Docudays UA оголосив фільми, що ввійшли до національного конкурсу «Docu/Україна»

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA оголосив п’ять фільмів, що ввійшли до національного конкурсу «Docu/Україна».

За словами програмної директорки фестивалю Юлії Коваленко, цього року до цієї програми відібрали стрічки, які «через персональні історії конкретних людей змальовують непростий шлях України до незалежності та її сучасність».

«Висота», режисер Максим Руденко

Василь — колишній стрибун на лижах з трампліна, нині працює тренером у дитячій спортивній школі в Карпатах. Він залізна загартована людина, що перебуває наприкінці кар’єри. Василь — самітник, і спорт — це його життя. Чоловік мріє, що його учні й учениці матимуть можливість досягнути вершини спортивної кар’єри. Для цього він власним коштом намагається перебудувати старий трамплін.

Женя — учениця Василя, яку він тренує протягом п’яти років. Дівчина просувається кар’єрою, підростає, і її стосунки з тренером поступово змінюються. Одного дня вона вирішує залишити спорт і спробувати знайти себе в інших сферах життя. Робота Василя, здається, вже не має сенсу. Але він знаходить у собі сили почати все спочатку.

Максим Руденко родом з Миколаєва. Брав участь у фільмах, знятих під егідою Державного агентства України з питань кіно, як режисер та оператор. Член Гільдії режисерів України та Української кіноакадемії. У 2020 році створив власну кінокомпанію Paradox Film, орієнтовану на виробництво документальних фільмів. У 2019 році в колаборації з «Мистецьким Арсеналом» як продюсер та співавтор ідеї брав участь у створенні мультимедійної виставки «Подолання гравітації», присвяченої творчості Параски Плитки-Горицвіт. Серед фільмів Руденка — «Портрет на тлі гір» (2019), «Між вовком та собакою» (2008).

«Трішки чужа», режисерка Світлана Ліщинська

Чотири покоління українок з однієї сімʼї досліджують руйнування своєї національної ідентичності через повномасштабне вторгнення Росії. Разом і кожна окремо водночас вони вирушають в емоційну подорож під впливом нововіднайдених спогадів і сімейної історії.

Світлана Ліщинська народилася 1970 року в Маріуполі. Протягом понад 25 років працювала на провідних телеканалах України. У фільмографії режисерки є, зокрема, такі стрічки: «Маріуполь. Реконструкція» (2022), «Бальний король» (2019), «Веронські скарби» (2019), «Невидимий батальйон» (2017).

«Nice Ladies», режисерка Марія Пономарьова

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну ставить під сумнів непорушний, здавалося б, зв'язок енергійної харківської команди з чирлідингу жінок у віці 50+ під назвою Nice Ladies. Перед ними постає важкий вибір між батьківщиною і безпекою онуків — залишитися чи поїхати. Учасниця основного складу Свєта їде з родиною до Нідерландів, а капітанка Валя й тренерка Надя лишаються в постійно обстрілюваному Харкові. Роз'єднані, жінки намагаються підтримувати зв'язок, щоб не втратити здоровий глузд серед жахів терору, душевного болю й Свєтиної «провини вцілілої». Чи вдасться команді возз'єднатися, врятувати своє сестринство і знайти спільну мову крізь шрами війни, що все проступають?

Короткометражні фільми Марії Пономарьової брали участь у таких міжнародних та національних кінофестивалях, як Vancouver IFF, Go Short ISFF, Сараєвський кінофестиваль, МКФ «Молодість», ArtDocfest, Нідерландський кінофестиваль, CinéDOC-Тбілісі, Vienna Shorts, Regensburg Short Film Week та багатьох інших. Її короткометражний документальний фільм «9 травня» здобув Гран-прі на кінофестивалі «ДокуМа» у 2016 році. Пономарьова також працювала над створенням стрічки «Крихка пам'ять» як креативна продюсерка, фільм брав участь у міжнародному конкурсі Sheffield DocFest, Краківському кінофестивалі та Docaviv. «Nice Ladies» — режисерський повнометражний дебют Марії Пономарьової.

