Грузія відвертається від Заходу: чому провладна "Грузинська мрія" мільярдера Іванішвілі спалює мости з ЄС і дивиться в бік Росії та Китаю

У Тбілісі біля будівлі парламенту спецназ застосував силу проти учасників мирної акції, які виступали проти ухвалення закону про "іноагентів", що є цілковитою калькою з аналогічного російського від 2012 року.

У центрі Тбілісі у вівторок, 30 квітня, та середу, 1 травня, силовики застосували проти людей сльозогінний газ, водомети й навіть гумові кулі, як стверджували учасники багатотисячної акції протесту. "Радіо Свобода Грузія" повідомляло, що за небаченою жорстокістю, з якою розганяли мирних людей, переважно молодь, може стояти приватна охоронна служба, яка контролюється очільником Департаменту особливого призначення МВС Звіадом Харазішвілі. ЗМІ повідомляють, що саме він керував діями правоохоронців на мітингах останніми роками. А минулого тижня в Європарламенті навіть закликали запровадити проти нього персональні санкції.

Лідера опозиційної партії (Міхеїла Саакашвілі, якого затримали ще восени 2021 року – ред.) "Єдиний національний рух" Левана Хабеїшвілі жорстоко побили. Наразі він в лікарні з переломами кісток обличчя. Всього на акції у ніч на 1 травня затримали понад 60 осіб, багато людей були травмовані, а парламент так і не зміг закінчити розгляд скандального проєкту, який люди вже відкрито називають "російським законом", у другому читанні. А от у середу ввечері, 1 травня, цей проєкт про "іноагентів" таки пройшов сесійну залу – 83 голоси "за". Й знову спецпризначенці застосували проти незгодних людей перцевий газ, водомети й гумові кулі. Одному чоловікові влучили прямо в око.

Залишилося лише пройти третє читання 17 травня й подолати вето президентки Саломе Зурабішвілі. Протести в Тбілісі навряд чи згаснуть, поки цей "російський закон" не набуде чинності, з якою б жорстокістю провладні спецпризначенці не розганяли людей. В США та ЄС вже давно заявили, що остаточне ухвалення цього закону буде відступом від прагнень Грузії стати членом ЄС і НАТО, що записано в її конституції. Ба більше, в Європарламенті вже навіть лунають заклики забрати у Грузії статус кандидата на вступ до Євросоюзу.

Наразі Сакартвело у дуже складній ситуації, якщо не сказати, що в патовій. З одного боку, набуття чинності закону про "іноагентів", ще й напередодні парламентських виборів у жовтні, поставить ситуацію в країні під повний контроль "Грузинської мрії", та згорне її прозахідний вектор руху. З іншого боку, в Грузії посилюється вплив Китаю, що також є дуже небезпечно. Минулого року кореспондентка ТСН.ua, авторка цього тексту, двічі була в Грузії у відрядженні разом із журналістами з інших європейських країн. Тому в цьому тексті читайте не лише про наслідки ухвалення "російського закону" в Грузії, а й зростаючий там вплив Росії та Китаю.

"Чорні" списки: розправа влади

Все почалося ще в березні минулого року, коли провладна партія "Грузинська мрія" мільярдера Бідзіни Іванішвілі, який провадить проросійську політику (за час його правління країною від 2012 року економічна залежність Грузії від Росії суттєво збільшилася), вперше намагалася провести через парламент закон про "іноагентів" (повна назва - "Про прозорість іноземного впливу"), який вимагав від ЗМІ та неурядових організацій громадянського суспільства, які отримують понад 20% фінансування з-за кордону, зареєструватися "агентами іноземного впливу".

Тоді спецпризначенці теж вдавалися до жорстокого силового розгону мирних акцій протесту, використовуючи сльозогінний газ і водомети. ЗМІ повідомляли про понад 130 затриманих. Під тиском суспільства в середині березня 2023 року влада все ж відклала розгляд цього скандального закону про "іноагентів" у другому читанні. Тоді здавалося, що демократична Грузія перемогла, адже за численними опитуваннями громадської думки, переважна більшість громадян країни підтримує членство в ЄС і НАТО, як це і записано в конституції країни.

