"Обмін": як у фільмі з В'ячеславом Довженком у протистоянні зійшлися два батьки — патріот і сепаратист

В Україні чимало виходить кустарних патріотичних бойовиків з оптимістичними фіналами або навпаки — з'являються похмурі військові драми непоганого рівня, які можуть увігнати в депресію. Картина Володимира Харченка-Куликовського "Обмін" виявилася сильним патріотичним бойовиком, але з виразною драматичною начинкою і життєствердним фіналом. Фокус потрапив на допрем'єрний показ цього фільму і ділиться подробицями.

Дзвінок

За сюжетом, успішний столичний хірург Олександр (В'ячеслав Довженко) отримує ввечері у свій день народження анонімний дзвінок від сепаратиста-днрівця: мовляв, ваш син Костя в полоні і якщо хочете побачити його живим... потрібні $50 тисяч.

До цього моменту побіжно було показано особисте життя Олександра. Він розлучився. У нього молода красива дружина і не тільки улюблена, а й прибуткова робота: хірург живе на широку ногу. Тато не дуже-то цікавився, як там поживає його син Костя (Єгор Козлов). Він умовно знав, що той навчається в медичному — і, власне, все. Тому логічно, що Олександр припускає, що дзвінок цей — шахрайський.

Як не парадоксально, на той момент хірург має рацію. У картині чимало ефектних сюжетних поворотів (сценаристи — Костянтин Лінартович і Влад Дудко). Однак буквально за добу ситуація змінюється, і хірургу доведеться мати справу з Привидом (Владислав Мамчур) — колишнім донецьким опером, який змушений був піти до лав сепаратистів ДНР — його сина Сеню мобілізували і він хотів за ним наглядати. На відміну від Олександра, Привид — батько-одинак. Олександр же не знав, що його Костя кинув інститут і пішов добровольцем — не в останню чергу через неувагу батька.

Динамічний жанровий мікс

Страшний переполох серед жінок: матері Кості та молодої дружини хірурга. У картині вміло подано контраст миру і війни: з одного боку чарівні жінки, фортепіано, кав'ярня, з іншого — смерть, бруд, грубі обличчя.

Хірург підключає всі зв'язки. Збирає суму. Їде в зону розмежування.

Привид хоче обійти з грошима Хантера (Андрій Олефіренко) — російського полковника ГРУ, главу штабу окупаційних військ. Однак авантюра ексопера наривається на непередбачувану ситуацію. Зрештою на обмін привозять... іншого хлопця (це є в трейлері). І тут герой Довженка двічі чинить абсолютно непередбачувано, порушуючи всі видані йому українськими військовими інструкції. Перший раз — як людина цивільна, а другий — як людина рішуча, здатна неординарно діяти. Оскільки у грі опинився і син Привида, то спочатку начебто зав'язується дуель двох батьків — сепаратиста і хірурга, але потім знову стається переворот, який змушує дивитися картину з неослабним інтересом.

Плюси стрічки. Темп, хронометраж, кульмінація — все відмінно. Цікаві трансформації головних героїв. Пристойні бойові сцени, яких чимало. Класний фінал.

Мінуси. Є деякі питання щодо чистоти жанру: стрічка ця — суміш драми, мелодрами і бойовика. Причому бойовик переважає, бо лінії жінок якось обірвані. Але зате які хороші В'ячеслав Довженко і Владислав Мамчур! Захоплюють стосунки-розбірки двох справжніх чоловіків, завдання одного — рятувати життя, а іншого — забирати. Але є крихкий життєвий місток, де їхні цілі збігаються. Тобто, позначене мною як недолік фільму — подекуди стає і його ж перевагою: у картині незвично зміксовано два або навіть три жанри.

Просто особисто мені більше подобається, коли йде очевидний нахил у бік бойовика і дратує, коли деякі бойові епізоди починають набувати мелодраматичного відтінку. Але глядачкам, можливо, якраз саме ці мелодраматичні нотки припадуть до душі.

У будь-якому разі: чоловіки в цій стрічці чинять як чоловіки. Без пафосу. Без істерик. Персонажі швидко реагують на незвичайні, виняткові обставини, піклуючись про своїх дорослих синів. Ця картина — безумовна вдача режисера Володимира Харченка-Куликовського ("Родинні зв'язки") і виконавців двох головних ролей: Довженка ("Кіборги") та Мамчура. Останній, нарешті, дочекався знакової ролі.