Через 20 років: як Коломойського намагалися притягнути до відповідальності і як відмазували від замаху на адвоката

В'язню СІЗО СБУ Ігореві Коломойському тепер загрожує довгий термін – аж до довічного. Олігарху висунули підозру в замовленні навмисного вбивства. Подія сталася далекого 2003 року, жертва нападу вижила, але за цим пройшла низка загадкових смертей і плетиво інтриг. Що відомо про цю справу і чи матиме вона перспективу - у матеріалі Коротко про.

Ніж пройшов за сантиметр від серця

У Національній поліції мотивом злочинного замовлення називають «помсту юристу за відмову співпрацювати у незаконній угоді». З відкритих джерел відомо, що йдеться про адвоката Сергія Карпенка, який у 2003 році керував юридичною фірмою, що обслуговувала запорізький завод «Дніпроспецсталь».

"Бізнесмен мав особистий комерційний інтерес до роботи металургійного заводу, а рішення загальних зборів акціонерів підприємства не дозволяло фігуранту повноцінно реалізувати свій план наживи..." - інформують у поліції.

Ім'я підозрюваного правоохоронці не називають, але прикріплене до пресрелізу фото красномовно вказує на Ігоря Коломойського. Влітку 2003-го він нібито звернувся до Сергія Карпенка із проханням змінити рішення акціонерних зборів на свою користь, але отримав відмову. У відповідь бізнесмен обсипав юриста погрозами.

За чотири дні невідомі побили помічника Сергія Карпенка. А за місяць, коли Карпенко поїхав у серпні до Феодосії, жертвою нападу став і він сам. Четверо невідомих накинулися на юриста із залізними прутами і тричі пирнули ножем. Один із ударів був всього за сантиметр від серця. Пораненого лікарі виходили.

Підозри в організації замаху впали на Сергія Нікітіна, який був особистим бодігардом Коломойського, а згодом став керувати підконтрольною олігарху охоронною компанією. Але Нікітін уже нічого не міг розповісти – його тіло з десятьма ножовими пораненнями виловили з води у Дніпропетровську 30 серпня.

Імовірний вбивця, він же нібито причетний до нападу на адвоката, буде знайдений мертвим з кулею в голові. Постріл зробили у підборіддя, щоб інсценувати суїцид.

Публічно про ці події сам Карпенко розповість через 12 років у Лондоні – на першому засіданні Високого суду, куди Віктор Пінчук подав позов до Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова щодо активів "Укррудпрому". У тому ж 2015 році ексжурналіст і тоді ще нардеп Сергій Лещенко розповість світу про підступні лаштунки в Генпрокуратурі.

За відсутністю складу… Ні, краще – події злочину

Ім'я Ігоря Коломойського спочатку фігурувало у кримінальній справі про напад на адвоката Сергія Карпенка. Але матеріали, які свідчать про причетність олігарха, були зібрані лише до 2005 року. Постанову про порушення кримінальної справи проти Коломойського підписав слідчий ГПУ Ігор Шолодько, а завізував Віктор Шокін, на той час – заступник генпрокурора. Як стверджує Лещенко, влітку 2005-го Шолодько вирушив до Печерського суду Києва, щоб отримати дозвіл на затримання підозрюваного.

Суддя дав санкцію, але... того ж дня Шолодько відкликає свою постанову і надалі робить усе, щоб припинити кримінальне переслідування Коломойського. Спочатку справу закривають за відсутністю складу злочину, а згодом - і за відсутністю події злочину. За версією Сергія Лещенка, цьому передували успішні переговори представника олігарха із тодішнім генпрокурором Святославом Піскуном.

На цьому історія забувається. Аж до того, як світ дізнався про велику тяжбу, яку Віктор Пінчук затіяв у Лондоні проти Коломойського.

«Українські олігархи позиваються через бізнес-угоди на 2 мільярди доларів на тлі звинувачень у вбивстві та хабарництві», - говорила стаття в The Telegraph.

Ключовий свідок загинув в АТО

Пригадати конкуренту старе Віктор Пінчук вирішив улітку 2014 року – ініціював через суди та Генпрокуратуру нове розслідування обставин. І тут спливає ще одна історія із сумним фіналом.

За словами Сергія Лещенка, ключовим фігурантом розслідування мав стати той самий Ігор Шолодько, який відкривав та закривав справу проти Коломойського. На той час він пішов із Генпрокуратури та проживав у Житомирі. 4 грудня 2014 року Печерський суд Києва виніс ухвалу, якою зобов'язав ГПУ провести розслідування обставин, за яких справа про участь олігарха в нападі 2003 року була закрита. І цього ж дня… у Житомирі відбувся похорон солдата Шолодька Ігоря Васильовича. Він загинув 30 листопада під час штурму Донецького аеропорту.

У зону АТО головного свідка подій 2005 року було призвано 4 серпня 2014 року. Лещенко демонструє дві відповіді на його депутатський запит до Міноборони. В одній повідомляється, що Шолодько був призваний на військову службу Червоногвардійсько-Кіровським військкоматом Дніпропетровська (мешкав, нагадуємо, у Житомирі), в іншій – Індустріально-Самарським військкоматом Дніпропетровської області. Такий собі тонкий натяк: хто цією областю керував?

Обидві відповіді датовані 30 грудня 2014 року. Одкровення Лещенка вийшли в «Українській правді» 17 березня 2015 року.

Посварилися - помирилися

«Що сталося далі і як усі викладені факти стали відомі керівництву країни – незабаром читайте у блозі Мустафи Найєма на "Українській правді", - обіцяв Сергій Лещенко. Але такої публікації ми не знайшли. Можливо, погано шукали, але не в цьому суть.

На початку жовтня 2015 року інтернет облетіла новина, що Пінчук та Коломойський уклали мирову угоду, яку зафіксував суддя Лондонського арбітражного суду. Позов на два мільярди з «вбивствами та побиттями», мабуть, теж був відкликаний. Призначене на 25 січня 2016 року засідання Високого суду не відбулося.

І ось – третя спроба. Поліція повідомила про 23 обшуки, що проводились у чотирьох регіонах країни паралельно з врученням Коломойському підозри. Справу можна назвати «20 років по тому».

– За особливо тяжкими злочинами термін давності спливає через 10 років, – каже адвокат Олексій Баганець. – Але за статтями, що передбачають довічне ув'язнення, рішення виносить суд. Тобто суд може застосувати строк давності або не застосувати. Я особисто дуже скептично ставлюся до того, що, втративши стільки часу, можна знайти незаперечні докази вини.

Злісні користувачі соцмереж судачать, що з таким «доважком» до шахрайства Коломойський точно застрахований від видачі в Америку. А там поживемо – побачимо. Може, знову забудеться.