Сомалійські пірати повернулися: боротьба з піратством на прикладі Сейшельських островів

Новобранці берегової охорони Сейшельських островів не очікували, що, покинувши гавань Вікторії того ранку, вони пройдуть бойове хрещення вогнем. І ось вони стоять (або пригинаються) на палубі, а над їхніми головами свистять кулі калібру 7,62×39 мм з піратських АК-47. Сейшельські командос відреагували з холоднокровністю, властивою досвідченим бійцям. Вони швидко спрямували знаряддя свого патрульного судна класу Trinkat на піратів, які перебували на риболовецькому траулері, захопленому лише кілька годин тому. У піратів не було жодного шансу: вони склали зброю і здалися.

Фокус переклав статтю Крістіана Бюгера, Раяна Аделіна і Брендона Дж. Кеннона про уроки боротьби з піратством на прикладі Сейшельських островів.

Сомалійські пірати повернулися, і малі держави регіону можуть зіграти ключову роль у тому, щоб зупинити їх. З грудня 2023 року відбулося вісім великих інцидентів із піратами, які не дають спокою військово-морським силам регіону на додачу до загрози судноплавству з боку хуситів у Червоному морі. Військові успішно зупинили або запобігли п’ятьом із цих піратських нападів. Серед них було кілька операцій з порятунку, проведених потужним індійським флотом. Але берегова охорона Сейшельських островів — військово-морські сили невеликої острівної держави, розташованої біля Африканського Рогу, у стратегічній близькості до місця проживання сумнозвісних піратів, — також зіграла важливу роль, коли врятувала вищезгаданий рибальський траулер, захоплений сомалійськими піратами в січні цього року.

Успіх берегової охорони Сейшельських островів показує, що регіональні держави, якими б крихітними вони не були, можуть відігравати величезну роль не тільки в боротьбі з піратством, а й у безпеці на морі загалом. Вживаючи швидких і рішучих заходів проти зловмисників, малі держави роблять значний внесок у регіональну морську безпеку. Внесок малих держав матиме вирішальне значення для того, щоб зупинити піратство і вирішити проблему інших злочинів на морі, таких як незаконне рибальство, контрабанда і забруднення світового океану. За прикладом Сейшельських островів, малі держави повинні припинити ігнорувати проблеми в морі, визнати вигоди сталого розвитку "економіки блакитних вод" і розглядати безпеку на морі як політичний пріоритет, ефективно використовуючи при цьому зовнішню допомогу в царині безпеки.

Як берегова охорона зупинила піратів

27 січня 2024 року троє озброєних сомалійських піратів напали на шріланкійський риболовний траулер Lorenzo Putha 4 і його екіпаж із шести осіб у водах за межами виключної економічної зони Сейшельських островів — за 800 кілометрів від берегів Сомалі.

Щоб піти так далеко в море, пірати використовують так звані материнські кораблі, наприклад риболовні траулери, з яких вони здійснюють напади на дрібніші судна. На думку фахівців із боротьби з піратством, троє піратів були частиною більшої групи, що діє в цьому регіоні.

Центр морської безпеки Європейського союзу в районі Африканського Рогу швидко оголосив тривогу через мережу обміну інформацією Mercury, що об'єднує військово-морські сили регіону. Для відстеження судна було запущено повітряне спостереження.

Згідно з нашим інтерв'ю в березні з урядовцями, включно з береговою охороною Сейшельських островів, пірати наказали капітану риболовного траулера пливти прямо в Сомалі. Але капітан обдурив своїх викрадачів. Зрозумівши, що пірати не тямлять у навігації, він поплив у бік Сейшельських островів, правильно вважаючи, що сейшельські військові відреагують на підозрілі судна у своїх водах.

У цей час Об'єднані морські сили — партнерство з гарантування безпеки на морі, очолюване Сполученими Штатами, яке допомагає координувати військово-морські операції в регіоні, — сприяло укладанню угоди між Шрі-Ланкою і Сейшельськими островами. Як здогадався капітан захопленого траулера, поблизу Сейшельських островів дійсно перебувало військове судно. SCGS Topaz негайно змінив курс і почав переслідувати піратів.

Перестрілка в морі

Наблизившись, пірати відкрили вогонь по сейшельському судну — швидкохідному штурмовому кораблю класу Trinkat, подарованому Сейшельським островам Індією 2005 року. Як розповів нам на початку березня один зі співробітників берегової охорони, для деяких моряків перестрілка стала шоком. Багато членів екіпажу ніколи не брали участі в бойових діях відтоді, як Topaz вийшов у море на навчальну місію. Однак роки тренувань принесли свої плоди: на борту судна також перебувала група сейшельського спецназу.

Спецназ відкрив вогонь у відповідь, і пірати швидко здалися "Топазу", який 2017 року пройшов модернізацію у Вісакхапатнамі, що оснастила судно оновленими засобами навігації, зв'язку та потужнішим озброєнням. За словами начальника берегової охорони Сейшельських островів майора Ханса Радегонде, "ми обережно підійшли до судна і виявили на борту трьох сомалійських піратів. Незважаючи на їхній опір і стрілянину по нас, нам знадобилося шість хвилин, щоб узяти ситуацію під контроль".

Піратів заарештували, а команду риболовецького судна врятували і доставили у гавань Вікторія на головному острові Мае. Після збору всіх доказів піратів перевели до в'язниці в Монтань-Позі, де вони очікують передавання для судового процесу в Шрі-Ланці.

