Hubble святкує 34-ту річницю

На святкуванні 34-ї річниці запуску легендарного космічного телескопа NASA Hubble 24 квітня 1990 року астрономи зробили знімок туманності Мала Гантель. Також відомий як Мессьє 76, M76 або NGC 650/651, він складається з кільця, яке видно з краю як центральна смугова структура, і двох часток на обох отворах кільця.

Перш ніж червона гігантська зірка згоріла, вона викинула кільце газу та пилу. Ймовірно, кільце було виліплено ефектами подвійної зірки-компаньйона. Цей відшарований матеріал утворив товстий диск із пилу та газу вздовж площини орбіти компаньйона. Гіпотетичної зірки-компаньйона не видно на зображенні Хаббла, тому вона могла бути пізніше проковтнута центральною зіркою. Диск був би судовим доказом цього зоряного канібалізму.

Фотогенічна туманність є улюбленою мішенню астрономів-любителів. Професійні астрономи вперше взяли спектр у 1891 році, який показав, що це була туманність, а не галактика чи зоряне скупчення. Вони припустили, що M76 може бути схожа на кільцеву туманність у формі бублика (M57), якщо її побачити збоку.

Хаббл святкує 34-ту річницю, дивлячись на туманність Маленька Гантель

На святкуванні 34-ї річниці запуску легендарного космічного телескопа Хаббл NASA/ESA 24 квітня астрономи зробили знімок туманності Мала Гантель (також відомої як Мессьє 76, M76 або NGC 650/651), розташованої на відстані 3400 світлових кутів. років у північному приполярному сузір’ї Персея. Фотогенічна туманність є улюбленою мішенню астрономів-любителів.

M76 класифікується як планетарна туманність, що розширюється оболонка газів, що світяться, які були викинуті з вмираючої зірки червоного гіганта. Зрештою зірка колапсує до надщільного та гарячого білого карлика. Планетарна туманність не пов’язана з планетами, але має таку назву, оскільки астрономи 1700-х років, які використовували малопотужні телескопи, вважали цей тип об’єкта схожим на планету.

M76 складається з кільця, яке видно з краю як центральної стрижневої конструкції, і двох пелюсток на обох отворах кільця. Перед тим, як зірка згоріла, вона викинула кільце газу та пилу. Ймовірно, кільце було виліплено завдяки впливу зірки, яка колись мала подвійну зірку-компаньйон. Цей відшарований матеріал утворив товстий диск із пилу та газу вздовж площини орбіти компаньйона. Гіпотетичної зірки-компаньйона не видно на зображенні Хаббла, тому вона могла бути пізніше проковтнута центральною зіркою. Диск був би судовим доказом цього зіркового канібалізму.

Первинна зірка колапсує, утворюючи білого карлика. Це один із найгарячіших відомих залишків зірок, температура якого становить 120 000 градусів Цельсія , що в 24 рази перевищує температуру поверхні нашого Сонця. Шиплячий білий карлик можна побачити як точку в центрі туманності. Зірка, видима в проекції під ним, не є частиною туманності.

Відтиснуті диском, дві частки гарячого газу вириваються з верхньої та нижньої частин «поясу» вздовж осі обертання зірки, яка перпендикулярна диску. Їх рухає ураганний потік матеріалу від вмираючої зірки, що мчить через космос зі швидкістю двох мільйонів миль на годину. Цього достатньо, щоб подорожувати від Землі до Місяця трохи більше ніж за сім хвилин! Цей бурхливий «зоряний вітер» вражає більш прохолодний газ, що рухається повільніше, який був викинутий на більш ранній стадії життя зірки, коли вона була червоним гігантом. Жорстоке ультрафіолетове випромінювання надгарячої зірки змушує гази світитися. Червоний колір – від азоту, а синій – від кисню.

З огляду на те, що нашій Сонячній системі 4,6 мільярда років, уся туманність є блискавкою в космологічному відліку часу. Він зникне приблизно через 15 000 років.

Рекордні наукові результати Хаббла

З моменту запуску в 1990 році Хаббл здійснив 1,6 мільйона спостережень понад 53 000 астрономічних об’єктів. На сьогодні в Архіві космічних телескопів Мікульського в Науковому інституті космічного телескопа в Балтіморі, штат Меріленд, зберігається 184 терабайти оброблених даних, готових для наукового використання астрономами в усьому світі для дослідження та аналізу. Європейське дзеркало загальнодоступних даних розміщено в Європейському центрі космічної астрономії ESA (ESAC), у науковому архіві Європейського космічного телескопа Хаббла (eHST).

З 1990 року було опубліковано 44 000 наукових статей за спостереженнями Хаббла. Це включає в себе рекордні 1056 робіт, опублікованих у 2023 році, з яких 409 очолювали автори з держав-членів ESA. Попит на використання Hubble настільки високий, що наразі кількість підписок перевищена в шість разів.

За минулий рік наукових операцій Хаббл зробив нові відкриття, зокрема виявлення води в атмосфері найменшої екзопланети на сьогодні, спостереження дивного космічного вибуху далеко від будь-якої головної галактики, спостереження за спицями на кільцях Сатурна та знаходження несподіваного будинку найвіддаленішого та найпотужнішого швидкого радіовипромінювання, яке досі не бачили. Дослідження Хаббла астероїда Діморфос, об’єкта навмисного зіткнення космічного корабля НАСА у вересні 2022 року з метою зміни його траєкторії, продовжилися виявленням валунів, випущених під час удару.

Хаббл також продовжує надавати вражаючі зображення небесних цілей, включаючи спіральні галактики, кульові скупчення та туманності, що утворюють зірки. Новоутворена зірка стала джерелом космічного світлового шоу. Зображення Хаббла також було об’єднано з інфрачервоними спостереженнями з космічного телескопа NASA/ESA/CSA Джеймса Вебба, щоб створити одне з найповніших зображень Всесвіту за всю історію – зображення скупчення галактик MACS 0416.

Більшість відкриттів Хаббла не передбачалися до запуску, як-от надмасивні чорні діри, атмосфера екзопланет, гравітаційне лінзування темною матерією, наявність темної енергії та велика кількість утворень планет серед зірок. Hubble продовжить дослідження в цих сферах, а також використовуватиме свою унікальну здатність ультрафіолетового світла для вивчення таких речей, як явища Сонячної системи, спалахи наднових, склад атмосфери екзопланет і динамічне випромінювання галактик. Дослідження Hubble продовжують отримувати вигоду від тривалої базової лінії спостережень об’єктів Сонячної системи, змінних зоряних явищ та інших екзотичних астрофізичних процесів космосу.

Експлуатаційні характеристики космічного телескопа Джеймса Вебба були розроблені як унікальне доповнення до Хаббла, а не заміна. Майбутні дослідження Hubble також скористаються можливістю взаємодії з Webb, який спостерігає Всесвіт в інфрачервоному світлі. У поєднанні додаткове покриття довжин хвиль двох космічних телескопів розширює новаторські дослідження в таких областях, як протозоряні диски, склад екзопланет, незвичайні наднові, ядра галактик і хімія далекого Всесвіту.

Космічний телескоп Хаббл працює вже більше трьох десятиліть і продовжує робити новаторські відкриття, які формують наше фундаментальне розуміння Всесвіту.