Проте, перебуваючи з першим візитом до Грузії в червні 2023 року, на численних закритих зустрічах з експертами, журналістами та закордонними дипломатами (які працюють у Грузії в диппредставництвах різних країн) ТСН.ua почув, що це не кінець, і що провладна "Грузинська мрія" ще може поновити розгляд закону про "іноагентів" у парламенті. Ба більше, деякі експерти неофіційно говорили, що влада має "чорний" список небажаних ЗМІ та неурядових організацій, роботу яких в країні вона хотіла б підпорядкувати собі, або й взагалі припинити.

Ще під час першої спроби протягнути цей аналог російського закону через парламент Грузії у березні 2023 року, влада маніпулювала, мовляв, його ухвалення допоможе зробити роботу ЗМІ та неурядових організацій, що фінансуються з-за кордону, більш "прозорою" через створення реєстру "агентів іноземного впливу", апелюючи начебто до американського досвіду.

Проте минулого року наукова співробітниця британського Королівського інституту об'єднаних служб Натія Сескурія зазначала у своїй статті, що за ці більш ніж 80 років до начебто "аналогічного" американського закону FARA (Закон про реєстрацію іноземних агентів), який був запропонований Адміністрацією Рузвельта напередодні Другої світової війни з метою обмеження нацистської пропаганди, вносилося багато поправок, на що ще у 2023 році вказало посольство США в Грузії. До того ж, у США цей закон не використовується з метою тиску на ЗМІ чи неурядові організації, а є лише інструментом підсилення законодавства про лобізм.

Подальше зближення з РФ: фактор України

Ще восени 2022 року, хоч Грузія так і не запровадила власних санкцій проти Росії, навіть персональних, уряд країни заявляв про повну підтримку України. Проте вже в березні 2023 року, на тлі зупинки розгляду закону про "іноагентів" у парламенті, представники грузинської влади, "майже дослівно повторюючи тези російської пропаганди" (як про це зазначав тодішній речник МЗС України Олег Ніколенко – ред.), "звинуватили Україну в підготовці держперевороту в Грузії, втягуванні її у війну з Росією та надсиланні сил для розпалювання громадянської війни".

"Не там шукає ворога грузинська влада. Переконані, що заяви грузинських політиків не зможуть похитнути міцні відносини дружби українського та грузинського народів. Ми високо цінуємо підтримку грузинів в той час, коли українці борються за свою незалежність. Зі свого боку, Україна була й залишатиметься другом грузинського народу, якому бажаємо не зупинятися в розбудові європейського майбутнього", - зазначав речник українського МЗС.

Але вже в травні 2023 року Путін зняв заборону на прямі авіарейси між Росією та Грузією (авіасполучення Москва зупинила в червні 2019 року після візиту до Грузії депутата Держдуми Сергія Гаврилова, який спричинив хвилю протестів, що потім назвали "ніч Гаврилова" – ред.) та скасував візовий режим для громадян Грузії, попри відсутність дипломатичних відносин, які Грузія розірвала з Росією після її агресії у 2008 році.

Чергове зближення з РФ спікер парламенту Грузії Шалва Папуашвілі назвав "політикою стратегічного терпіння", а не "поступками". Одразу після цього пролунала заява тодішнього прем’єра Грузії Іраклія Гарібашвілі, що Росія пішла війною проти України через прагнення Києва вступити до НАТО, що цілковито повторює брехливі тези Кремля та особисто Путіна. У травні 2023 року, у відповідь на відновлення авіасполучення між Росією та Грузією, в МЗС України заявили, що "Кремль буде в захваті", коли "світ ізолює Росію, щоб змусити її припинити війну (проти України – ред.), але Грузія вітає російські авіалінії та відправляє свої до Москви, а при цьому 20% території Грузії залишаються безкарно окупованими Росією".

