Батьки змінять свою думку: членкиня освітнього комітету ВР про трансформацію шкіл, реформу вишів і зарплати вчителям

Навчальний 2023/2024 рік добігає кінця. А вже з наступного нардепи готують цілий оберемок освітніх реформ: зміни у фінансуванні вищої освіти, індивідуальні траєкторії, переформатування закладів середньої освіти та їхню профілізацію.

Чого ж чекати від масштабних реформ? Чи не будуть батьки, учні та місцева влада їх саботувати? Чи готові виші працювати по-новому, і коли ж таки чекати підвищення зарплат українських вчителів? На ці та інші питання в інтерв’ю "Телеграфу" відповіла народна депутатка, секретар комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа.

— Пані Наталія, коли я розмовляв з міністром освіти на тему повернення наших педагогів з-за кордону, Оксен Лісовий мені сказав, щостратегія повернення доволі проста — виграти війну. Важко з цим не погодитись, однак, можливо у Верховній Раді є більш конкретні пропозиції і механізми?

— До широкомасштабного вторгнення в Україні була найбільша кількість вчителів по відношенню до дітей. В Європі від 10 до 14 дітей на одного вчителя, а у нас на одного педагога припадало дев’ятеро дітей (в містах 12, а в сільській місцевості — близько шести). Ще треба врахувати, що у нас вибула велика кількість дітей за кордон. Ми не знаємо, коли вони повернуться і що довше йде війна, тим менше шансів, що вони повернуться. Відповідно, нам треба аналізувати, скільки вчителів потрібно і з яких предметів.

У нас проблеми з вчителями математики, фізики. Наприклад, у старших класах фізику і хімію викладають стовідсотково всім дітям. Академічні та професійні ліцеї ж передбачають, що кожен занурюється в обрану спеціальність. Тобто хтось із учнів знатиме фізику або хімію ще краще, аніж його навчають зараз, а хтось зосередиться на інших предметах. Цей підхід важливо враховувати при моделюванні майбутньої освіти та плануванні кількості вчителів.

І від цього залежить загальна стратегія, адже нам потрібна статистика, дослідження, скільки дітей лишається в Україні, скільки за кордоном, скільки вчителів тут, скільки виїхало. І далі можна буде вже моделювати, що нам треба робити, скільки і кого повертати. Але це великий обсяг роботи, а міністерство в першу чергу дбає про дітей і вчителів, які тут. І це правильно, адже ми всі перебуваємо під ризиками бомбардувань. Ключове — треба зберегти ментально здоровими і подбати про безпеку наших дітей і вчителів в Україні.

— Дослідження стосовно тих, хто виїхав і залишився, не проводили?

— Це не зовсім дослідження. Приблизна статистика є, але остаточно визначити неможливо. Люди мігрують в різні країни, частина повертається в Україну. Доки нема перемоги і над нашими домівками літають ракети, доти ми не можемо знати, скільки точно у нас дітей. Пріоритет міністерства — зберегти дітей тут.

— Тоді про безпеку. Чи багато у нас навчальних закладів, які не мають сховищ?

— Всюди, де можна було зробити найпростіше укриття, там воно вже зроблене. І там, де можна було запустити дітей вчитися офлайн, це вже зроблено. Зараз шукають шляхи, як збільшити цю кількість дітей на офлайні, адже забезпечити Харків, куди С-300 прилітає за кілька хвилин, повноцінно неможливо.

— Ваш колега по комітету Сергій Колебошин казав, що зарплата вчителів в Україні після перемоги може зрости до 40 тисяч. Поясніть, звідки саме взялася така цифра? Чи вона взагалі реальна?

— Де шляхи зростання , я не знаю, хіба що будемо залучати кошти з-за кордону. Ми на освіту витрачаємо 7% ВВП. Це дуже високий відсоток порівняно з більшістю країн, але проблема в тому, що у нас ВВП низький в абсолютних величинах. Тож я не бачу, де є можливість додаткового зростання зарплати без залучення коштів з-за кордону. Спроможності державного бюджету платити 40 тисяч гривень кожному вчителю я не бачу.

— Днями Верховна Рада підтримала законопроект про реформування системи вищої освіти в контексті індивідуальних освітніх траєкторій. Поясніть, як це буде працювати на практиці? І, найголовніше, чи зможуть виші цю практику впроваджувати?

— З усього мого спілкування з університетами — зможуть. Буде непросто, адже вони ще не до кінця розуміють, як це робити.

Як це буде виглядати на практиці. Сьогодні група, а не студент, є здобувачем знань. Відповідно, програму розробляють для групи. При тому, що більшість студентів навіть не знають, що вже сьогодні групи теж можуть обирати варіативні предмети, а їм часто університет просто дає розклад, і вони згідно з розкладом живуть.

Студент буде йти на певний напрям і обирати спеціалізацію. Наприклад, хочеш бути інженером, а чого саме? Йдеш на загальну інженерію, а після цього періоду навчання обираєш спеціалізацію.

Спершу, звісно, не буде шалено великої кількості дисциплін, які можна буде обирати, адже університети мусять прорахувати економічну доцільність, скільки має бути мінімально студентів, щоб читати той чи інший курс. Не буде так, що будь-який студент який собі захотів курс, той йому і будуть викладати. Ні. Буде певний перелік обов'язкових дисциплін, де він буде здобувати знання академічною групою, а далі перелік дисциплін, які університет запропонує для того чи іншого напряму. Все буде починатися з простіших пропозицій, а далі вже прораховуватися. Це точно дасть більшу академічну мобільність, яка існує в Європейському Союзі.

— Щодореформи фінансування вищої освіти. Чому деякі університети її не підтримують?

