Коломойський сяде до кінця життя? "Телеграф" розкриває деталі гучної справи 20-річної давнини

"Хто старе споминає, той щастя не має" — можливо, саме так думав український олігарх Ігор Коломойський, коли 8 травня слідчий Національної поліції зачитував йому текст чергової підозри. З її обставинами він добре знайомий, оскільки вона не давала йому спокою ще за трьох президентів: Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Петра Порошенка. Йому навіть прийшлося виправдовуватися перед суддями Лондонського арбітражного суду, чи дійсно він майже весь 2005 рік переховувався за межами України через алергію на цвітіння амброзії, або ж через цю гучну справу.

Підозра Коломойському та її наслідки

Отже, 8 травня слідчі Головного слідчого управління Нацполіції України "за процесуального керівництва Офісу генерального прокурора при взаємодії з СБУ" оголосили Коломойському підозру у замовленні замаху на умисне вбивство. Цей злочин передбачає серйозне покарання: від 10 до 15 років тюрми, або навіть довічне позбавлення волі. Ще один важливий момент. Застава за цією статтею не застосовується, тобто Коломойський може гарантовано застрягти в СІЗО аж до винесення вироку.

А цей вирок, судячи з усього, буде не скоро, хоча в Національній поліції стверджують, що мають "беззаперечні докази, що підтверджують особу замовника". Тому що одночасно з повідомленням про підозру Коломойському у чотирьох регіонах України 8 травня були проведені 23 обшуки в рамках цього провадження. Офіційно — для "збору додаткових доказів". До того ж треба мати на увазі, що сам злочин відбувся більш ніж 20 років тому – у 2003 році. І багато його ключових фігур вже пішли з життя.

Обставини гучної справи початку нульових

За даними поліції, в той час Коломойський "мав особистий комерційний інтерес у роботі металургійного заводу". Як писав "Телеграф", мова йде про завод "Дніпроспецсталь" у Запоріжжі. Його контролювали зять тодішнього президента Леоніда Кучми Віктор Пінчук та російський бізнесмен Костянтин Григоришин. За словами екснардепа Сергія Лещенка, в 2003 році представник Пінчука та Григоришина, дніпропетровський юрист Сергій Карпенко був викликаний в офіс Коломойського. І той вимагав від нього переграти ситуацію зі зборами акціонерів на "Дніпроспецсталі". Ці рішення були невигідні Коломойському. Карпенко відмовився, а через кілька тижнів було скоєно замахи. Спершу на партнера Карпенка, а потім у Феодосії і на самого юриста. "Сергій Карпенко дивом вижив після нападу на нього з молотками, залізними прутами та ножами", — розповідав Лещенко.

В рамках порушеної тоді кримінальної справи підозри лягли на людей з оточення Коломойського. Зокрема, керівника його особистої охорони Сергія Нікітіна. Проте так сталось, що через кілька днів після нападу на адвоката хтось вбив Нікітіна, а згодом загинув і його вбивця.

Поновлення розслідування

За часів Кучми цю кримінальну справу закрили. Розслідування поновилося вже після Помаранчевої революції. В 2005 році постанову про порушення справи проти Коломойського підписав слідчий Генпрокуратури Ігор Шолодько, а свою візу поставив заступник генпрокурора Віктор Шокін.

Як стверджує Лещенко, влітку 2005 р. Шолодько вже віз до Печерського суду Києва подання на затримання Коломойського, а олігарх у цей момент виїхав з України, пояснюючи це алергією на амброзію.

"Однак на вимогу генпрокурора Піскуна того ж дня Шолодько відкликає із суду подання на затримання Коломойського. Хоча на той момент суддя провів слухання і постановив узяти Коломойського під варту. Цим подіям передували переговори Піскуна з посланцями Коломойського. Які нібито заплатили тодішньому генпрокурору суму в розмірі 40-50 мільйонів доларів за закриття справи проти нього", — писав Лещенко.

Після цього Шолодько їде до Туреччини, де йому дає свідчення Коломойський, повертається до України та закриває справу за відсутністю складу злочину.

Друге поновлення розслідування

В 2013 році Пінчук та Коломойський починають "зарубу" за Криворізький залізорудний комбінат. Намагаючись якомога болісніше вразити суперника, Пінчук ініціює поновлення розслідування замаху на Карпенка. Він навіть особисто пише лист про це до МВС в лютому 2015 року. На той момент один з ключових потенційних фігурантів справи – експрокурор Ігор Шолодько — вже пішов з життя. Він загинув при захисті донецького аеропорту в кінці листопада 2014 року. Як вказувала "Українська правда", на службу його призвав дніпропетровський військкомат, хоча Шолодько проживав у Житомирській області.

А у матеріалах Пінчука стверджувалось, що за кілька днів до відправки Шолодька на фронт з ним неодноразово зв'язувався один із заступників тодішнього губернатора Дніпропетровської області — Ігоря Коломойського.

А що ж з самим потерпілим від замаху?

От що цікаво. Людина, на яку був вчинений замах, та яка у 2003 році напряму звинувачувала у ньому Коломойського, з 2006 року достатньо спокійно жила майже по сусідству з ним. Колишній адвокат Сергій Карпенко у 2006 році став заступником міського голови Дніпропетровська з питань діяльності виконавчих органів, та працював на цій посаді аж до жовтня 2008 року.

У 2009-2021 Карпенко був президентом маловідомого благодійного фонду сприяння розвитку творчих ініціатив ім. Святого Сергія Радоніжського. А у лютому 2021 року він вийшов на пік власної кар'єри чиновника, ставши заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації.

Після широкомасштабного нападу Росії, в травні 2022 року його звільнили. І з минулого року, за даними "Телеграфу", Сергій Карпенко працює заступником директора стратегічного дніпровського виробника ракетно-космічної техніки "Південмаш". Він є доларовим мільйонером, криптоівнвестором та власником консалтингового бізнесу у ОАЕ.