6 і 30 травня 2024 року о 18:30 на сцені Київської опери (Театр опери і балету для дітей та юнацтва; вул. Межигірська, 2) відбудуться покази танцювальної вистави «Д.І.М.» від Insha Dance Company.
Танцювальна вистава на музику Віктора Рекала – це робота, створена танцівником, хореографом, суперфіналістом шоу «Танцюють всі! 8 сезон», артистом балету Іллею Мірошніченком, а також Катериною Кузнецовою. А за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Стабілізаційного фонду культури від Goethe-Institut стала унікальною театральною подією початку 2024 року, про яку писали Vogue, DTF, Суспільне. Культура, Marie Claire, Harper’s Bazaar, Укрінформ, Великий Київ, Букви, Український Тиждень, УНН та інші.
Композитор і віолончеліст Віктор Рекало на межі академічності та урбанізму створив ексклюзивний музичний твір для струнного квінтету у виставі.
Виставу створено людьми, які особисто пережили евакуацію з рідних домівок у воєнний час і вирішили втілити власний досвід на сцені так, як вміють це найкраще – танцем.
Творці наголошують на тому, що образ залізниці й залізничника у виставі використали невипадково. Адже саме залізницею в перші дні повномасштабного вторгнення було перевезено чи не найбільше внутрішньо переміщених осіб.
«Це зерно раціональної журби за тим життям, яке ми, можливо, не так цінували, як зараз. Це наш літопис», – говорять автори вистави.
«Щодня руйнуються домівки українців, дедалі більше людей переживають втрати. Мистецтво не може бути ні поза політикою, ні поза соціальними процесами. Виставою ми спробували підтримати емоційний стан, пояснити глядачеві, що кожен із нас так чи інакше втрачав дім. Головне – не втрачати надії й віри в краще», – каже хореограф-постановник Ілля Мірошніченко.
«Головним символом дому, для мене, в цій виставі є дорога – не дарма ми використовуємо вислів: дорога додому починається у той момент, як ми з нього їдемо. Це щось на кшталт: цінуємо тоді, коли втрачаємо. Зробивши перший крок через кордон, ти вже невимовно хочеш піти назад. Навіть є відчуття, що якась частина тебе так і робить – іде назад і залишається. Але ти, ковтаючи сльози, ідеш вперед. І ця дуальність відчуттів – це теж шлях, де ти зʼявишся вдома тоді, коли нарешті обʼєднаєш самого себе всередині. Мені здається, що в цій виставі немає нічого конкретного, що б змалювало відчуття присутності вдома. Бо у процесі створення вистави ми зрозуміли, що дім – це максимально індивідуальна річ, відчуття і поняття», – акцентує Катерина Кузнецова.
«…Твір характеризується меланхолією, а делікатна ненав'язливість, що підтримується пісочно-м'яким світлом, злегка відтіняє обличчя танцюристів», – зазначив Томас Лінден у статті для німецького видання Kölnische Rundschau.
«Ілюзію крику сонця, тиші вітру, легального перебування, права любити і жити, – написав талановитий поет, музикант та композитор Віктор Рекало, чию музику до вистави можна назвати однією з дійових осіб всієї вистави. Бо саме ця прекрасна і потужна музика, поєднана зі стуком та стогоном коліс, створює той неперевершений емоційний фон, який і змушує співпереживати героям. Це і є сила справжнього мистецтва. Я давно не бачила балету, який би ніс таке величезне емоційне навантаження...», – говорить театральна оглядачка Людмила Семенюк про танцювальну виставу.