Гроші на кіно: можливості й інструменти з підтримки документальних проєктів від міжнародних фондів і програм

Які тематики документального кіно мають потенціал залучити фінансову підтримку міжнародних фондів і що є пріоритетним у відборі для кожного з них? Чи може грантодавець сприяти подальшій дистрибуції проєкту? Як творцям контенту співпрацювати з установами, метою котрих не є підтримка креативних індустрій? На що звернути увагу тим, хто робить перші кроки у фандрайзингу?

Дискусію про можливості підтримки документального кіно в Україні ініціювали організатори кінофестивалю Doc Kyiv Fest, а на всі важливі питання відповіли національний представник України в Eurimages Сергій Зленко, керівник Бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні Микола Ульянов, керівниця програми UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству Альона Зубченко та керівник проєкту USAID «Трансформація комунікацій» (ТСА) Спенсер Нордвік (Spencer Nordwick). Модератором виступила директорка департаменту з комунікацій і сталого розвитку Starlight Media Яна Гончаренко.

Eurimages: 25% та інші преференції для документалістів

За словами Сергія Зленка, європейський фонд підтримки спільного кіновиробництва і прокату кінематографічних та аудіовізуальних робіт Eurimages — це багато в чому про бюрократію, тому аплікантам важливо дотримуватися вимог, аби дійти до творчого оцінювання проєкту. Серед цих вимог — тривалість стрічки щонайменше 70 хвилин; наявність оформленої копродукції зі щонайменше однією країною-членом Eurimages; відповідність проєкту Європейській конвенції про спільне кіновиробництво та відображення європейських цінностей. «Фонд відкритий до будь-яких тем і готовий підтримувати будь-які фільми, що проговорюють і поглиблюють розуміння цінностей Ради Європи та водночас є самодостатнім мистецьким твором. Eurimages — це насамперед про мистецтво, тож пріоритетними для фонду є проєкти, що мають певну культурну цінність і потенціал залишитися в історії кіно», — пояснив представник.

Частка підтримки Eurimages у загальному бюджеті документального фільму може складати до 25% (водночас для ігрових та анімаційних проєктів — до 17%), максимальна сума підтримки, на яку можна розраховувати — 500 тис. євро. Утім, на момент подачі документів продюсери з кожної країни, що бере участь у копродукції, мають підтвердити щонайменше 50% фінансування з будь-якого джерела: публічні фонди, держпідтримка, приватні інвестиції, попередні продажі телеканалам чи дистрибуторам, продюсерські внески тощо. Eurimages надає гроші пропорційно внеску кожної країни. «Припустимо, Україна з Польщею працює у співвідношенні 70 на 30, а підтримка фонду складає 200 тис. євро. Відповідно, український співпродюсер отримає на свій рахунок 140 тис., а польський — 60 тис.», — коментує Зленко.

На момент оголошення рішення про підтримку Eurimages творцям документальних проєктів дозволяється зняти до 80% матеріалу (на відміну від художніх та анімаційних, яким не можна розпочинати виробництво), і це є особливо цінним в Україні, де більшість документалістів сьогодні фіксують воєнні події. Ще один виняток стосується показів: загалом фільми, підтримані Eurimages, мають на меті кінотеатральний прокат, але у випадку документальних стрічок прокату може дорівнювати участь в авторитетних кінофестивалях. Оминути останню умову не вийде, позаяк фінансування від фонду розділене на дві частини: 70% суми — передоплата, ще 30% — після прокату в кожній країні, котра брала участь у копродукції.

«За час повноцінного членства України в Eurimages три з семи фільмів, що отримали підтримку, були документальними. Це достатньо гарний показник, — говорить Сергій Зленко. — Найменша сума підтримки українського документального проєкту складала 49 тис. євро, а торік стрічка Єгора Трояновського “Куба й Аляска” (копродукція французького TAG Film, бельгійського Clin d'oeil films та українського 2Brave Productions, де Україна — міноритарний учасник — «ДМ») отримала вже 150 тис. євро. Тож якщо маєте проєкт — вільно звертайтеся: розберемо, чи він підходить, як його підсилити, які документи додати. Цьогоріч попереду ще дві сесії з підтримки фільмів спільного виробництва, у яких можна взяти участь».

Варто зауважити, що логотип Eurimages у титрах гарантує потрапляння фільму на стіл відбірникам — із високою ймовірністю подальшої селекції на найбільші фестивалі (наприклад, усі українські художні стрічки, підтримані фондом, мали прем’єри на Венеційському, Каннському або Берлінському кінофестивалях).

Ще однією передумовою успішної дистрибуції таких фільмів є участь України у програмі Europa Cinemas: європейські кінотеатри, котрі входять до цієї мережі, зобовʼязані брати в прокат створені за підтримки Eurimages проєкти та заохочувати аудиторію приходити на них (за кожного залученого глядача кінотеатр отримує субсидію). Крім того, Eurimages співпрацює з програмою Українського інституту Promotion, що допомагає промотувати готові фільми на кінофестивалях.

