Зеленський у розшуку. Це відповідь Путіна на потенційні переговори

Росія так запевняла увесь світ, як прагне перемовин з Україною, що сьогодні оголосила президента Зеленського в розшук.

Це – відповідь усім, хто переконував, що у Путіна «все непросто» і він «скоро видихнеться». Тому готовий до перемовин. Так от. Поки не видихнеться. І до перемовин він готовий тільки в одному випадку: коли Україна оголосить про капітуляцію.

Російсько-українська війна – це не тільки про українців і це вже очевидно.

Росія буде збільшувати тиск на фронті до проведення виборів в США. Буде вже цим впливати на перебіг виборів в США. А паралельно – працюватиме на те, щоб втручатися в ці вибори. Як через агентів впливу та кібератаки, так і створюючи додаткові центри напруги там, де вона може (наприклад, знову на Балканах).

Не виключаю, що в Москві сплять і бачать, аби вибори в США взагалі закінчились громадянським протистоянням між прибічниками Трампа і Байдена. І що в Кремлі готові також у цю історію вкладатися з усіх сил.

А тому що б хто не казав, 2024-й буде переломним у нашій війні. І тут залежить, що ж виберуть наші західні партнери – чи варіант додавити Росію і помножити на нуль її глобальні «хотєлки», чи навпаки – обрати страх та ганьбу (як сталося з Афганістаном).

У цьому контексті дуже непокоїть швидкість (її вже називають равликовою) як прийнятих рішень, так і проголошеної передачі зброї Україні. Бо Путін прискорюється, а більшість західних лідерів продовжують демонструвати елементарну відсутність волі і рішучості. Попри гарні і загалом правильні промови.

Їх буде забагато і на Саміті Миру у Швейцарії. Там проявляться усі. І ті, хто дійсно працює на підтримку України, і ті, хто цієї підтримки не бажає. Буде така собі гарно організована велика фокус-група, яку можна розцінювати, як альтернативний до ООН майданчик. Але після «зрізу» цих настроїв нам прийдеться ще більше переконувати світ, що нинішнє видавлювання допомоги по краплині – це шлях до відтермінованої поразки не тільки України. Це буде вибір великої геополітичної ганьби для США, Британії, Німеччини, Франції…

Тому з Путіним і його колективним несвідомим потрібно закінчувати. І для цього потрібен нарешті реалістичний і випрацюваний план.

У 1943-му році в Тегерані Радянський Союз з Британією і Штатами вже вирішував, що буде з Німеччиною після того, як вона впаде.

Нам треба, щоб Швейцарія стала прототипом такого ж зібрання – коли будуть зроблені єдино правильні висновки і застосована єдино правильна стратегія.