Без світла вже влітку. Чи зможе Україна захистити міста від масштабних блекаутів

Наймасштабнішийобстріл енергосистемив березні перетворив Україну на енергодефіцитну. Відтак вже влітку для українців можуть повернути графіки відключення світла. За словами голови правління громадської спілки Global 100 RE Ukraine Олександра Домбровського, дефіцит потужності в системі станом на середину квітня сягнув 2 ГВт. Головна проблема — пошкодження гідрогенерації та низки важливих для системи ТЕС. В основному, в країні не працюють електростанції, які виконують роль маневрових, тобто рятують саме тоді, коли існує високий попит на електроенергію, за пікових потреб.

Стратегічний шлях експерти бачать у розвитку розподіленої генерації, зокрема на основі природного газу, відновлюваних джерелах енергії з використанням сучасних мобільних систем накопичення енергії та інтелектуальних мереж. Проте з новими об'єктами генерації не все так просто.

Три критичних системи кожного міста: чому не поспішають з розподіленою генерацією

Впровадження і розвиток електростанцій розподіленої генерації — непросте питання, і йдеться саме про реалізацію, каже у коментарі Фокусу аналітик енергетичного сектору Dragon Capital Денис Саква.

"Враховуючи атаки Росії на централізовані системи генерації та розподілу електроенергії, така розподілена генерація є життєво необхідною для живлення критичної інфраструктури (водопостачання, каналізація, опалення) в містах. Без цих трьох систем великі міста функціонувати не зможуть. Але велике питання в тому, як саме це реалізувати. Якщо все зав'язати на газ, то при пошкодженні системи газопостачання (в результаті атак) це зробить такі альтернативні джерела живлення непридатними для вирішення питання дефіциту. Тобто, має бути ще і диверсифікація по паливу також", — зазначає Денис Саква.

Директор із досліджень аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович назвав іще одну проблему — недостатність подібного досвіду у більшості місцевих громад: від залучення коштів до реалізації проєкту.

"Можемо говорити, що спроможні громади, які мають досвід реалізації інших проєктів, зокрема за підтримки міжнародних банків, міжнародної технічної допомоги всіх цих іноземних донорів, цілком здатні це реалізувати, адже є багато кейсів такої реалізації. Наприклад, щодо зміни своєї системи теплопостачання, створення резервних потужностей. Тих коштів, що є в громаді — власних фінансових ресурсів — точно не вистачить. Відповідно, потрібно знати і вміти працювати з кредитними, грантовими коштами. На жаль, небагато громад такий досвід здобули і вміють використовувати", — зазначає Роман Ніцович у коментарі Фокусу.

За його словами, логіка розподіленої генерації свідчить про те, що така система має бути максимально наближена до споживачів та до центрів споживання.

"Центри споживання — це міста, промислові об'єкти. Очевидно, міста стануть тими майданчиками, де така розподілена генерація і має розвиватися. Проте без участі місцевої громади ці питання не вирішуються, навіть починаючи із виділення землі або надання містобудівних умов тощо. Участь громади є необхідною на кожному етапі. Звичайно, є нюанс з підключенням до мереж — газорозподільної, енергорозподільної місцевих мереж. Тут вже поле відповідальності місцевих операторів, систем розподілу або газорозподільних систем. Це, якщо говорити про приватний проєкт, який реалізується на території місцевих громад", — каже експерт.

Побудувати електропотужності: якщо не місцеві громади, то хто

Незважаючи на переваги розподіленої генерації, зокрема, вищої стійкості до ворожих атак, зменшення втрат електроенергії під час передачі, забезпечення додаткових регулюючих потужностей в енергосистемі, сприяння розвитку місцевих громад і територій, на жаль, потужного масового будівництва об'єктів генерації поки не розпочато.

"Те, що ми бачимо, — це розгортання установок малої потужності в містах. Так, воно вже відбувається, і не тільки, як запасні джерела живлення. Вони будуть працювати в мережі, працювати в ринку. Але постає питання: хто буде оператором цих установок, у кого вони перебуватимуть на балансі, хто їх буде обслуговувати, хто, зрештою, буде учасником ринку електроенергії, тобто, хто торгуватиме цією електроенергію? Це компетенція, якої поки що немає на місцевому рівні. Це все ж ті компанії, які тривалий час працюють на ринку і знають, як продавати електроенергію і як її постачати, знають правила ринку. Вочевидь, цю прогалину теж треба вирішувати", — зазначив Ніцович. Фактично, експерт наголошує на необхідності регуляторних змін.

За його словами, місцева влада може побудувати модель комунального підприємства, на балансі якого буде побудований об'єкт, але тоді постає питання здобуття цих компетенцій (право на виробництво та розподіл електричної енергії, — Фокус).

"Або це може бути модель приватного бізнесу, але тоді має бути чітка і зрозуміла бізнес-модель роботи. Поки що держава декларує, що створює всі належні умови для цього, але ми не бачимо шаленого припливу бізнесу в цей сегмент. Скоріше, бізнес реалізує такі проєкти на власних промислових майданчиках, щоб забезпечити власне промислове споживання, аніж організовувати електроенергію для потреб міста або комунальних споживачів", — пояснює експерт.

Скільки часу потрібно на зведення місцевої електростанції

До переваг розподіленої генерації фахівці відносять саме коротший термін будівництва і введення в експлуатацію. Тобто в умовах енергодефіциту невеликі потужності (ті ж газотурбінні та газопоршневі установки, до прикладу) могли б суттєво допомогти із вирішенням проблеми нестачі електричної енергії, особливо у великих містах.

За словами Романа Ніцовича, установка невеликої газопоршневої установки на громаду, де вже є підготовлений майданчик, триватиме від 2 місяців.

"Майданчику ще немає? Тож, треба готувати певну документацію, домовлятися з операторами мереж, замовляти саме обладнання. На це піде набагато довше часу. Якщо говорити про потужніші установки, такі, як газотурбінні, тут і технічне рішення має бути більш складним. Це триватиме ще довше", — додав він.

Отже, що довше у владі будуть вирішувати питання, де замовити потрібне обладнання, як і хто їх оплатить, скільки часу піде на розробку усіх документів та підключення до мережі, тим складнішим для українців буде зимовий період — вищим буде ризик регулярних відключень споживачів. Проте перша ластівка весняних обстрілів енергосистеми вже з'явиться на горизонті у червні — за пікового споживання Укренерго буде вимушене відключати на кілька годин на добу як промислові підприємства, так і домогосподарства.