Звідки походить японська мафія “Якудза” і чому вона переживає занепад

Безперервна метушня між неоновими вогнями, хмарочосами та храмами японських міст приховує таємний світ, який сторіччями викликав інтерес і жахав суспільство.

Як зазначає BBC, якудза, найстаріша кримінальна організація у світі, демонструє кодекси честі, традиції, ритуали та символи, які роблять її унікальною порівняно з іншими злочинними мережами, такими як латиноамериканські картелі, італійська або російська мафії.

Якудза складається з 25 об’єднань або “сімей”, з яких три є основними і від них залежать сотні підгруп відповідно до суворої ієрархії.

Ця організація народилася понад чотири століття тому в Японії феодалів і самураїв, пережила свій золотий вік між 1960-ми і 1980-ми роками, коли вона налічувала понад 180 000 учасників.

Прихильність традиціям на тлі прогресу, але насамперед судові та поліцейські переслідування, зменшили кількість якудза до приблизно 10 000, не враховуючи сподвижників.

BBC розповідає вам про чотири ключові речі, які дозволять зрозуміти цю злочинну інституцію, що бореться за виживання і не втрачає своєї сутності в ХХІ сторіччі.

Їхня назва та походження

Слово “якудза” походить від чисел 8, 9, 3 (вимовляються японською мовою “я”, “ку”, “са”), які складають найгіршу можливу комбінацію карт в традиційній японській грі ойчо-кабу, що сприймається як невдача чи нещастя.

Ось чому багато її членів віддають перевагу назвам гокудо (“крайній шлях”) або нінкьо дантай (“почесна або лицарська організація”).

Якудза з’явилася в XVII сторіччі серед маргінальних груп японського феодального суспільства, таких як бакуто (мандрівні гравці), текія (торговці) і безробітні самураї або роніни.

Багато з цих самураїв, які не мали володаря, якому служити, створили банди, які еволюціонували до злочинних спілок.

• Жизнь японской мафии глазами бельгийского фотографа

Текія і бакуто прийняли декілька самурайських традицій, які включають суворий кодекс честі та ритуали вірності, які відзначали організаційну культуру якудзи.

Спадщина самураїв також забезпечила сувору ієрархічну структуру з правилами, заснованими на взаємній повазі, покорі і, перш за все, абсолютній вірності вождю або оябуну.

Їхні цінності

Якудза відрізняється складною системою цінностей та ідеологією, історичне коріння якої сягає феодальної Японії.

Ці цінності формувалися протягом століть у японському суспільстві, пронизували всі його верстви, від респектабельних районів Токіо до схованок японської столиці, від законного бізнесу до найбільш прихованого.

“Якудза дотримується кодексу честі, який підносить традиційну мужність. Їхній дух обертається навколо ідеї “жити і вмирати, як люди”, — пояснює BBC Mundo соціолог Нобору Хіросуе, автор кількох книг про японську мафію, який вважається одним із провідних світових експертів з цієї теми.

Члени якудза “вважають, що вони повинні присвятити себе, як фізично, так і розумово, своїй організації, і вважають за честь демонструвати непохитну відданість своїм оябунам (вождям. – Ред.), аж до того, щоб пожертвувати своїм життям, якщо це необхідно”, — розповідає Хіросуе.

В основі ідеології якудзи лежить кодекс честі, заснований на поняттях гірі (обов’язок) і ніндзьо (людяність).

Гірі визначає борг честі, який член має перед своїм начальником, ключовий елемент для зміцнення лояльності всередині організації, тоді як ніндзьо – це співчуття до інших, яке служить противагою суворості гірі в жорсткій структурі мафії.

Обидва засновані на глибокому дусі самопожертви, який спонукає членів ставити інтереси групи вище особистих.

• Женщины якудза

Прикладом цього є ритуал юбіцуме, під час якого учасник відрізає фрагмент свого пальця (зазвичай мізинця) як акт покаяння або вибачення перед своїм оябуном за власну помилку чи помилку когось, за кого він є відповідальним.

“Хоча втрата пальця через помилку може бути джерелом сорому, жертвування мізинцем як плата за помилку підлеглого вважається почесним”, — пояснює Хіросуе.

