РФ наступає завдяки КАБам, але вихід є: Сергій Флеш про "розумні" дрони на фронті, атаки на світанку та слабкість ЗСУ

Згадаймо, як починалося широкомасштабне вторгнення РФ в Україну: багатокілометрові колони російської техніки потворними броньованими "хробаками" переповзали через кордон. Їх майстерно палили та знищували ЗСУ, відрізаючи ворогові можливості для оперативних маневрів. Але за два роки "великої" війни ситуація докорінно змінилася: ключове значення на фронті набули БПЛА різних типів, і тепер головне питання полягає в тому, хто ефективніше використовуватиме цю технологію.

Як змінять картину бойових дій дрони із машинним зором, які вже з’являються на фронті? Чому російські КАБи стали проблемою для ЗСУ і чи можливо з ними боротися? Як Китай допомагає Росії у технологічних перегонах на цій війні?

Відповіді на ці та інші питання в першій частині інтерв’ю "Телеграфу" дав фахівець із зв’язку, радіоелектронної боротьби та розвідки Сергій Бескрестнов із позивним Флеш.

Один дрон на одного солдата

– Сергію, у своєму інтерв’ю на початку лютого ви говорили, що пройде ще два-три місяці і у росіян буде по одному FPV-дрону на кожного нашого піхотинця. Час минув. Цей момент уже настав?

– Вони масштабують виробництво так само, як і ми. Звичайно, ми рухаємося паралельно, але у них виробництва більше, ніж у нас. Відповідно, у них FPV більше, ніж у нас, тому вони раніше за нас прийдуть до того, що зможуть собі дозволити атакувати кожного піхотинця. Так, цей момент ще не настав, але до цього все йде.

Якщо ми подивимося російські відео, то раніше практично не було роликів, коли атакують піхотинців, а зараз таких відео дедалі більше. Тобто вони собі вже зараз дозволяють витратити FPV на одного солдата (не скрізь і не завжди, але на деяких ділянках фронту).

– А у нас такі можливості є?

– Звичайно. Але ми цього досягнемо трохи згодом. Просто тому, що у них кількість вироблених FPV більша, ніж у нас.

– Вони виробляють більше завдяки тому, що це роблять централізовано? Чи "гаражна" продукція там також використовується?

– Вони мають кілька виробництв FPV, які роблять за державною програмою. Вони навіть випускаються з усіма атрибутами СРСР типу позначки знака якості і це серійні вироби. Але більшість виробів, як і у нас, виробляє малий і середній бізнес. Закуповують запчастини з Китаю та збирають.

Тобто ситуація абсолютно дзеркальна: є якесь комерційне виробництво, яке починає збирати FPV, воно розраховує на держзамовлення, яке вже оплачує Міністерство оборони. Виробляють FPV не військові заводи, а громадський бізнес. Якщо говорити про логістику комплектуючих, то у них простіший логістичний шлях для китайських комплектуючих. Ми ці комплектуючі веземо через Польщу, Словаччину, а вони можуть швидко гнати це через паралельний імпорт сусідніх країн.

Про дрони зі штучним інтелектом

– Ви говорите про китайські комплектуючі в російських дронах. Їхня залежність від Китаю в цьому плані критична?

– Так, залежність дуже велика. Якщо ми розберемо російський FPV-дрон, то побачимо там 100% комплектуючих, які виробляє Китай. Є комплектуючі, які можна зробити в РФ, просто купувати у Китаї їх набагато дешевше. І поки є можливість купувати в Китаї, ніхто не купуватиме ці ж комплектуючі в Росії, бо дорожче. При цьому дані нашої розвідки говорять про те, що росіяни розуміють ці ризики і працюють над перенесенням виробництв комплектуючих до Росії, якщо Китай їх підведе.

– У нас схожа ситуація із залежністю від Китаю?

– Так. І ми теж думаємо над тим, щоби максимально переносити виробництво до нашої країни.

– Що зі складових дронів ми можемо робити у себе?

– Пластикові лопаті, рами ми можемо зробити тут. Виробництво моторів: можна купити у Китаї виробничу лінію та випускати мотори тут. Плати управління, зв’язку та відео ми також можемо виготовляти локально. Основна складність – це акумулятори. Ми можемо збирати складання для дронів з маленьких акумуляторів, але самі акумулятори не вміємо виробляти. Але ці акумулятори можна купити у всіх країнах світу, їх робить не лише Китай.

Ще є проблема у камері. Незважаючи на те, що камера проста, все одно це критичний елемент, і щоб робити камеру, потрібно мати ціле виробництво, невеликий окремий завод. Але й камери також можна купити в різних країнах.

– Наразі з’являється все більше інформації про застосування на фронті дронів із машинним зором. Яка ситуація з освоєнням цієї технології у нас та у ворога? Хто виграє у цій гонці, і хто ближче до серійного виробництва?

– Вперше застосування нічного машинного зору ми зафіксували у них. А ефективний денний зір вперше застосували ми. І у них, і у нас є такі розробки, просто дрон з машинним зором коштує вдвічі більше, ніж звичайний. Тому на тих ділянках фронту, де літають звичайні дрони, немає необхідності використовувати дорожчий дрон із машинним зором. Коли на якійсь ділянці фронту з’являються важливі цілі та об’єкти (наприклад, важливий штаб, закритий РЕБ), тоді виправдане застосування такого дрона.

– Тобто технологія відпрацьована?

– У нас, як мінімум, уже є два підприємства, які роблять дрібносерійно ці вироби. Згодом їх застосовуватиметься дедалі більше.

– Все ж таки майбутнє за дронами з машинним зором чи оператор у будь-якому випадку відіграватиме ключову роль?

