Перший тренер Луніна: Успіхи Андрія у "Реалі" - це ще не максимум для нього

Цей футбольний сезон вже остаточно можна називати роком імені Андрія Луніна для українських вболівальників. Оскільки український голкіпер мадридського «Реалу» не просто вийшов зі своєю командою до півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА, а ще й зробив це так, що його тепер вважають повноправною зіркою цієї потужної команди.

Перший тренер Андрія Луніна та Заслужений тренер України з футболу Іван Манько поділився з Коротко про спогадами про дитинство Андрія Луніна та своїми думками щодо перспектив воротаря в найближчі сезони.

Самостійність і жага самовдосконалення

- 1 вересня далекого вже 2005 року Андрій вперше переступив поріг місцевої спортивної школи. А уже 1 листопада 2005 року він у складі команди 1997 року народження вперше взяв участь у змаганнях на чемпіонаті України з футзалу в місті Алушта, де отримав бронзову медаль і статуетку наймолодшого учасника змагань, - пригадує Іван Манько. – Але тоді, коли він був п’ятикласником, не можна було сказати, що перед нами гравець топ рівня. Те, чого Андрій зараз досягнув, – це робота багатьох тренерів: і спортшколи, і «Металіста», і «Дніпра», і «Зорі». І, звісно, мадридського «Реалу» та збірної України.

Що цікаво, Андрій ще у дитинстві грав у одній команді з хлопцями, які на 2 роки старші за нього. А у дитячому віці це колосальна перевага, в першу чергу, фізично.

Андрія, на фоні однолітків, з дитинства виділяло те, що він був дуже працелюбним спортсменом, який постійно намагається покращити власну гру.

- Дитина була як губка, він в себе все вбирав, хоча від нього завжди за все тренування можна було почути не більше п’яти–десяти слів. Але якщо у нього щось не виходило, то він 5, 7, а то й 10 разів повторить, щоб кількість переросла у якість, - каже Іван Манько.

Також тренер відзначає ще одну яскраву рису характеру – самостійність, яку Андрій демонстрував змалечку.

- Жив він далеченько від спортивної школи. Може, 2 кілометри. Але майже з самого початку він ходив на тренування сам. Батьки поводили його місяць, далі він це сам робив і був дуже самостійною дитиною. І за весь рік він міг пропустити максимум 10 тренувань. Він був дуже відповідальний. І в школі також гарно навчався. Успішно міг поєднувати навчання у школі зі спортом, - розповідає Іван Манько. - Сильні сторони які у нього були? Він на полі і за межами поля, навіть, на тренуванні повністю віддавався грі, емоціям. Міг прикрикнути, міг і підказати щось партнеру по команді. А за межами поля був абсолютно спокійним хлопчиком.

Тренувався Андрій у спортивній школі Краснограда (Харківська область) два роки. Потім пів року - у Харкові у складі команди «Арсенал», після чого повернувся в Красноград.

- Він тренувався у нас до 1 вересня 2010 року. Звідти вже перейшов до академії харківського «Металіста», де займався майже до закінчення 10-го класу. Після розпаду «Металіста» Андрій пішов у «Дніпро». На той час він закінчив академію і там же дебютував в УПЛ у матчі проти команди «Карпати» Львів. І, навіть, пам’ятаю хто йому забив перший м’яч – Бланко Ліщук. Закінчився той матч з рахунком 1:1, - згадує Іван Манько.

У «Реалі» він надовго

Свого часу перехід Андрія Луніна до Мадрида здавався чимось на зразок «будь що буде». Бо тоді перед трансфером до мадридців українець чудово себе проявив на молодіжному чемпіонаті світу. Але що він здатен дорости до основи «Реалу», де вже були одночасно і Кейлор Навас, і Тібо Куртуа, сказати точно ніхто не міг. Більше того, той трансфер здавався футбольним самогубством, адже було добре зрозуміло, що у хлопця зовсім немає шансів на місце в воротах.

Резерв – це максимум, на який Андрій міг розраховувати. І так було довго… З часом Кейлор Навас пішов, а місце у воротах зайняв Тібо Куртуа. І тут була надія, що Андрію дадуть шанс. Але бельгієць дуже швидко став показувати свій топовий рівень. І в певний момент почав грати так, що виграти конкуренцію у нього не зміг би ніхто з нині граючих голкіперів світу. А ті поодинокі матчі, які Андрію довіряли в рамках чемпіонату Іспанії чи Кубку Іспанії, успішними для українця назвати не можна було. Іноді Лунін грав відверто провальні матчі. В певний момент у пресі пішли розмови про те, що Андрієві пора шукати собі нову команду, бо його становище у «Реалі» безнадійне.

Але, як виявилось, у долі свої плани. На початку цього сезону Куртуа отримує важку травму і вибуває. «Реал» поспіхом підписує з «Челсі» іспанця Кепу Арісабалагу, але той виглядав максимально непереконливо. І тренер мадридців Карло Анчелотті вирішує довіритись Луніну - і той не підвів. Та і для «Реала» сезон з безнадійного за змістом перетворився на шедевральний. Як так сталось? Як Андрій з безнадійного резервіста раптом перетворився на зірку першої величини?

- Тренування з різними тренерами, різна підготовка і підходи до неї пішли на користь його теперішній грі. Це, скажімо так, стрибок від нуля до майже межі. Хоча, на мою думку, межі, як такої, у будь-якому виді спорту немає, і футбол тут не виняток. Тож це не максимум того, що він досяг. Ми ще побачимо його гру і в складі збірної України, і в складі «Реала», де, думаю, він залишиться надовго. Якщо тренер виявив цю довіру, і він цю довіру виправдав, тож майбутнє він пов’язує з командою «Реал», - каже Іван Манько.

Цей сезон за Луніним. Він скоро виграє золото чемпіонату Іспанії як основний воротар, що вже саме по собі цінно. А у Лізі чемпіонів, щоб досягнути омріяної медалі, треба зробити ще мінімум два кроки – здолати «Баварію» на шляху до фіналу і у фіналі переграти ПСЖ або «Борусію» з Дортмунда. А от що буде наступного року, сказати важко. Аж занадто багато залежить від того, у якій формі повернеться Тібо Куртуа після своєї травми.