Путін і Лукашенко знову погрожують ядерною зброєю: чи повірив Захід у черговий блеф Кремля

У Росії та Білорусі чергова істерика. Кремль знову вдається до свого улюбленого прийому – чергового акту ядерного шантажу та сипле страшними погрозами.

24 Канал пояснює природу весняного загострення у росіян та посіпак Лукашенка. Розповідаємо також, чому заява Білорусі про проведення "синхронізованої з Росією раптової перевірки із залученням носіїв тактичної ядерної зброї" насправді є частиною російської кампанії із залякування світу новими погрозами.

Ядерне весняне загострення в Кремлі

6 травня 2024 року стало відомо, що Росія незабаром планує провести воєнні навчання з використанням нестратегічної ядерної зброї. А Путін віддав своєму генштабу відповідний наказ.

Того ж дня росіяни викликали в МЗС британського посла Найджела Кейсі, де фактично прямо погрожували ударами по військових об'єктах Сполученого Королівства.

Найджел Кейсі провів у російському МЗС близько 40 хвилин / Фото росЗМІ

• Крім того, було здійснено тиск і на Францію.
• До того ж Росія зробила заяву про те, що вважатиме передані Україні літаки F16 носіями ядерної зброї, незалежно від комплектації цих машин.
• Також 7 травня схожі заяви почали лунати з Білорусі, де "гостює" російська ядерна зброя. Міністр оборони Білорусі Віктор Хрєнін заявив, що для перевірки у готовність буде приведено дивізіон оперативно-тактичного комплексу "Іскандер" і ескадрилья літаків Су-25, що здатні нести ядерні заряди. Ба більше, в Лукашенка заявили, що це все синхронізовано з Росією.

Путін і Лукашенко синхронізувалися у своїй "ядерній грі" / Фото ANSA

Вся ця низка заяв була зроблена напередодні фейкової інавгурації президента Путіна. Саме в прив'язці до цього акту карго-культу й варто розглядати весь комплекс дипломатичних кроків.

Варто констатувати, що в підсумку це виключно робота на внутрішню аудиторію, яка досі вірить, що Росія – велика та міцна держава. Натомість зовнішні адресати ядерних погроз все давно зрозуміли: Росія може гратися лише в шантаж, натомість вона слабка, і як би сказав герой фільму "Зоряний десант": "Воно боїться". А більш віковий читач пригадав би іншу фразу-мем: "Це ж було вже".

Російська ядерна риторика була безрозсудною та безвідповідальною протягом усього конфлікту. Попри все ми не бачили жодних підстав для коригування нашої власної ядерної позиції у відповідь на ці заяви, а також – жодних ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю в Україні,
– речник Державного департаменту США Метью Міллер 6 травня на брифінгу для журналістів пояснює, що світ вкотре має справу з російським блефом.

Ядерний шантаж для Росії залишається "останнім аргументом". Активна експлуатація цієї теми свідчить, що в сьогоднішніх умовах у Кремля немає інших важелів, щоб якось змінити ситуацію на свою користь.

Росія не вперше застосовує ядерний блеф, але на Заході вже не вірять

Дійсно, Росія настільки часто вдавалася до чергових ядерних шантажів, що ця опція просто перестала існувати.

Так, спершу було страшно. Коли напередодні повномасштабного вторгнення Путін, у присутності Макрона, попереджував НАТО та весь світ не лізти допомагати Україні, світ (включно зі США) був наляканий. Проте обережно потрохи пересував "червоні лінії" Путіна.

Путін у відповідь погрожував знову й знову – російські дипломати шукали будь-який привід, щоб звинуватити в надмірній ескалації.

Це були заборони бити по "сакральному" Криму, звинувачення в спробі України підірвати "брудну бомбу", потім була знаменита істерика про танкові снаряди зі збідненим ураном для британських Challenger 2. На все це Росія істерично верещала та погрожувала спопелити всіх. А ще обіцяла завдавати ударів по базах НАТО, які стали тилами для ЗСУ.

І що тепер? Україна отримала західну артилерію, танки, системи HIMARS та ATACMS, PATRIOT та NASAMS, а ще багато всього іншого, незабаром з'являться F16, а також дозвіл не лише від Великої Британії використовувати все це на території держави агресора. Тобто доволі скоро не лише українські дрони полетять по російських НПЗ, але й представники справжньої російської опозиції (РДК) зможуть відкрито у своїх рейдах та операціях на теренах своєї батьківщини боротися за свободу Росії за допомогою зброї НАТО.

Що в цій ситуації залишається агресору? Правильно – терпіти та чекати на нові західні санкції та конфіскації активів на користь України (8 травня на зустрічі послів ЄС очікується ухвалення нових рішень в цьому напрямку). А ще – готувати нові великі чорні пакети.

Проте є й інший варіант, як Путіну зберегти життя та здоров'я росіян. Його запропонували США. Зокрема, координатор Ради нацбезпеки США зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі.