Ця традиція, однак, стає дедалі більш рідкісною, і нині члени японської мафії зазвичай платять грошові штрафи, щоб виправити свої помилки.

Хоча юбіцуме яскравий приклад, найважливішим ритуалом якудзи є сакадзукі, церемонія ініціації, під час якої новий член ділиться саке з босом.

Цей акт символізує усиновлення кобуна, нового члена “сім’ї”, який вважається “сином” оябуна і клянеться йому в повній вірності.

“Групи якудза структуровані за псевдосімейними стосунками, у яких начальників називають анікі або старшим братом, братів боса називають онісан або дядьками, а дружину боса називають анесан або старшою сестрою”, — розповідає Хіросуе.

Ці організації офіційно не мають політичної ідеології, але вони схильні ідентифікувати себе з японськими правими та ультраправими політичними групами.

“Ідеологія, згідно з якою Японія стоїть на першому місці, традиції самураїв, честь і “славетне” імперське минуле Японії резонують у ультраправій політиці, тому існують ідеологічні зв’язки”, – пояснює експертка з японської злочинності Оксфордського університету Мартіна Барадель.

Таким чином, додає Барадель, якудза час від часу співпрацює з консервативними політичними партіями, хоча вони зазвичай заперечують будь-які зв’язки з мафією, щоб зберегти свій імідж.

• Катана и нож: как якудза переняли культуру самураев

Їхній правовий статус і діяльність

На відміну від злочинних організацій в інших частинах світу, якудза ніколи не була незаконною, хоча вона стикається з дедалі більшими обмеженнями, які ускладнюють її діяльність.

“Італійська мафія повністю таємна, а якудза існує відкрито”, — пояснює Хіросуе.

Синдикати цієї злочинної інституції користуються правом на вільну асоціацію, яке міститься в статті 21 Конституції Японії.

“Поки вони не загрожують національній безпеці, суспільній моралі чи порядку, вони не підлягають державному контролю”, – зазначає експерт.

Насправді до кінця ХХ століття багато штаб-квартир якудза вивішували таблички на дверях, реєструвалися в телефонних довідниках, а їхні члени роздавали візитні картки на зустрічах, ніби вони були співробітниками компанії.

Але це вже не так: за останні три десятиліття уряд Японії посилив закони, щоб послабити фінансування злочинних груп, ізолювати їх, перешкоджати їхній діяльності та зменшити їхній вплив на суспільство.

Хоча належати до якудзи все ще законно, сьогодні її члени завжди перебувають під пильною увагою влади і у напівпідпільному стані.

“Коли хтось скоює злочин і зазнає судового переслідування, якщо він є членом якудзи, його дії вважають такими, що мають систематичний характер, тож він отримує довший строк, ніж інша особа за той самий злочин”, — пояснює Мартіна Барадель.

На відміну від злочинних організацій в інших частинах світу, якудза ніколи не була незаконною, хоча вона стикається з дедалі більшими обмеженнями, які ускладнюють її діяльність.

“Італійська мафія повністю таємна, а якудза існує відкрито”, — пояснює Хіросуе.

• Реальная жизнь членов якудзы

Синдикати цієї злочинної інституції користуються правом на вільну асоціацію, яке міститься в статті 21 Конституції Японії.

“Поки вони не загрожують національній безпеці, суспільній моралі чи порядку, вони не підлягають державному контролю”, – зазначає академік.

Насправді до кінця ХХ століття багато штаб-квартир якудза вивішували таблички на дверях, реєструвалися в телефонних довідниках, а їхні члени роздавали візитні картки на зустрічах, ніби вони були співробітниками компанії.

Але це вже не так: за останні три десятиліття уряд Японії посилив закони, щоб послабити фінансування злочинних груп, ізолювати їх, перешкоджати їхній діяльності та зменшити їхній вплив на суспільство.

Хоча належати до якудзи все ще законно, сьогодні її члени завжди знаходяться під пильною увагою влади і у напівпідпільному стані.

“Коли хтось скоює злочин і зазнає судового переслідування, якщо він є членом якудзи, його дії вважають такими, що мають систематичний характер, тож він отримує довший строк, ніж інша особа за той самий злочин”, — пояснює Мартіна Барадель.