«Креативна Європа»: в очікуванні підпрограми «Медіа»

«Креативна Європа» — найбільша програма Європейського Союзу з підтримки культурного та креативного секторів — є одним з інструментів впровадження гуманітарної політики Європейської комісії, пріоритетами якої є інклюзія та різноманіття, гендерний баланс, збереження довкілля та транскордонний (у межах ЄС) характер співробітництва. Тож саме ці пріоритети визначають критерії проєктів, що підтримуються шляхом конкурсів. Найбільша кількість конкурсів «Креативної Європи» відбувається в межах підпрограми «Медіа», що покриває весь аудіовізуальний сектор, зокрема й кіновиробництво.

З 2021 року українські організації мають можливість брати обмежену участь у підпрограмі «Медіа» — конкурсах «Європейські кінофестивалі», «Розвиток талантів та навичок» і «Розвиток аудиторії та кіноосвіта». Проте, прийнявши Закон «Про медіа», Україна виконала умови для долучення до всієї підпрограми: зокрема, вже цієї осені нашим кінематографістам стануть доступні конкурси «Європейська спільна розробка» та «Спільний девелопмент», що передбачають створення аудіовізуальної продукції у транскордонній співпраці (від трьох країн-учасниць).

«Також є цікаві конкурси «Європейський девелопмент пакета проєктів» і «Європейський девелопмент мініпакета проєктів», що передбачають створення кількох художніх або документальних фільмів одним консорціумом [продакшнів], – говорив Микола Ульянов. — Бюджет великого пакета зазвичай утричі більший, але в маленькому пакеті можуть брати участь лише країни з невеликою потужністю виробництва аудіовізуального контенту. Тож для виробників контенту з України це відкриває виняткові можливості співпраці з країнами зі схожими потенціалами».

Керівник Бюро програми «Креативна Європа» в Україні рекомендує співпрацювати з невеликими країнами — такими як Словенія або Хорватія, — кіноспільноти яких дуже згуртовані та перебувають у тісному контакті з аналогічними місцевими бюро: «Часто це буває легше, ніж співпраця з великими кіновиробниками, наприклад, із Німеччини», — пояснює Микола. За його словами, усі конкурси підпрограми «Медіа» передбачають співфінансування, але частка українських виробників документального кіно може бути меншою, ніж у партнерів із консорціуму.

Умовами великих конкурсів, які мають відкритися для України в межах підпрограми «Медіа», також передбачена співпраця з європейськими сейлз-агенціями. А поки творцям документальних фільмів можна звертатися до українського Бюро «Креативної Європи» з питань дистрибуції: його співробітники своїми каналами можуть пропонувати стрічки колегам із бюро в інших країнах, сприяючи таким чином їхньому поширенню.

ТСА від USAID: соціальний діалог, фокус-групи та докторинг

Програма «Трансформація комунікацій» (TCA) працює з комунікаціями (від стратегічних до аудіовізуальних), які сприяють діалогу з соціально важливих питань. І оскільки запит української аудиторії на документальний контент, зокрема пов’язаний із війною, зростає, проєкти цього жанру наразі перебувають в особливому фокусі.

«Документальні фільми дають багато можливостей говорити на соціально значущі теми, і це також дієвий спосіб розповісти свою історію іноземній аудиторії, — констатує Спенсер Нордвік. — Тому TCA інвестує не лише у виробництво документальних фільмів: наприклад, зараз ми співпрацюємо з кінофестивалем Docudays UA, щоб провести по всій Україні тисячу показів стрічок про права людини зі структурованою дискусією після перегляду. Документальне кіно — це важливий контакт з українською аудиторією. Наша основна мета — посилити українців, посилити діалог навколо важливих соціальних тем. І саме документальні стрічки дають цю можливість — показати свої історії іншим. Так, щоб навіть за кордоном друзі після роботи, десь у ресторані зустрічались і обговорювали документальні картини про Україну, які дивились і які їх вразили».

За даними Спенсера, на рахунку двох програм USAID — UCBI та TCA — вже понад 60 проєктів різних жанрів і форматів, загалом підтриманих на $6 млн. Конкурси проводять щороку, кожен має свою тему та критерії оцінювання переможців: так, у межах торішнього конкурсу PitchUA+ на тему «Історії української сили» були підтримані повнометражні документальні фільми «Журналіст» (розповідає історію Олександра Махова та його нареченої) і «Сталеві» (про ветерана, що пристосовується до цивільного життя, маючи кілька ампутацій). У березні TCA завершила прийом заявок на конкурс комунікаційних активностей із питань соціальної інтеграції та гендерної рівності, а зараз відкрито конкурс проєктів, зосереджених на темах «об’єднання України», «стійкість і реінтеграція», «трансформація та відновлення». «Сподіваюся побачити там заявки документальних проєктів», — зізнається Спенсер. Дізнатися про всі конкурсні можливості програми TCA можна у спеціальному розділі видання «Детектор медіа».