Проте, в своїй риториці, не спростовуючи при цьому євроінтеграційних прагнень, чинна влада Грузії в особі "Грузинської мрії" Іванішвілі, пішла ще далі. Почали ширитися тези про спробу України й Заходу відкрити в Грузії "другий фронт", чому, звичайно ж, запобігає влада. Власне, відкрито ми це почули восени минулого та на початку цього року, коли уряд Грузії публічно звинуватив Україну в спробі відкрити в Грузії "другий фронт". При цьому громадянське суспільство країни розділилося: одні грузинські експерти, які дуже часто бували в Брюсселі, лобіювали надання Грузії статусу кандидата на вступ до ЄС, бо інакше б це спровокувало ще більші протести в країні; інші ж наполягали, що не можна цього робити, поки Грузія справді не повернеться до прозахідного курсу.

Відверто кажучи, й те, й інше було в інтересах провладної "Грузинської мрії" і Росії. Бо, навіть ненадання Грузії статусу кандидата, який країна все ж отримала в грудні 2023 року, влада Іванішвілі змогла б пояснити тим, що Захід відвернувся від Грузії, тому "політика стратегічного терпіння" обрана правильно. Росія ж завжди робила ставку на хаос. Тому, навіть відмова ЄС надати Грузії статус кандидата на вступ, що б неодмінно призвело до масових акцій протесту, було б дуже вигідно Москві. Тепер у Європарламенті лунають тези про те, що треба забрати у Грузії статус кандидата на вступ до ЄС. А після ухвалення закону про "іноагентів" у другому читанні у середу, 1 травня, у Держдепі США заявили, що інтеграція Грузії в ЄС і НАТО під загрозою.

"Заяви й дії грузинського уряду несумісні з демократичними цінностями, які лежать в основі членства в ЄС і НАТО, й таким чином ставлять під загрозу шлях Грузії до євроатлантичної інтеграції. Застосування сили для придушення мирних зібрань та свободи слова є неприйнятним, і ми закликаємо владу дозволити учасникам ненасильницького протесту продовжувати здійснювати своє право на свободу вираження поглядів", - заявив речник Держдепу Метью Міллер.

Росіяни в Грузії: країна між двох вогнів

У попередньому розділі цього тексту ТСН.ua наводив недружні заяви представників чинної грузинської влади на адресу України, яка перебуває у стані повномасштабної війни з Росією. Проте, ми жодним чином не закликаємо ототожнювати думки членів партії "Грузинської мрії" із думкою громадян Грузії, які цілковито підтримують Україну, бо мають власний досвід російської агресії, коли Захід розвів руками, кинувшись умиротворювати агресора. До того ж, не треба забувати, що від 2014 року на боці України воює "Грузинський національний легіон". Також багато громадян Грузії загинули від часу початку повномасштабної агресії Росії.

Проте, наразі Грузія опинилася між двох вогнів.

З одного боку, дії правлячої "Грузинської мрії" мільярдера Іванішвілі, яка поновила процес ухвалення відверто російського закону про "іноагентів", чітко вказують на мету згорнути прозахідний курс і розвернути країну в бік Росії.

До того ж, мало хто звертає увагу на посилення китайського впливу в Грузії. Китайські фірми можуть таки взятися будувати глибоководний порт в Анаклії на Чорному морі, який має стратегічне геополітичне значення. До того ж, Китай вже будує в Грузії автомагістраль через гори вартістю майже $1 млрд, що включає 96 мостів і 53 тунелі. На додачу до безвізу між Грузією та Китаєм, та вивчення китайської в початкових і середніх школах Грузії.

З іншого боку, після пандемії коронавірусу й на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, економіка Грузії переживала не найкращі часи. Все погіршилося після вересня 2022 року, коли Путін офіційно оголосив "першу" велику хвилю мобілізації в Росії, коли до Грузії почали масово виїжджати росіяни мобілізаційного віку з сім’ями.

