Як альянс НАТО готується до протистояння з Росією і власними проблемами — WSJ

Минулого місяця війська НАТО з 14 країн зібралися, щоб взяти участь у найбільших військових навчаннях Альянсу з часів холодної війни. І знову в центрі уваги була Росія. Від подій у Криму 2014 року Організація Північноатлантичного договору не спускає очей з кордону Європи з Росією. Мета цьогорічних навчань під назвою Steadfast Defender 2024 — дати зрозуміти Москві: Альянс готовий захищати своїх членів — особливо тих, хто перебуває поблизу російських кордонів, зокрема й Латвії. Тепер підготовка до коаліційних війн знову стала пріоритетом НАТО, і війська повинні знати, як працювати разом на полі бою, повідомляє The Wall Street Journal.

"Інтеграція всіх країн — це виклик", — заявив підполковник канадської армії Джонатан Кокс.

Цього року, вперше за останні десятиліття, європейські члени в сукупності виконають свої фінансові зобов'язання перед Альянсом, заявив нещодавно генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Однак Альянс потерпає від інших суперечок. Лідери розходяться в думках про те, чи слід дозволити Україні та іншим претендентам вступити в Альянс.

А багато країн НАТО, включно з шістьма з 12 членів-засновників, як і раніше, далекі від досягнення рівня військового бюджету. Через низькі витрати вони стали об'єктом критики з боку кандидата в президенти від Республіканської партії США Дональда Трампа, що викликає сумніви в майбутньому Альянсу, якщо Трамп переможе в листопаді.

Канада виділяє на військові потреби близько 1,3% свого ВВП і не планує досягати 2%. Цього року Столтенберг і посол НАТО в США Джуліанна Сміт дорікнули Канаді в тому, що вона є однією з єдиних країн Альянсу, які не прагнуть досягти узгодженої мети у витратах на оборону.

Мета НАТО — підготувати союзників до бою пліч-о-пліч. Цього року — навчання найбільші з 1988 року й проводяться протягом чотирьох місяців від Північного полярного кола до Чорного моря. У них задіяно близько 90 тисяч військовослужбовців, 1100 бойових машин, 80 літаків і 50 військово-морських суден.

Операція в Латвії стала однією з декількох, які були проведені поблизу кордону Європи з Росією. У 2016 році, після подій у Криму та на території східної України, члени НАТО домовилися про постійну ротацію військ між вразливими східними членами.

Оборону кожної держави НАТО вздовж східного кордону Альянсу очолює одна країна-член, а решта надають їй підтримку. США очолили Польщу, Німеччина — Литву, Велика Британія — Естонію, а Канада — Латвію. Після початку війни в Україні в лютому 2022 року НАТО посилило свої сили в цих країнах і додало партнерство в Словаччині, Угорщині, Румунії та Болгарії.

"Партнерські відносини пов'язують союзників тісніше, ніж будь-коли з часів холодної війни, коли США, Велика Британія і Франція тримали війська на постійній основі в Західній Німеччині", — пише The Wall Street Journal.

Одна з найсерйозніших розбіжностей в Альянсі — це відмінність у поглядах країн-членів на загрози. НАТО називає тероризм і Росію своїми головними загрозами. Багато чиновників у Туреччині та інших країнах-членах Альянсу, розташованих уздовж Середземного моря, більше турбуються про регіональні конфлікти, нелегальну міграцію і тероризм, ніж про Росію.

Планувальники НАТО вважають малоймовірним відкрите вторгнення Росії до Латвії в найближчому майбутньому, хоча нещодавно деякі військові чиновники в країнах НАТО заявили, що Москва може стати досить сильною для нападу через кілька років. У більш короткостроковій перспективі вони побоюються, що Москва може спровокувати конфлікт у сусідніх країнах, розбурхавши місцевих росіян і використавши напруженість як привід для втручання, як це зробив Кремль на сході України десять років тому.

Крім того, забезпечення стандартизації вже давно стало викликом для НАТО. На навчаннях "Кришталева стріла" члени Альянсу розгорнули канадські бронемашини LAV-6, американські, німецькі й польські танки, а також латвійські розвідувальні машини CVR-T британського виробництва. Кожна з них потребує різних запчастин і технічного обслуговування.

Стандартизація великої техніки є складним завданням, оскільки її виробництво — прибутковий бізнес, від якого мало хто хоче відмовлятися. У США налічується близько трьох десятків основних військових систем, таких як літаки, кораблі й танки. З дрібнішою технікою теж можуть виникнути проблеми. Планувальники роками намагаються забезпечити сумісність захищених польових радіостанцій з різних країн, і ця проблема ускладнюється необхідністю цифрового шифрування і заходів з протидії радіоелектронній боротьбі.

Після холодної війни такі технічні відмінності не мали великого значення, оскільки війська НАТО з різних країн рідко воювали пліч-о-пліч одне з одним. Тепер же їм необхідно мати можливість обмінюватися обладнанням і знати, що гармати однієї армії можуть стріляти снарядами іншої.

Планувальники Альянсу встановили норми оснащення і працюють над тим, щоб забезпечити взаємозамінність техніки. Але навіть для одного з найосновніших стандартів НАТО — 155-міліметрових артилерійських снарядів — члени Альянсу випускають 14 різних моделей. Деякі снаряди не підходять до інших пускових установок, а деякі можуть підійти, але не будуть пов'язані з програмним забезпеченням для наведення на ціль.

"Багато з майже 200 різних систем озброєнь, наданих Україні, походять з країн НАТО. Ця "мішанина" створила справжній кошмар для України, яка змушена шукати запчастини для багатьох з них", — зазначає газета.

Нагадаємо, що журнал Foreign Affairs розповів, що Україні потрібно від НАТО. Сучасна зброя і ясність щодо того, що вимагатиме членство — основні потреби України.