Але що роблять якудза?

Традиційно їхні синдикати керують азартними іграми, здирництвом, таким як мікаджиме рьо або “захисний платіж”, стягненням боргів, незаконними позиками, мережами проституції та торгівлею наркотиками тощо.

Хіросуе пояснює, що вони також беруть участь через підставні компанії в законному бізнесі, такому як нерухомість, будівництво та знесення, аутсорсинг робочої сили або торгівля акціями.

Однак посилення законів проти організованої злочинності, особливо два укази від 1992 і 2010 років, які переслідують діяльність якудза і встановлюють жорсткі покарання, змінили спосіб дій японської мафії.

“Вони поступово стали більш невидимими та анонімними, беруть участь у таких злочинах, як шахрайство, пограбування та крадіжки. Іншими словами, можна сказати, що методи отримання доходу якудза пройшли шлях від залякування до обману”, – стверджує експерт.

І він додає, що “останнім часом вони співпрацювали з напіворганізованими групами, відомими як хангуре, для здійснення таких дій, як шахрайство, пограбування, крадіжки, торгівля наркотиками та торгівля людьми”.

Закони проти якудза зуміли знищити інституцію, але в той же час ускладнюють інтеграцію в суспільство її членів, які вирішили залишити злочинний світ.

Так зване “5-річне положення”, яке забороняє компаніям і приватним особам здійснювати платежі членам якудза, ускладнює тим, хто нещодавно залишив її лави, відкриття банківських рахунків, оренду житла або навіть придбання мобільного телефону.

“В результаті вони стають маргінальними людьми з образою на суспільство”, — каже Хіросуе.

• Дочь босса японской мафии

Їхні татуювання, символи та зброя

Мистецтво татуювання, відоме як ірезумі, є одним із найбільш впізнаваних символів якудза.

“У японській культурі татуювання традиційно асоціювалося з ризикованими професіями, такими як шахтарі та рибалки. Причина полягала в тому, що у випадку аварій, під час яких обличчя було невпізнанним, вони могли допомогти впізнати жертву”, – каже Хіросуе.

Але з плином століть вони стали майже винятковими символами організованої злочинності.

Зображення коропа коі, драконів, квітів cакури, воїнів-самураїв та інших традиційних японських елементів відображають аспекти особистості, досягнення чи історію життя власника, а також його прихильність до злочинного угруповання.

“Спочатку вони мали значення проголошення клятви ніколи не повертатися в суспільство і жити як якудза все життя після вступу в організацію”, — розповідає експерт.

Попри те, що татуювань стає дедалі менше, в Японії все ще негативно ставляться до татуювань, їх пов’язують із злочинністю, а людям з татуюваннями заборонено відвідувати багато громадських місць, від саун і басейнів до пляжів.

Крім татуювань, якудза використовує знаки відмінності, прапори та інші візуальні елементи, щоб ідентифікувати своїх членів і показати їхню приналежність.

Ці символи містять посилання на природу та японську міфологію зі специфічними значеннями в культурі якудза, такими як вірність, сила або здатність долати труднощі.

Іншим елементом, який відрізняє японську мафію від мафії інших країн, є те, що вона майже не використовує вогнепальної зброї та мало вдається до насильства порівняно, наприклад, з латиноамериканськими картелями.

“Вони рідко використовують вогнепальну зброю через суворі покарання, які слідують за цим, а коли вони все ж використовують зброю, то зазвичай це холодна зброя”, — каже Хіросуе.

Зазвичай це кишенькові ножі або ножі, які походять від танто, яким користувалися самураї, і рідше катани, хоча вони зазвичай не потребують цих засобів, щоб змусити поважати свої правила.

“Коли вони хочуть вдатися до фізичної сили, такої як насильство та залякування, вони можуть просто назвати назву своєї групи, щоб продемонструвати владу”, – каже експерт.

Однак, зазначає він, коли якудза вдається до насильства, результат може бути летальним.

“Що робить якудза страшними, так це їхня готовність вдатися до вбивства, якщо вони зіткнуться з конфліктом інтересів, що зрештою призводить до смерті їхніх опонентів”.

Автор: Атауальпа Амерісе,  BBC News Mundo

Джерело:  BBC News Mundo