«Усьому треба жити», режисери Тетяна Дородніцина та Андрій Литвиненко

Стрічка показує незвичне повсякдення Анни Куркуріної — харизматичної спортсменки, «найсильнішої жінки світу», зоозахисниці та відкритої лесбійки. Ще з раннього віку Анні вдавалося встановлювати особливий звʼязок із тваринами. Вона викладала біологію в школі, працювала в місцевому зоопарку, де подружилася з левом, допомагала облаштовувати притулки і намагалася знайти новий дім для десятків бродячих тварин. У 40 років вона вирішила стати професійною важкоатлеткою і швидко досягла вершини — стала триразовою чемпіонкою світу. Крім того, вона почала працювати тренеркою для молоді з інвалідністю. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Анна користується силою своєї популярності як спортсменки та інфлюенсерки, щоб допомагати пораненим та покинутим тваринам. Вона дотримується девізу: «Той, хто рятує одне життя, рятує весь світ».

У творчому доробку Тетяни Дородніциної — короткометражні фільми «Вовчата» (2023) і «Хто така Катя?» (2019). Режисерка працювала на телеканалах, у продакшн-компаніях і на кіностудії «Київтелефільм». Змонтувала повнометражні документальні фільми «Рози. Фільм-кабаре» (2021) Ірени Стеценко та «Заповідник Асканія» (2019) Андрія Литвиненка.

Андрій Литвиненко — режисер серії документального серіалу «Фантастичні українці. Візуальне мистецтво» (2020) та повнометражного документального фільму «Заповідник Асканія» (2019), який отримав нагороду як найкращий фільм на кінофестивалі Docudays UA та спеціальну нагороду журі на кінофестивалі Pelicam. Також Андрій є співавтором та одним з режисерів фільму «Євромайдан. Чорновий монтаж» (2014), який отримав спеціальну відзнаку на Міжнародному фестивалі документального кіно Ji.hlava. Був українським продюсером та одним з авторів ідеї фільму «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова» (2017) Аскольда Курова, а також автором ідеї документального альманаху «Поза Євро» (2012). За фільм «Де собака заритий?» (2020) отримав стипендію Президента України.

«Фрагменти льоду», режисерка Марія Стоянова

Особисті, політичні та соціальні події розгортаються у фільмі «Фрагменти льоду», змонтованому з 15 відеокасет за період з 1986 до 1994 року — відеощоденників батька режисерки, фігуриста-чемпіона, знятих під час закордонних гастролей з українським ансамблем «Балет на льоду», а також у нього вдома. Спостерігаючи за зростанням режисерки Марії Стоянової, ми стаємо свідками розвалу Радянського Союзу та шляху України до відновлення незалежності, а потім — її переходу до ринкової економіки. Очікування, відображені в ефектних кадрах Заходу, знятих батьком Стоянової, різко контрастують з домашніми зйомками облуплених стін, провалених стель і тарганів у квартирі, де жила родина.

Фільм «Фрагменти льоду» передає водночас широкий плин історії та її вплив на життя реальних людей аж до нового потрясіння — повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

«Кінець історії так і не настав, — міркує Стоянова. — Вона застигла, а потім наздогнала нас через багато років».

Марія Стоянова — українська режисерка документального кіно та режисерка монтажу. Під час створення своїх фільмів працює з аматорськими відео, громадськими та приватними архівами. У фільмографії режисерки — «Ліс, ліс» (2022), «Друга хвиля» (2020), «Понад Стіксом» (2019), «Ма» (2017), «Екзарх» (2014). Її стрічки брали участь у DOK Leipzig, FIDMarseille та багатьох інших міжнародних фестивалях. «Фрагменти льоду» — повнометражний дебют режисерки.

Читайте також:

• Фестиваль Docudays UA оголосив журі міжнародної конкурсної програми «Docu/Світ»
• Лауреатів нагороди «Rights Now!» фестивалю Docudays UA 2024 визначатимуть Павло Клімкін, Наталя Панченко та Вейн Джордаш
• Фестиваль Docudays UA оголосив цьогорічних учасниць студентського журі

Фото: сайт Docudays UA