"Фартовий Арлекін": історія розвідника ЗСУ, який до фронту працював клоуном в цирку

53-річний артист оригінального жанру Микола Біленький зі Львова 35 років працював на манежі. 2022 року він повернувся в Україну з Англії, щоб стати на захист своєї Батьківщини і вступив до лав ЗСУ. Микола має позивний "Фартовий Арлекін". У боях він був поранений та отримав контузію, але продовжує служити в українському війську. Історію бійця розповідає "Українська правда".

Після рішення Мінкульту бронювати від мобілізації працівників цирків в суспільстві виникла жвава дискусія. Втім, здебільшого в ній не згадувалися такі представники цирку, як Микола Біленький.

Важливо Цирк під час війни: за якими критеріями в Україні бронюють співробітників культурної галузі

Журналісти галузевого видання "Circuslife" нарахували 44 представники циркових колективів України, які пішли на війну. Серед них є і загиблі, зокрема, Владислав Грудінін – артист балету ДП "Національний цирк України".

Мій позивний "Фартовий Арлекін"

На момент повномасштабного вторгнення Микола Біленький жив та працював в Англії. В Європі він мав підписаний контракт і міг і далі працювати там. Але коли з новин 24 лютого 2022 року він дізнався про напад Росії на Україну, він зібрав речі і повернувся на Батьківщину.

"То була конкретна мотивація. Так, міг не їхати, займатися улюбленою справою. Але повернувся. Головне в цьому виборі було те, що у Винниках поховані мої батьки. У мене в Україні сім'я, діти, сестра. І якщо росіян не зупинити там, де вони лізуть, ворог дуже, дуже далеко дійде. Проти нас, щоб ви знали, воюють люди без голови", — розповідає боєць.

Він говорить, що коли у військкоматі сказав, що він — артист оригінального жанру, його кілька разів перепитали про те, що це таке, і що він вміє робити. Чоловік розповідає, що служив в Радянській армії свого часу і потрапив в "афганську учєбку", але йому пощастило, бо війна якраз закінчилась.

"У 2022 році в мене було три тижні підготовки, потім нас відправили на Херсонщину. Я починав з 24-ої бригади імені короля Данила водієм-розвідником. Потім був Донбас та 138-й центр спеціального призначення ВСП. Зараз я в 116-й бригаді старшим розвідроти. Під Бахмутом я отримав контузію. Для тих, хто не в курсі, це якесь нестрашне слово. Для тих, хто її отримав – така, знаєте, штука (сміється), яка не виліковується до кінця. Вона повертається знов і знов. Зір у бійців падає. Стреси. Важкі сни", — розповідає Микола.

Він також був поранений. Уламок залетів йому в ногу на херсонському напрямку. Там тоді загинув їхній 28-річний комбат.

Пишаюся своєю професією

Боєць говорить, що інколи дивиться на те, що відбувається в Раді, в політиці, і йому смішно.

"Якщо то і "цирк", то дуже і дуже аматорський. Зі справжнім, професійним цирком він не має нічого спільного.У Львові я з 14 років займався в студії "Арлекін".У мене в родині нікого не було з цирку. Мама була військовим медиком, батько водієм. Але я сам по собі людина творча, тому потрапивши в студію "Арлекін", так і залишився в цирку на 35 років. Я закінчив естрадно-циркове училище, академію мистецтв імені Карпенка-Карого. В мене прекрасна дружина, двоє синів на льоду працюють у Кабакова", — розповідає Микола.

Він говорить, що пишається своєю професією.

"Клоун – то таке, знаєте… То на політиків можна так казати. Себе я називаю "артист оригінального жанру". Я стою на катушках, на сходинках, їжджу на моноколесі. Володію такими жанрами, що ви навіть не уявляєте. Я пишаюсь своєю професією, якщо навіть на мене кажуть "клоун". Я не соромлюсь того. Клоун – дуже серйозна професія", — розповідає Микола Біленький.

Чоловік зізнається, що для нього найважче, це бачити молодих хлопців біля себе.

"Сили в мене ще є, повірте. Тримаюсь. От би мені ще побільше вмотивованих, таких, як на початку великої війни – взагалі бомба була б!" — говорить боєць.

Він зізнається, що його роздратували коментарі українців під рішенням мінкульту про бронь працівників цирку.

"В тилу багато що дратує. Заїдьте у Львів, подивіться, що там робиться ввечері в центрі. Ти йдеш брудний, смердючий, вибачаюсь, а мужики сидять в ресторані, пиво п'ють. Саме головне, що їх ніхто не чіпає. Їм 30–40 років, вони спокійно відпочивають. Що я можу сказати тим, хто обурюється: "От тим циркачам бронь дають!"? Ну от що? В мене двоє знайомих (робітників цирку – ред.) загинули. В мене кращий друг Дімка, з яким ми ще зі студії "Мімограф" товаришуємо, артилеристом у 24 бригаді служить. Йому 58 років", — говорить Микола.

Він вважає, що цирк під час війни потрібен, оскільки діти ростуть, мають відпочивати і бачити щось щасливе.

Нагадаємо, що Державне підприємство "Пересувний цирк України" подало на бронь від мобілізації тільки 12 співробітників. Решта бояться йти до військкомату.

Раніше повідомлялося, що 8 квітня Мінкульт визнав "критично важливим" державне підприємство "Пересуваний цирк України". Відстрочку від мобілізації також отримали співробітники телемарафону "Єдині новини", Української асоціації футболу, а також низка футбольних клубів.