Офіційно уряд Грузії каже, що наразі в країні перебуває не більш ніж 130 тис. росіян. Проте неофіційна цифра, яку доводилося чути ТСН.ua під час двох візитів до Грузії у 2023 році, набагато більша. Минулого року президентка країни Саломе Зурабішвілі, яка є в опозиції до провладної "Грузинської мрії", заявляла, що Москва за допомогою пропаганди намагається вплинути на росіян, які втекли до Грузії від мобілізації, наголошуючи на посиленні контролю.

"Росія перевіряє другий фронт за допомогою "м'ягкої сили", за допомогою пропаганди. Переважна більшість людей, які тікають із Росії, не є прибічниками Путіна. Але водночас ми знаємо про погрози, які використовує РФ: що, якщо російськомовні не будуть захищені належним чином, це може бути використано як привід для вторгнення", – говорила Зурабішвілі.

За словами місцевих, з якими ТСН.ua спілкувався в різних куточках Грузії минулого року (а ми їздили аж до самого російського кордону в пункті пропуску "Верхній Ларс" – ред.), приїхавши до Грузії, спочатку росіяни намагалися комунікувати англійською. Проте згодом вони об’єдналися в свої закриті російські ком’юніті, відкрили свої ресторани, школи, дитсадки й навіть лікарню в Тбілісі. Росіяни в Грузії проживають в основному в Тбілісі та Батумі, жодним чином не інтегруючись у грузинське суспільство.

Через величезний наплив росіян, які приїхали з грошима, ціни на оренду житла зросли в 3-4 рази. Це дуже боляче вдарило по студентах, які тепер не можуть дозволити собі орендувати житло навіть у передмісті Тбілісі. До того ж, через чинну політику грузинського уряду, близько 20% молоді хочуть виїхати з Грузії до країн Заходу. Наплив росіян вплинув і на інфляцію. Ціни на базові продукти харчування зросли в 2-3 рази. Проте, на закритих зустрічах з експертами та політиками в Тбілісі, ТСН.ua навіть доводилося чути, що це позитивно вплинуло на економіку Грузії, хоч і має свої безпекові виклики для країни.

Що далі: є два шляхи, але обидва погані

Чинна грузинська влада маніпулює тезами про те, що намагається вберегти країну від війни. На провладному мітингу на підтримку схвалення російського закону про "іноагентів" у другому читанні в понеділок, 29 квітня, Бідзіна Іванішвілі звинуватив західну "глобальну партію війни" у втручанні у внутрішні справи Грузії, яку, як і Україну, за його словами, західні країни розглядали як "гарматне м’ясо". Хоча, на тому ж мітингу зі сцени Іванішвілі пообіцяв, що 2030 року Грузія стане членом ЄС.

Прем’єр країни Іраклій Кобахідзе заявляє, що правляча партія не відступиться й просуватиме російський закон про "іноагентів" у третьому читанні 17 травня (у День згуртованості та святості сім'ї, коли церква проводить свій марш у Тбілісі, що неодмінно призведе до сутичок – ред.) й навіть подолає вето президента, на що треба проста більшість голосів. Звичайно, що акції протесту не зупиняться й продовжуватимуться з новою силою. Про це у розмові з ТСН.ua каже й грузинський журналіст, ведучий новин на "Радіо Тбілісі" Міхаел Хачідзе, який брав участь в акціях під стінами парламенту Грузії цими днями.

За його словами, на провладний мітинг "Грузинської мрії" біля парламенту в понеділок, 29 квітня, влада звезла бюджетників із регіонів, щоб створити потрібну їм картинку. Проте насправді багато хто відзначає, що після жорстоких дій спецназу й силового розгону мирних акцій, в яких брала участь переважно молодь, до них доєдналися й люди більш "старшого" покоління, захищаючи своїх "дітей".