Рольова модель для регіону і не тільки

Наш досвід роботи на Сейшельських островах і в західній частині Індійського океану загалом дає нам змогу зробити висновок, що Сейшельські острови сьогодні є гідним прикладом для наслідування для інших регіональних держав. Цей приклад доводить, що невелика держава з обмеженими можливостями може змінити ситуацію на краще, якщо вона добре підготовлена, діє професійно і готова взяти на себе відповідальність за такі місії. Він також демонструє важливість обміну інформацією і те, наскільки ефективною може бути координація в західній частині Індійського океану за наявності бажання діяти спільно.

Безумовно, існує й допоміжна архітектура, що з'явилася після десятиліття міжнародної допомоги. Як видно з прикладу, для координації регіональні держави можуть розраховувати на систему Mercury Європейського союзу і партнерство Об'єднаних морських сил. Крім того, існує Регіональний центр оперативної координації. Він розташовується в старій будівлі берегової охорони недалеко від Вікторії, столиці Сейшельських островів, і діє з 2019 року.

Важливо Штучні острови, місто майбутнього та десятки військових баз: хто отримає Червоне море

Цей центр цілковито зосереджений на регіоні: він працює під егідою Комісії з Індійського океану і заснований на угоді семи регіональних держав. Хоча він не був задіяний для операції з повернення захопленого шріланкійського риболовного траулера, Регіональний центр оперативної координації організовує інші регулярні операції. Як ми переконалися під час нашого березневого візиту, центр має досвід успішних операцій із боротьби з контрабандою та незаконним промислом.

Ці структури надають ресурси, інформацію та інструменти для координації. Але операція Сейшельських островів зі звільнення захопленого піратами судна Lorenzo Putha 4 показує, що не менш важливими є й інші чинники: готовність і бажання діяти.

Хоча сили оборони Сейшельських островів мають обмежені можливості порівняно з іншими регіональними державами, такими як Кенія, вони були готові та навчені перехопити судно і вжили негайних дій. Це показує, що малі держави регіону можуть захистити регіональні води від зловмисних акторів. Для цього не обов'язково потрібні великі канонерські човни іноземних ВМС. Який вигляд матиме регіональна морська безпека, якщо більші держави наслідуватимуть цей приклад?

Чому інші країни повинні наслідувати цей приклад

Сейшельські острови, на жаль, залишаються винятком у регіоні, де не всі країни працюють разом, мають професійні військово-морські сили або берегову охорону, а також беруть на себе відповідальність за протистояння зловмисним акторам. Це відбувається тому, що багато держав недооцінюють свою залежність від моря та потенційні багатства, які воно може принести. Тому гарантування безпеки на морі не завжди є політичним пріоритетом, а пропонована іноземна допомога в галузі безпеки недостатньо використовується для безпеки на морі.

Це означає, що більшість актів піратства, контрабанди наркотиків і незаконного рибальства залишаються безкарними. Ідеться не лише про недержавні суб'єкти в Сомалі чи хуситів у Ємені. Відносно потужні держави, як-от Іран, дедалі частіше створюють проблеми для безпеки Сейшельських островів та інших сусідів у регіоні — від збройних нападів на судна і торгівлі наркотиками до контрабанди зброї чи незаконного рибальства.

Кенія, що сусідить із Сомалі, має відносно великий військово-морський флот і берегову охорону, проте не проявляє суттєвої активності в боротьбі з піратством та іншими злочинами. Інші члени структури Регіонального центру оперативної координації — Коморські острови, Маврикій і Мадагаскар — є невеликими острівними державами, які за своїм потенціалом нагадують Сейшельські острови. Але вони, схоже, не готові до рішучих дій проти морської злочинності. Як підтвердив нам співробітник Комісії з Індійського океану, ці країни роблять занадто малий внесок у регіональні операції.

Ці країни і регіон західного Індійського океану загалом, як і раніше, залежать від готовності іноземних військово-морських сил Китаю, Європи, Японії, Індії та США патрулювати в їхніх водах і боротися зі злочинністю. Якщо інші країни регіону не виправляться і не наслідуватимуть приклад Сейшельських островів, боротьба з такими морськими злочинами, як піратство, у найближчому майбутньому залишиться долею іноземних військово-морських сил, з усіма ризиками, пов'язаними з такою мілітаризацією.

Яка міжнародна підтримка необхідна?

Якщо інші держави, такі як Кенія і Маврикій, активізують свої зусилля разом із Сейшельськими островами, вони зможуть розпочати боротьбу з піратством у своїх водах. Але проблема набагато ширша, ніж сомалійське піратство. Країни в західній частині Індійського океану також потребують підтримки, оскільки багато проблем регіону, як уже зазначалося, дедалі частіше пов'язані з Іраном. Сейшельські острови та інші малі держави не володіють достатньою дипломатичною вагою або інструментами, щоб закликати Іран допомогти покласти край таким проблемам. Однак потенційно вони можуть бути нейтральним майданчиком для дипломатичних дій, у яких братимуть участь як малі регіональні держави, так і більші держави.

Ресурси малих держав обмежені, але це не означає, що вони не можуть вживати заходів для розв'язання проблем, що стоять перед ними. Сейшельські острови довели це. Настав час й іншим наслідувати їхній приклад.

Про авторів

Крістіан Бюґер — професор міжнародних відносин у Копенгагенському університеті, автор книги "Understanding Maritime Security" (видавництво Оксфордського університету, спільно з Тімом Едмундсом). Він регулярно відвідує західну частину Індійського океану.

Раян Аделін — науковий співробітник Дослідницького інституту миру і дипломатії імені Джеймса Р. Манчама при Сейшельському університеті, колишній дипломат Міністерства закордонних справ і туризму Республіки Сейшельські Острови.

Брендон Дж. Кеннон — доцент кафедри міжнародної безпеки Халіфського університету та редактор книги "Indo-Pacific Strategies" (Routledge, співавтор Кей Хаката).