Жінка живе у "найстрашнішому будинку у світі" з проклятими ляльками, трунами та дитячими зубами

Вона обожнює все паранормальне і наповнила свій будинок нескінченною кількістю моторошних та історичних артефактів з антикварних магазинів та аукціонів.

Жінка живе в "найстрашнішому будинку в світі", повному історичних артефактів з привидами, зокрема "проклятими" ляльками, старими надгробками і дитячими трунами.

Про це пише Mirror.

33-річна Беккі-Енн Ґалентайн виросла над антикварною крамницею з батьками-антикварами. Це дало їй смак до історичних предметів, але її приваблював і більш "макабричний" бік речей – зокрема, моторошні старі фотографії та труни. За останні 10 років Беккі-Енн зібрала сотні предметів з привидами, якими вона прикрасила весь свій будинок.

Серед них – "прокляті" ляльки і навіть мішок з дитячими зубами. Сам дім – це історичний будинок 1900-х років, де вона живе з партнером і колегою-ентузіастом паранормальних явищ, 32-річним Джошем Роусоном. Люди надсилають Беккі-Енн свої речі, коли бояться залишати їх у себе вдома.

Інші звинувачують Беккі-Енн у тому, що вона "неспокійна і одержима смертю", але вона бачить себе лише "хранителькою історій загублених речей". Беккі-Енн, творець контенту з Річмонда, штат Вірджинія, США, сказала: "У мене є глибоко особисті роботи, які, здається, мають душу. Це не пов'язано з цінністю – кожна річ походить від людини, яка жила, і вона представляє її як особистість. Існує так багато особистої історії людей, які жили звичайним повсякденним життям, і які, по суті, були стерті з історії. Єдиний спосіб, щоб про них пам'ятали – це зберегти ці речі".

Беккі-Енн сприймає смерть "як пам'ять" і цікавиться речами, які вважаються "хворобливими або страшними". Тому вона наповнює свій дім старими моторошними речами з аукціонів, блошиних ринків та антикварних магазинів. Крім того, незнайомі люди залишають їй речі з привидами, які вони не можуть тримати у себе вдома через страх. Вона сказала: "У нас є історичні гамівні сорочки з психіатричних лікарень і цілі шафи з лікарень. У нас є колісне крісло з однієї з таких лікарень з привидами – людина, яка мені його подарувала, не хотіла, щоб воно стояло у них вдома. Я купила на аукціоні пам'ятну річ для дитини, яка померла 1906 року, за 8 доларів. У мене також є ланцюжок з людського волосся від хлопця, який сидів у в'язниці за вбивство – він зробив ланцюжок з волосся дружини своєї жертви".

У неї також є пара манекенів черевомовців 1930-х років, подарованих іншим колекціонером, який сказав, що ці ляльки були настільки переслідувані, що мати їх було "найгіршим часом його життя". Вона сказала: "Я дуже хвилювалася, коли отримувала їх, і встановила для них камеру – я отримувала сповіщення, що хтось ходить моїм будинком. Я не дуже вірю в привидів, але це було дуже переконливо".

У неї навіть є кімната, повна трун і портрет з пакетом дитячих зубів. "Зараз такі речі, як волосся і зуби, вважаються бридкими, але раніше це було не так, каже вона. "Це було сентиментально, батьки зберігали речі і виставляли їх на показ у вітальні. У мене є портрет маленького хлопчика, і його молочні зуби були в пакетику в рамці. Люди думали, що це вбивство, але це був просто обряд – у них не було телефонів і гаджетів, щоб запам'ятовувати людей".

Але вона сказала, що, попри те, що в її будинку зберігаються сотні "привидів" і зловісних предметів, пам'ять і духів потрібно "поважати". Беккі-Енн сказала: "Багато людей кажуть, що не змогли б спати в моєму будинку, але я почуваюся спокійно. Тут панує взаєморозуміння, на кшталт "це ваш простір для існування, вам тут раді". Якщо ви ставитеся до речей з повагою, ви можете співіснувати з ними, хоча на початку є період, коли вони приживаються, і час від часу щось відбувається".

Беккі-Енн сказала, що люди звинувачують її в тому, що вона "експлуатує смерть" заради своєї естетики, або що вона "потребує терапії". Але вона сказала, що просто знаходить їх цікавими – і хоче поважати мертвих, навіть якщо ми їх ніколи не знали.

Вона додала: "Я не вірю, що паранормальне – це те, чого ми повинні боятися або піддавати остракізму. Вони були такими ж людьми, як і ми, і ми повинні поважати їх як таких. Це лише одна з граней того, ким я є як людина – я зберігачка загублених речей і хранителька історій".