Якщо Путін і російські офіційні особи стурбовані тим, що їхні війська в Україні можуть бути уражені зброєю, яку виготовили в інших державах, то найлегший спосіб уникнути цього – це просто вивести свої війська,
– Джон Кірбі дає пораду Путіну під час брифінгу в Білому домі у понеділок, 6 травня.

Що передбачає воєнна доктрина Росії і як Україна неодноразово переходила червоні лінії Путіна

Російська воєнна доктрина, яку Кремль отримав з незначними змінами в спадок від СРСР, передбачає активне застосування тактичних ядерних зарядів ледь не з мінімальних приводів.

Такими можуть, наприклад, вважатися атаки на частину російської ядерної тріади (підводні човни, наземні пускові чи літаки стратегічної авіації, що є носіями ядерних ракет).

Шойгу та Путіну вже нічим залякувати українців / Фото AP

Але ж Україна це вже неодноразово робила: згадаймо успішні "візити" дронів і диверсантів на російські аеродроми та знищення стратегічних бомбардувальників.

У вакуумі це б означало швидку ядерну відповідь Росії. Проте цього не відбулося ані після українських атак у Криму (який у Москві вважають своїм), ані після атак на стратегічні об’єкти на реальній території Росії. Цього не сталося, бо Росія ніякий не гегемон, вона не може дозволяти собі цього і вона знає, що за це отримає жорстку відповідь.

Саме про це й говорив пан Кірбі:

Для лідера великої ядерної держави це просто безрозсудно та безвідповідально брязкати ядерним арсеналом та натякати на його потенційне використання. Очевидно, що ми стежимо за цим зараз і продовжуватимемо дуже уважно стежити потім. Можу вам сказати, що поки що ми нічого не побачили, навіть попри безрозсудну риторику, що змусило б нас змінити нашу позицію стратегічного стримування.

Показово, що Путін оголосив про навчання 6 травня, а в Білому домі йому відповіли вже через кілька годин, тобто були готові й точно не були здивовані. Це означає, що США розуміють та контролюють ситуацію. А ще – мають чим відповісти на черговий акт ядерного шантажу.

Бо можна скільки завгодно погрожувати з екранів телебачення спопелити США, Францію чи потопити Велику Британію, мати плани ядерної війни з Китаєм, але в реальному світі як Пекін, так і Париж, Лондон чи Вашингтон мають власну ядерну зброю. І вона, на відміну від Росії, перебуває у належному стані (у всіх, крім Китаю).

Натомість Росія навіть не може убезпечити Бєлгород від падіння власних "розумних бомб" на цивільні квартали, а бойові стрільби чимось "потужним" – мультики, в які вірить лише Олівер Стоун.

Водночас у Заходу жодних ілюзій щодо Росії вже немає.

Бути надійним гарантом безпеки – це також мати ракети дальнього радіуса дії, щоб відлякувати росіян… Доктрина Франції полягає в тому, що ми можемо застосувати ядерну зброю, коли наші життєво важливі інтереси опиняться під загрозою. Я вже казав, що ці життєво важливі інтереси мають європейський вимір,
– президент Франції Макрон у промові перед студентами Сорбонни 25 квітня 2024 року.

У Москві добре знають, що західні системи ППО в Україні та Ізраїлі на практиці довели, що здатні перехоплювати балістичні ракети ворога (деякі, навіть у космосі). Всі ці так звані "гіперзвукові Циркони", "Іскандери", "Кинджали" – не вундерваффе та "аналоговнєт", а цілком зрозуміла ціль.

Натомість російські сили ППО/ПРО нині не спроможні захистити навіть сам Кремль, не кажучи вже про самих себе, адже нині російські ППОшники стають легкими мішенями для американських ракет ATACMS, зроблених ще в минулому тисячолітті. А що буде, коли полетять сучасні?

План для України на майбутнє

Колись Путін починав повномасштабне вторгнення під заклики боротьби з НАТО та відкочування Альянсу на кордони 1999 року. Це призвело до того, що новими членами НАТО стали Фінляндія та Швеція. А спільний кордон Росії з Альянсом суттєво збільшився, Балтійське море почало перетворюватись на внутрішнє озеро НАТО. І це була найкраща реакція на погрози Путіна.

Він, до речі, цю відповідь проковтнув. Те саме потрібно робити й у відповідь на ядерний шантаж. І це стосується на лише США, Великої Британії та ЄС (де є лише один власник ядерної зброї – Франція).

Це може стосуватися й України, яка, щоб нарешті отримати реальні гарантії безпеки, має два варіанти.

• Це очевидний шлях під ядерну парасольку НАТО. Нині, зокрема, Польща активно порушує питання розміщення ядерних зарядів на власній території.
• Або ж існує і шлях Ізраїлю, який лише формально не має ядерної зброї, але неодмінно її застосує, якщо виникне пряма загроза існуванню цієї держави.

Інакше в світі, де твоїм сусідом є агресивний та сильний варвар, схоже, не вижити.