Реальних підстав під цим забобоном немає
Життя дитини в Радянському Союзі було досить суворим — мало того, що ласощі їй заміняли дивні речі, так ще її в рік було заведено голити налисо. Через це дівчаток плутали з хлопчиками, а будь-якої практичної користі від цього немає.
"Телеграф" розповідає, звідки в СРСР узявся забобон про необхідність налисо стригти малюків. Можливо, ця традиція сягає корінням ще в Стародавню Русь. Тоді було заведено після того, як малюкові виповнюється рік, віддавати його на виховання батькові. Волосся ж вважалося символом зв’язку з матір’ю, тому його зголювали.
Обрізані локони вважалися оберегом. Їх зберігали та навіть носили на шиї у спеціальних мішечках чи медальйонах.
У СРСР вважалося, що стрижка наголо в майбутньому зробить волосся дитини красивим і густим. У немовлят пушок на голові часто росте нерівномірно, і тоді вважалася, що після радикальної стрижки почне рости "доросле" волосся.
Крім того, у післявоєнні роки дітей було заведено голити налисо не тільки в рік, а й пізніше. По-перше, так намагалися уникнути педикульозу та лишаїв. По-друге, у суворій радянській реальності тих часів не було часу на догляд за волоссям та кіски, з безволосою головою проблем значно менше.
Насправді, на думку фахівців, обривання дітей наголо не приносить жодної користі. А от шкоду завдати може – шкіра голови малюка дуже ніжна і її легко травмувати. Понад те, це може принести дитині психологічний дискомфорт.