"Грузинська мрія" настільки налякана протестами людей, що робить все, щоб їх придушити. Вчорашня (в середу, 1 травня – ред.) мирна акція була також жорстоко розігнана з використанням російських методів. Постраждали десятки протестувальників, маючи рани обличчя та голови, опіки, інтоксикації та респіраторні ускладнення. Були черги до машин швидкої допомоги. У МОЗ Грузії повідомили про вісьмох госпіталізованих. У людей стріляли гумовими кулями. Постраждали й представники ЗМІ. Коли весь цивілізований світ, який відокремився від Росії, це побачив, уряд Грузії своєю політикою стає близьким союзником Росії. І, знаєте, що ще більш цинічно? Цей закон схвалюють рупори Путіна, які виправдовують його диктаторський і кривавий режим", - сказав ТСН.ua Міхаел Хачідзе.

Співзасновниця та виконавча директорка Фундації розвитку медіа, головна редакторка "Детектор міфів" Тамар Кінцурашвілі вважає, що подальшим просуванням закону про "іноагентів" Іванішвілі саботує євроінтеграцію Грузії, використовуючи всі свої ресурси проти демократичних інституцій.

"З одного боку, політика "Грузинської мрії" полягає в тому, щоб не дратувати Росію. З іншого боку, вони звинувачують США, ЄС та Україну у втягуванні Грузії у війну та спробі відкрити "другий фронт" у Грузії. Така політика підриває сприйняття загроз у суспільстві, створюючи плутанину, хто наші друзі, а хто вороги. Фактично влада зробила ставку на силу й не відступиться", - говорить ТСН.ua Тамар Кінцурашвілі.

Дійсно, чинна грузинська влада в особі "Грузинської мрії" та особисто Бідзіни Іванішвілі зробили ставку на силу. Тому подальші жорстокі силові розгони мирних акцій продовжаться. Проте, постає питання: чи вистачить у влади силового ресурсу, якщо акції стануть ще масовішими? Відповіді на це питання поки що немає, як і на те, чи стануть протести не такими вже й мирними.

За словами депутатки парламенту Грузії, заступниці голови комітету з питань оборони та безпеки Теони Акубардії, фактично на провладному мітингу в понеділок, 29 квітня, Іванішвілі сказав, що цей російський закон про "іноагентів" не про якусь там "прозорість", а про забезпечення його влади, апелюючи до "глобальної партії війни" та спроб Заходу організувати якусь революцію проти "Грузинської мрії" напередодні парламентських виборів у жовтні цього року.

"Крім того, до того, як розгляд цього закону був знову ініційований (поновлений у другому читанні – ред.), Нацбанк країни купив 7 тон монетарного золота на лондонському ринку (це вперше в історії, включивши його до міжнародних резервних активів країни – ред.). Також вони схвалили поправки до податкового кодексу, які полегшують виведення офшорного капіталу в Грузію, що гратиме на користь Іванішвілі та (його – ред.) кремлівських партнерів (та допомагатиме обходити західні санкції – ред.). І все це об’єктивно вказує на розворот внутрішньої та міжнародної політики Грузії, щоб перетворити країну на сателіта Кремля", - сказала ТСН.ua Теона Акубардія.

У середу, 1 травня, коли парламент Грузії, попри шалений спротив суспільства, таки ухвалив цей російський закон у другому читанні, грузинський політичний аналітик, автор YouTube-каналу "Новини з Кавказу" Гела Васадзе дописав у своєму Facebook, що головна особливість і відмінність сьогоднішніх протестів у Грузії від попередніх, - це те, що цей протест не має лідерів, координаційного штабу, політичного керівництва, а тому його неможливо "злити". Проте в іншому своєму пості Гела Васадзе також зазначив:

"Даремно вони це зробили (ухвалили закон у другому читанні – ред.). Це рішення підводить нас до тяжких геополітичних наслідків для країни. І якщо хтось думає, що йдеться не лише про європейський курс, хоч і цього було б достатньо. Але все набагато гірше, в даному випадку я про геополітику, про внутрішню політику я вже не кажу. Всі 83 депутати (які проголосували за цей закон – ред.) несуть персональну відповідальність за те, що станеться з країною найближчим часом. А станеться багато неприємного. По суті це було голосування щодо зміни курсу…".