– Звичайно, без оператора ми ніяк не можемо обійтися, тому що довести дрон до цілі можна або за супутниковою навігацією, яка на фронтах глушиться, або без оператора дрон можна довести через розпізнавання якихось об’єктів на землі, але це вже не машинний зір, а штучний інтелект. Те, що ми зараз у FPV називаємо машинним зором, умовно працює так: дрон не розуміє, що це за ціль, ми йому просто показуємо набір пікселів і кажемо, що ось ціль і її треба утримувати в прицілі.

А є системи з повноцінним штучним інтелектом: безпілотник летить і "чіпляється" за якісь наземні фічі на кшталт доріг, трас, вміє розуміти, розпізнавати, аналізувати інформацію. Це приблизно, як летить крилата ракета, орієнтуючись за наземними знімками. У російських X-101 така система є. Але вона має мінус: вона погано працює вночі. Тому росіяни завжди намагаються атакувати нас на світанку, коли цілі більш контрастні та помітні навіть у видимому спектрі.

Але ця система потребує складніших обчислювальних ресурсів. Ми до цього поки що не прийшли навіть для далеких БПЛА, які літають на Росію. Технологія існує, тестується, але її серійно немає.

"КАБ це наше слабке місце"

– Останнім часом справжньою проблемою для нас стали російські КАБи . Боротися з цією зброєю за допомогою засобів РЕБ наскільки це важке завдання?

– Щоб ми не могли РЕБом (системою радіоелектронної боротьби. — Ред.) пригнічувати КАБи (кориговані авіабомби. — Ред.), росіяни встановлюють у них CRPA-антену. Справа в тому, що КАБ літає лише на основі супутникової навігації. Він не має жодних інерційних систем. Приймач сигналів супутникової навігації російського КАБу захищений CRPА-антеною, яка допомагає придушувати перешкоди із землі.

Раніше там стояли CRPА-антени із чотирма елементами. Це означало, що якщо по фронту поставимо три-чотири джерела перешкод, то можемо перешкодити навігації КАБа. Коли росіяни це зрозуміли, то приблизно з кінця осені 2023 року перейшли на восьмиелементну антену. Це означає: щоб РЕБ придушити КАБ, нам потрібно мати сім джерел перешкод на землі.

І, звісно, для нас це дуже проблематично, адже ці джерела перешкод мають стояти там, де літає КАБ, тобто на фронті. А ніхто не потягне дорогий комплекс РЕБ на "нуль", бо його знайдуть та знищать. При цьому треба розуміти, що КАБ, якщо ми на нього впливаємо на РЕБ, все одно долетить і все одно впаде. Просто він не потрапить у ціль, але все одно він кудись прилетить і вибухне.

Проти нових КАБів, які літають на великі відстані в наші тили, ми ще можемо дозволити собі розгорнути щільну систему РЕБ. А ось ті КАБи (по 500 та 1500 кілограмів на основі УМПК), які літають на близькі відстані до 7 кілометрів від лінії фронту, з ними боротися складно.

Коли вони відкрили для себе КАБи, то фактично намацали наше слабке місце. Завдяки КАБам, по суті, ведеться російський наступ. Вони просто розносять наші укріплення, а потім спокійно туди заходять.

Допомогти можуть F-16

– Невже цьому ніяк не можна протидіяти?

– Єдиний ефективний захід – збивати літаки-носії КАБів. Але росіяни це передбачили: винищувач Су на висоті 10 кілометрів підлітає за 40 кілометрів до лінії фронту та скидає КАБ. Відразу після цього літак різко розвертається і на повній швидкості йде назад. Вони так розрахували всі відстані, що якщо ми вистрілимо "Буком" (зенітний ракетний комплекс. — Ред. ) або ракетою С-300, то не зможемо цей винищувач наздогнати і вразити.

Єдиний варіант, який ми застосовуємо, це підтягнути наші іноземні комплекси, наприклад, Patriot, які зможуть цей літак наздогнати, захопити як ціль і знищити. Але у нас, на жаль, таких комплексів небагато. Ми вже пару таких Су збили. Як тільки ми збиваємо літак-носій, одразу зменшується кількість КАБів на цій ділянці фронту. Пілоти РФ банально бояться літати.

Комплексів ППО мало і ми змушені перевозити їх фронтами, і на жаль, деякі з них у процесі переїзду можуть бути вражені противником. Також активно Су, теоретично, можуть збивати і винищувачі F-16 ракетами "повітря-повітря", на які ми чекаємо. Тому F-16 допомогли б нам у цій ситуації.

Або ще є варіант — обчислювати аеродроми, де стоять ці Су і атакувати їх. Але в цьому також є проблема, адже Су відлітають далі, ніж працює HIMARS. Росіяни також розуміють, що ми полюємо на їх Су, які вміють скидати КАБи.

– Питання, що набило оскомину, але не можу не запитати: чому у нас досі немає свого "Шахеда"? Розмовляв із Юрієм Касьяновим , і він запевняє, що проблема не в технологічній складовій, а в організаційній. Ви з цим погоджуєтесь?

– Ми маємо низку виробництв, які роблять крила формату "Шахедів" на різну дальність. Ці компанії готові масштабувати виробництво, їм просто потрібне замовлення від держави. Тому я вважаю, що тут справді організаційне питання.

*Чи відстає Україна у гонці технологій? Якою буде роль роботів на війні вже за рік? Лазерна зброя, рої дронів з ШІ – утопія чи рішення, які незабаром почнуть застосовуватися на нулі? Відповіді на ці запитання читайте у другій частині інтерв’ю.