"Сірій" паспорт VS. "паспорт громадянина світу": які плюси та мінуси таких документів

Після того, як МЗС одним розчерком пераобмежило надання консульських послуг для чоловіків віком від 18 до 60 років, що мешкають за кордоном, українці кинулися шукати робочу альтернативу українському паспорту. І знайшли її. Мова про так званий "сірий" паспорт та паспорт громадянина світу. Чи дійсно такі документи мають бодай якусь юридичну силу, хто їх видає, та чим вони відрізняються? Давайте порівняємо.

Що таке "сірий" паспорт

"Сірий" паспорт, або ж, якщо користуватися офіційною термінологією, паспорт іноземця — це документ, який влада країни видає людям, що не мають громадянства країни, в якій вони проживають. Можливості, які дає такий документ залежать від країни, де він виданий.

Зазвичай, паспорт іноземця дозволяє легально перебувати на території країни, заробляти на життя, будувати кар'єру, здобувати освіту та мати сім'ю.

А що таке паспорт громадянина світу

Це документ, який видає некомерційна організація World Service Authority. Товариство було засноване 1953 року колишнім громадянином Сполучених Штатів Гаррі Девісом, який з власних переконань відмовився від громадянства США.

Документ виглядає солідно: перекладений сімома мовами (у тому числі російською та англійською), має буквено-цифровий кодовий рядок, проскановану фотографію паспорта і зображення "привида", захисний папір із вбудованим логотипом, сторінкою даних, ламінованою голограмою. Кожен такий паспорт пронумерований, а на кожній сторінці є логотип World Citizen.

Але! Основна відмінність полягає в тому, що все ж таки паспорт громадянина світу це папірець, грубо кажучи, від громадського об’єднання, а паспорт іноземця – офіційний документ, виданий державною владою.

Таким чином: 1:0 на користь "сірого" паспорту.

Йдемо далі:

Як отримати "сірий" паспорт

Ту все залежить від країни, яка видає подібний документ. Наприклад, в Німеччині Reiseausweis für Ausländer (дорожній документ іноземця), що видають біженцям або особам без громадянства, досить складно. Людина має довести справжню потребу в ньому, подавши відповідні документи через адміністративний портал країни згідно з їхніми вимогами.

А от в Латвії "Паспорт негромадянина" (саме така офіційна назва документа в цій країні), можна отримати лише за 10 робочих днів, або навіть в терміновому порядку за два робочі дні за бажанням заявника (без врахування дати подачі документів). Для цього варто лише звернутися до одного з відділень Офісу громадянства та міграційних справ (ОКМА) незалежно від місця проживання.

А як отримати "паспорт громадянина світу"

Спойлер: набагато простіше. Щоб оформити паспорт громадянина світу, потрібно на сайті офіційного представництва Світового уряду громадян світу завантажити анкету, або написати в організацію лист з проханням відправити анкету поштою.

Як і при оформленні будь-якого документа від вас попросять особисті дані: повне ім'я, домашня адреса, контактний номер телефону тощо. Надати їх треба друкованими літерами англійською мовою. Текст можна набрати на комп'ютері, але підпис має бути проставлений власноруч. Наприкінці потрібно поставити відбиток великого пальця для засвідчення.

До анкети слід додати чотири фотографії. Пізніше анкету та фотографії потрібно засвідчити у нотаріуса (за додаткову плату). Після цього весь комплект документів надсилається в головний офіс Всесвітнього паспорта громадянина світу. Через один-два місяці ви отримаєте "паспорт громадянина світу" поштою.

Але! Якщо "паспорт громадянина світу", за великим рахунком, може отримати будь-хто (варто лише заповнити анкету), то з паспортом іноземця можна "пролетіти", якщо влада країни, в якій людина оформлює такий документ, вирішить, що біженець не відповідає формальним вимогам і відмовить.

Очко на користь "паспорта громадянина світу": 1:1

Не менш важливе питання:

Скільки коштують документи

Що стосується "паспорту громадянина світу", то можна обрати бажаний строк дії документа. Від цього буде залежати і ціна: за мінімальні три роки потрібно сплатити 75 доларів, а за 10 років – 125 "зелених". За додаткові 500 доларів можна одразу продовжити строк дії паспорта до 15 років, а також отримати інші посвідчувальні документи: свідоцтво про народження громадянина світу, свідоцтво про реєстрацію шлюбу.

"Сірі" паспорти, звичайно, також не безкоштовні. Наприклад, національний паспорт для іноземців у Фінляндії має назву Muukalaispassi і подання заяви для його отримання обійдеться в 44 євро, а отримати такий документ замість втраченого – 170 євро.

Тобто обидва документи не безкоштовні і тут спостерігається відносний паритет, тож по одному очку отримають "сірий" паспорт і "паспорт громадянина світу": 2:2.

Юридична сила документів

Це, певно, найпринциповіше питання у порівнянні альтернативних документів посвідчення особи.

Так, "сірі" паспорти, видані державними органами країн, накладають певні обмеження на їхніх власників. Наприклад, власник дорожнього документа іноземця в Німеччині може подорожувати країнами Європейського Союзу до 90 днів без візи та повертатися до Німеччини за умови дійсності документа та дозволу на проживання, який видають окремою пластиковою карткою.

Негромадяни Латвії з відповідним документом мають можливість вільно подорожувати до країн Шенгенської зони без необхідності оформлення візи.

Власник "сірого" паспорта в Естонії може голосувати на муніципальних виборах, подорожувати країнами ЄС без візи, отримувати соціальні послуги, віддавати дітей в школи та дитсадки.

З "паспортом громадянина світу" все набагато складніше. Юридична підстава для набуття такого документа – Загальна декларація прав людини, в якій зазначено, що свобода пересування є однією з невід'ємних ознак вільної людини. Відповідно, мандат на світовий паспорт передбачений статтею 6 та статтею 13(2) декларації.

Та офіційно "паспорт громадянина світу" визнали лише 6 держав: Буркіна-Фасо, Еквадор, Мавританія, Танзанія, Того, Замбія. Втім, на сайті World Service Authority наведено список країн, які принаймні раз визнали світовий паспорт де-факто, поставивши штамп про національну візу та/або штамп в'їзду/виїзду. Серед таких країн ЮАР, Мексика, Домініканська Республіка, Ботсвана, Ефіопія та навіть Канада, Данія та Німеччина. Але це одиничні випадки.

Таким чином, офіційні документи країн ЄС мають беззаперечну перевагу перед "паспортами громадянина світу": 3:2 на користь "сірих" паспортів.

Втім, навіть якщо з українським паспортом не все гаразд і термін його дії спливає, позбуватися національного документу, звісно ж не варто, адже країни ЄС сповідують досить толерантну політику у ставленні до наших біженців. Наприклад, в берлінському сенаті вже встигли заявити, що українці зможуть залишатися в Німеччині навіть з недійсним паспортом.