— Тому що треба по-іншому працювати, а по-іншому працювати завжди людей лякає. Ця реформа націлена на те, щоб реально реагувати на вимоги ринку праці. У нас фактично не відбувався перегляд держзамовлення за часів незалежної України. І на сьогодні ринок праці має диктувати, які професії та спеціальності йому потрібні, а у нас університети пропонують кого вони можуть вчити і яких спеціальностей. Тобто йде дуже великий розрив між навчанням і реальним ринком праці. А модель реформи буде конкурентна, будуть втілені ринкові механізми. Це фактично гроші ходять за студентом.

Грузія повністю ввела принцип "гроші за студентом" і студенти обирають найкращі спеціальності й університети. У підсумку в Грузії зникли в достатній кількості спеціальності, які потрібні державі, наприклад, вчителі. Ми ж зберегли повне держзамовлення і необхідні спеціальності держзамовленням ми завжди зможемо регулювати.

Для ректорів ця реформа буде означати, що багато треба перекроювати, змінювати в навчальному процесі. Університетам, які є затребуваними, знаними, в принципі нічого не загрожує.

В жодній державі світу ні на що нема ніколи достатньо коштів, але у нас реально їх небагато. У нас є 48 млрд гривень на вищу освіту. На наступний рік буде 48 мільярдів плюс рівень інфляції. І так щороку. Відповідно, ми маємо ці гроші ефективніше використовувати. Значить, дати гроші тим, хто вміє найкраще вчити. Ця реформа і дає можливість показати, які університети, кафедри, яким спеціальностям вчать краще, є конкурентнішими. А конкуренція лякає тих людей, які не звикли працювати в умовах конкуренції.

— А чи не варто було б для початку запровадити пілотний проект?

— Коли реформуєш всю систему, не можеш запропонувати пілотний проект. Треба подивитися, як вся система буде взаємодіяти в загальних межах, а пілот це буде вибірка і воно не спрацює.

— Коли ж буде прийнятий цей законопроект?

— Швидше за все, у травні. І в липні будуть результати НМТ (Національний мультипредметний тест. — Ред.) і вже буде можливість обирати. Кожен абітурієнт матиме "Кабінет студента", де буде написано як він склав НМТ і залежно від спеціальності зможе обрати університет. Буде дві групи: ті, що затребувані державою. Це медики, вчителі, інженери певних спеціальностей, кому покривають 100 відсотків [оплати] на освіту.

Друга група — кожен буде бачити в кабінеті розрахунок, скільки він отримав коштів, і обирати певну спеціальність. Причому спеціальність в різних університетах буде по-різному коштувати (хоча це й зараз так). Чи ти обираєш спеціальність в університеті, який краще вчить, але дорожче, і шукаєш, як залучити додаткові кошти (державними кредитами чи власними коштами). Або ти обираєш ту саму спеціальність, але в університеті, який чи менш престижний, чи інакше вчить.

— Реформа середньої освіти. Заразспостерігаємо опір громад, батьків, які не хочуть, щоб їхні школи ставали профільними, не хочуть переводити дітей в інші навчальні заклади. Чи не очікуєте масового саботажу реформи на місцях?

— Саботування батьками і дітьми не буде. Реформа може бути саботована директорами, вчителями, управліннями освіти. Тут основне питання профілізації і яка вона буде. Батьки побачать результати, що, по-перше, буде краще освітнє середовище, школи будуть краще виглядати. По-друге, діти і батьки побачать, що бувають хороші кабінети фізики та хімії, бо створити в трьох школах в районі гарний кабінет фізики та хімії значно складніше.

Зараз діти в старших класах вчать від 17 до 20 предметів. Коли вони побачать після профілізації, що можуть вчити 10-12 предметів, вони вже відчують різницю. Коли школа зможе зробити, щоб діти готувались до ЗНО без репетиторів, тоді батьки зацінять цю реформу. Якщо ви не хочете, щоб ваша дитина виїжджала потім в Польщу, дайте їй можливість їздити в районний центр в ліцей. Таким шляхом пішла Польща, Німеччина, Велика Британія, США. Коли дитина має частину обов'язкових предметів, а частину — в рамках початкової профілізації, де є фінансова грамотність, сексуальна освіта, де є якісь прикладні речі, то тоді батьки змінюють свою думку.

— А хто буде відповідати за профілізацію і трансформацію мережі закладів середньої освіти? МОН, громади на місцях? Хто прийматиме остаточне рішення?

— До 1 вересня 2024 року громади мають вирішити, як вони це бачать в межах своєї громади, області, а область має передати ці дані в Міністерство освіти. Тобто громади пропонують як вони це бачать і з МОН шукають консенсус, як буде найкраще.

— Недавно оприлюднили дані дослідження громадської організації "Спільномова", згідно з яким учні перших класів не розуміють в середньому 40% від почутого українською на уроках. Як це пояснити?

— Фактично це не можна вважати дослідженням, це фокус-група, там дуже мала вибірка. По-друге, перевірили дітей тільки на українську мову, а якби перевірили їх на російську мову чи англійську, (залежно від того, яка для дитини первинна), то ми не знаємо, який би там був рівень розуміння почутого. Ми мусимо врахувати, що це покоління менше комунікує і більше йде в гаджети. І тут ми бачимо загрозливу тенденцію, яку треба досліджувати. Когнітивні здібності дітей змінюються з ерою гаджетів, і це треба приймати, і з цим працювати.

Інші дослідження Андрія Ковальова (співзасновник ГО "Спільномова". — Ред.), говорять про те, що в україномовних сім'ях діти краще входять в шкільне середовище, тому що основна мова — українська, і вони одразу мають можливість краще розуміти матеріал і краще вчитися. А потім їм легше складати ЗНО, а краще складений тест ЗНО — це кращий університет і краща робота.