«Зазвичай перший етап конкурсу – це подача заявки та п’ятихвилинне пітчинг-відео. Потім ми відбираємо пул ідей, і кожна проходить процес докторингу голлівудського або британського експерта. Наприклад, цього року з документальними фільмами, що потрапили до шортлиста PitchUA+, працювали лауреатка BAFTA Іззі Чарман (Izzy Charman) і документаліст BBC Пол Коупленд (Paul Copeland). На нашому ютуб-каналі зібрано багато освітніх заходів і тренінгів: зокрема там можна знайти відео про подолання бюрократичних перепон або воркшоп із найкращими порадами щодо створення документальних фільмів, які базуються на досвіді роботи наших експертів з українським сектором, — говорить керівник програми. — Крім того, ми в TCA проводимо регулярні тренінги з гендерної та соціальної інтеграції (деякі з них доступні на YouTube), а безпосередньо з грантоотримувачами та їхніми сценаріями працюють радниці з гендерних питань і соціальної інтеграції. Ми також проводимо багато тестувань і фокус-груп, аби переконатися, що контент, створений за підтримки програми, є інклюзивним, чутливим і не завдає шкоди».

UNFPA: довіра та спільні цінності

Діяльність Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) в Україні зосереджена на попередженні гендерно зумовленого насилля, надання сервісної допомоги постраждалим, підтримці сексуального та репродуктивного здоров’я, розвитку культури відповідального батьківства. Створюючи комунікаційні кампанії з цих питань, UNFPA працює і з документальним жанром: зокрема під час повномасштабної війни разом зі Starlight Doc організація створила фільми «Коли життя сильніше» та «Поруш тишу». За словами Альони Зубченко, обидві стрічки — про жінок, які народжували в окупації, та про домашнє насилля під час повномасштабного вторгнення — тематично лягали у питання, що ними опікується Фонд ООН у галузі народонаселення, тому співпраця була органічною.

«Фонд UNFPA робить багато для цільової допомоги людям, і фінансування документального кіно не є ключовим напрямом нашої діяльності. Проте з цим форматом ми почали працювати ще до повномасштабного вторгнення (2021 року вийшов наш перший документальний фільм про домашнє насильство) та продовжуватимемо працювати з командами, яким довіряємо та з якими маємо спільні цінності», — говорить Альона. Для міжнародної організації, що не має прямого відношення до створення контенту, побудова довіри з командою, яка створюватиме фільм і нестиме за нього відповідальність, є ключовою умовою. «Документальні фільми не пишуться заздалегідь, і ми знаємо, що початкова ідея та готовий фільм можуть бути геть різними. Тому для нас важливо побудувати довіру, аби мати чітке уявлення, про що цей фільм говоритиме людям, які цінності транслюватиме», — пояснює керівниця програми UNFPA.

Для творців документальних проєктів існує два формати співпраці з Фондом: класичний тендер або ж створення стрічки за ідеєю виробника. Перший оголошується у випадку, коли UNFPA чітко знає, який продукт хоче отримати: конкурс проводиться за детально прописаними вимогами, взяти участь може будь-яка зареєстрована в Україні юридична чи фізична особа, а всю інформацію в такому випадку можна знайти у соцмережах Фонду. Другий формат передбачає метч кінотворців, які мають певну ідею, з організацією, що може надати їм фінансову підтримку.

«Наша агенція працює з трьома темами: гендерно зумовлене та домашнє насильство, сексуальне та репродуктивне здоров’я, а також розвиток молодіжного потенціалу в дуже широкому сенсі: статеве виховання, психічне здоров’я, гендерна рівність, здорові стосунки тощо, — окреслює коло можливостей Альона Зубченко. — На жаль, ми не можемо розглядати теми, що не є частиною нашого мандату. Утім, в Україні працюють щонайменше 25 агентств ООН – ви можете звернутися до тих, що відповідають за теми, які ви досліджуєте».

Якщо йдеться не про тендер, то конкретних критеріїв у Фонду немає — потрібно надіслати опис проєкту за адресою, вказаною на офіційному сайті. «Усі листи, написані на офіційну пошту, будуть спрямовані на відповідальних колег — особисто я читаю та відповідаю на все, повʼязане з домашнім насиллям. Тож не соромтеся контактувати з нами, але не пишіть надто розгорнуті листи — достатньо окреслити вашу ідею або запропонувати зустріч», — рекомендує Альона.

Титульне фото: Doc Kyiv Fest/фейсбук