Маленькі кроки Сі Цзіньпіна: чому Європа розлюбила Китай і як це виправлятимуть

Президента Китаю Сі Цзіньпіна тепло зустріли під час його візиту до Європи в березні 2019 року. Китайський лідер розпочав свою поїздку в Римі, де його вшановували, оскільки Італія стала першим членом "Великої сімки", який приєднався до китайського проєкту "Один пояс, один шлях" (BRI) вартістю трильйон доларів.

У Франції президент Еммануель Макрон організував мінісаміт, запросивши канцлера Німеччини — найважливішого європейського торговельного партнера Китаю — і голову Європейської комісії Жан-Клода Юнкера зустрітися разом із Сі Цзіньпіном. У той час як Макрон просував нову стратегію ЄС, що віддає перевагу багатостороннім, а не суворо двостороннім зв'язкам, французькі бізнесмени також підписали контракти на суму близько 40 мільярдів доларів, зокрема на купівлю 300 авіалайнерів Airbus.

То були інші часи. Китайські інвестиції в Європу сягнули 150 мільярдів євро, оскільки національні уряди прагнули стимулювати внутрішнє зростання. Європейські фірми шикувалися в чергу, щоб вийти на китайський ринок, а товарообіг між ЄС і Китаєм щороку перевищував 500 мільярдів євро, причому значний баланс був на користь Китаю. З огляду на дипломатичні ляпаси з боку президента Дональда Трампа, європейські лідери шукали способи віднайти можливості у відносинах із другою за величиною економікою світу. Серед новітніх членів ЄС у Центральній та Східній Європі Китай успішно спонсорував партнерство, яке до 2019 року зросло до 17 держав.

П'ять років потому очікування "безпрограшного" співробітництва змінилося тим, що можна назвати "синоскептицизмом". Внутрішні та міжнародні зміни створили набагато холодніше європейське середовище, яке Сі Цзіньпін лише дискретно тестуватиме під час цього візиту.

У глобальному масштабі наслідки Covid, посилені драконівськими обмеженнями в Китаї, сповільнили міжнародну торгівлю і контакти між Європою і Китаєм. Водночас більш помітна присутність Китаю в Європі спонукала бізнес і ЄС скаржитися на "дисбаланси", несправедливу торговельну практику і дискримінаційне поводження з інвесторами. Всеосяжний інвестиційний договір між ЄС і Китаєм, покликаний розв'язати такі проблеми, було ретельно погоджено, а потім провалено Європейським парламентом 2021 року. Велика Британія — провідний китайський партнер — вийшла з ЄС того ж року. Зусилля Пекіна у Східній Європі зазнали краху, за винятком хороших зв'язків з Угорщиною.

Внутрішні зміни також мали значний вплив. Прийшовши до влади в Італії 2022 року, новий уряд прем'єр-міністерки Джорджії Мелоні забув своє прохолодне ставлення до Європи і посилив скептицизм щодо Китаю. Рим неодноразово блокував китайські інвестиції в ключові галузі промисловості та вийшов із BRI наприкінці 2023 року. Уряд Мелоні рішуче підтримує погляди Америки на свободу морів у південній частині Тихого океану і підкріплює це планами розміщення авіаносця в цьому районі. Сі Цзіньпін не відвідає під час цієї поїздки Італію, а натомість зупиниться в дружніх Китаю Угорщині та Сербії.

На наднаціональному рівні зміна варти в Брюсселі призвела до появи керівництва, яке прагне втілити в життя стратегічне бачення ЄС Китаю як "системного суперника". Брюссель провів численні розслідування китайських субсидій або інших недобросовісних практик, що підтримують експорт електромобілів, сонячних батарей і медичного обладнання в Європу.

У США поразка Трампа дала змогу адміністрації Байдена, явно більш дружній до Європи, ініціювати взаємні поступки в торгівлі та плани щодо розширення трансатлантичного співробітництва. Лідери в Європі та США переживають важкі виборчі сезони, а бажання бути "жорстким щодо Китаю" створює зовсім інше середовище, ніж п'ять років тому.

Це зрушення відбулося в невдалий час для китайського лідера. Слабкі темпи зростання, низькі ціни і тепер насторожена іноземна інвестиційна спільнота підривають здатність Пекіна продовжувати забезпечувати своїм громадянам краще життя. Дилема для Сі полягає в тому, як зберегти темпи економічного зростання попередніх років, не провокуючи торговельних війн із глобальними конкурентами. Наразі в Китаї спостерігається як перевиробництво промисловості, так і "недовиробництво" людей. Рівень народжуваності в країні значно нижчий за рівень відтворення населення, проте ще не потрібні необхідні — і дорогі — зміни в політиці.

Ця динаміка лежить в основі використання Сі націоналізму як заміни зростаючого добробуту. Напориста політика Китаю в Південнокитайському морі та відновлення кампанії, спрямованої проти Тайваню, викликають стурбованість у Європі.

Але найгострішим питанням для європейців є позиція Китаю з приводу війни Росії в Україні. Попри свої претензії на роль захисника менш сильних, Пекін повторив виправдання війни, звинувачуючи США і НАТО. Заявляючи про нейтралітет, Сі Цзіньпін мало що зробив для прискорення закінчення війни. Навпаки, Китай став основним покупцем нафти і газу, які Росія не може продати деінде, і поставляє в Росію технології, промислові та споживчі товари. Найбільшу тривогу викликає торгівля верстатами, мікроелектронікою і дронами, які, за даними розвідки США, роблять можливими військові зусилля Росії.

Лідери ЄС прямо заявили про своє розчарування позицією Китаю і, ймовірно, закликатимуть Сі зіграти активнішу роль у припиненні війни. Ставлення європейської громадськості до Китаю змінилося в явно негативному напрямі від часу останнього візиту Сі Цзіньпіна, і ця тенденція посилюється, оскільки європейське населення стикається зі скороченням палива у своїх будинках і на підприємствах через санкції проти Росії.

У такій обстановці великі прориви малоймовірні. Саміти ЄС-Китай у минулому призводили до "відвертих" дискусій поряд із критикою. У 2022 році Верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель назвав це "діалогом глухих".

Але питання торгівлі та інвестицій, хоча й непрості та тісно пов'язані з внутрішньою політикою, часто є найбільш податливими. Можна давати обіцянки і підписувати "джентльменські угоди", щоб уникнути шкоди взаємній торгівлі та довірі. Спільні комісії, яких уже багато в ЄС і Китаї, можуть підготуватися до вивчення таких питань, як рівний доступ для іноземних інвестицій.

Такі невеликі кроки, можливо, не потраплять до заголовків газет, як це сталося п'ять років тому з приєднанням Італії до BRI, але в нинішньому китайсько-скептичному середовищі вони можуть бути корисними і бажаними.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело