроваджені найжорсткіші санкції. Але перелік цих санкцій і коло компаній назвати відмовився. Вони залишають цю інформацію "закритою". Тобто є певний елемент несподіванки. Мовляв, ии вас попередили, ми вам сказали, що санкції будуть надзвичайно жорсткі.

А що це може бути? Усе, що завгодно, включно з відключенням від SWIFT. Це – "термоядрені" санкції. Російські банки досі не можуть оговтатися від того, що їх вибили з системи SWIFT. Система "МІР", яку вони створили, гібрид "козла і лані", який створювала Набіулліна (голова центрального банку Росії – 24 Канал), так і не "злетів". Банки Казахстану, Туреччини, Китаю відмовилися з цією системою працювати. Залишилися лише Куба і Північна Корея.

Вау, це вибір такий – "the best". Адже, очевидно, росіяни "поїдуть" на сонячні курорти Північної Кореї, а офшорні компанії вони відкриватимуть десь під Гаваною. Тому американці зробили абсолютно правильно. Вони залишили цю інформацію секретною. Тим більше, що їх попередила "залізна леді" американського уряду Джанет Єллен. Це "важковаговик" адміністрації Байдена, міністерка фінансів, яка "відшмагала" і все китайське керівництво, і Сі Цзіньпіна.

Перебуваючи в Китаї, вона виходила на брифінги, і їх так і "у хвіст, і в гриву". Китайці, звичайно, від цього оскаженіли, але це працює. Після "батога" буде "пряник". "Пряник" буде у травні – Еммануель Макрон, до якого відправиться лідер комуністичного Китаю Сі Цзіньпінь. Там уже буде інша розмова – лагідніша.

Підсумки цієї розмови ми побачимо вже на саміті миру у Швейцарії 15 – 16 червня, куди китайський представник Лі Хуей або інший, можливо, таки відправиться. Побажаємо успіху нашим союзникам. Вони все роблять дуже витончено, віртуозно і дуже ефективно.