У РФ переважна чисельна перевага Україні треба бити туди, де ворог слабкий. Є таке місце

Заступник голови ГУР МО України генерал-майор Вадим Скібицький заявив, що кількість бойових солдатів ворога на фронті 514 000. Це співзвучно з нещодавньою заявою американського генерала Крістофера Каволі, який називав цифру 470 000 російських солдатів. Округлимо - півмільйона. Ця цифра логічна на тлі всіх ЗС РФ, де зайнято більше одного мільйона людей, оскільки, нагадаю, бойові частини це завжди близько 30% (5% плюс чи мінус) від усього війська.

Беручи озвучену кількість усіх Сил оборони України в мільйон людей, ми отримуємо близько 300 000 бойових солдатів в України. Але якщо в РФ півмільйона це лише її армія, без Росгвардії, поліції, ФСБ тощо. то Україна має цей мільйон, це включаючи і прикордонну службу, і поліцію, і СБУ і ГУР і НГУ тощо. Тобто можна припустити, що лише бойові сили ЗСУ – це приблизно 200 000 солдатів. Проти півмільйона. Плюс частину сил Україна тримає на кордоні з Білоруссю, біля Придністров’я тощо.

У ЗС РФ не просто чисельна перевага, це подавляюча чисельна перевага, яка разом із перевагою в ударній авіації і призводить до тих результатів, які ми бачимо — повільного, але постійного прогризання оборони та просування вперед. Так, великою ціною. Постійно спалюючи своїх людей, де Україна перемело вже понад 100 000 окупантів (з вагнерівцями та бойовиками ОРДЛО), а сумарно всі втрати ворога налічують під 500 000.

Нам в Ізраїлі (та й на Заході взагалі) важливо знати та розуміти ці цифри, для адекватного розуміння ситуації та тверезих оцінок. Коли українці десь відійшли, а росіяни просунулися, це відбувається не тому, що українці в чомусь паршиві, ні, на українців треба рівнятись і вчитися у них, а лише тому, що, як каже український бригадний генерал Ігор Скибюк — "Сила ворога — це його маса. Маса вирішує".

Що можна зробити у такій ситуації? Бити там, де ворог слабий, а не там, де він сильний. Наприклад, взяти Придністров’я. Це ізольована ділянка, куди РФ не може перекинути сили. Переваг дає сила-силенна, на око: багато військовополонених — більше обмінний фонд, трофейна зброя, обкатка новобранців в операції, де висока ймовірність успіху, демонстрація сильної позиції — Україна сама усуває гнійники, що породжуються Росією, виведення війни за межі самої України — злам правил, які Києву нав’язують.

Знову, це тільки на око, плюсів сила-силенна, від зменшення кількості сил, які потім потрібно буде тримати на тому напрямку і аж до створення прецендента для Молдови, Румунії (НАТО) тощо. який ще більше підхльосне їхнє потенційне втручання у війну. Бажання, щоб війна, тобто хаос, було обмежено лише всередині самої України, це не лише бажання Кремля, цього хоче і Захід. Києву треба ламати ці правила, оскільки з такою диспропорцією в силах, гра за правилами, що нав’язуються, — шлях до краху.

Заняття Придністров’я це лише один варіант із багатьох, що вимальовуються, які я зі зрозумілих причин озвучувати не стану. А цей озвучив не лише тому, що він очевидний і на поверхні, а й тому, що до нього закликають і українські офіцери, наприклад, Богдан "Тавр" Кротевич. Такі дії разом із пошуками нових якісних рішень (концентрація безпілотних систем з метою створення маси машин на окремих ділянках) повинні бути не винятками, а правилом.

Джерело : Facebook-сторінка Ігаля Левіна.