Українські біженці в Австрії: Що таке соціальне житло, як знайти роботу та вивчити мову

"Телеграф" зацікавився питанням, чому українські біженці все частіше зацікавлені переїхати до Австрії? І дослідив цю тему, поговоривши із багатьма українцями, що в різний час обирали для пошуку захисту від війни саме цю країну. В першій частинімова йшла про те, як доїхати, що таке розподільчі центри і як полегшити процедуру отримання документу, що засвідчує ваше право жити і працювати в Австрії рік – BLUE Card

Соціальне житло

Якщо коштів одразу орендувати житло в Австрії немає, вам на перший час запропонують соціальне житло.

І тут дуже важливо пам'ятати, що ви — біженець, а не економічний мігрант, що приїхав до країни на кращі умови – таких соціальні служби вже чітко ідентифікують.

У розподільчому центрі направлення в соціальне житло чекають від декількох днів до декількох тижнів. Після співбесіди соцслужби роблять запит у певний регіон – найчастіше зараз — Верхню чи Нижню Австрію, — і чекають на відповідь. Якщо сім'я велика, є тварини тощо — чекати можна досить довго. Однак нашій співбесідниці Олені пощастило – вона отримала направлення за півтора тижня. Її з котами погодились прийняти у невеличкому поселенні у Верхній Австрії.

Якщо людина приїхала одна, без тварин тощо — їй можуть запропонувати гуртожиток для біженців, де в кімнатах мешкає по 4-6 людей. Якщо це родина з 2-4 осіб, є шанс отримати окрему кімнату, і це сьогодні в країні, переповненій біженцями, дуже добре. Бути в соціальному житлі, якщо ви на нього погодились, обов'язково як мінімум — до отримання посвідчення про надання прихистку — BLUE Card. Документ прийде на адресу реєстрації.

Розмір виплат та умови проживання можуть відрізнятись — 200 -260 євро на дорослого. Гірший варіант — коли вас на руки видають 40 євро, зате організовано годують. Якщо у вас дієта, ви не сприймаєте ряд продуктів і не любите харчуватись у закладах громадського харчування — це може бути проблемою. Більшість біженців прагнуть отримувати на руки всю суму і харчуватись самостійно.

Щодо умов… Одну багатодітну родину направили у селище високо в Альпах, де взимку було дуже холодно, тож вони попросили перевести їх в інше соціальне житло. Це було у 2022 році, їх прохання місцевий осередок благодійної служби "Карітас" задовольнив. Чи пройде цей номер зараз — питання.

Найчастіше соціальне житло, соціальні гуртожитки — це власність не держави, а громадян Австрії, які здають його в оренду державі для біженців. Тож і правила проживання залежать від господарів житла. Вони вирішують, чи будете ви прибирати у дворі будинку, чи вони надають вам харчування, чи отримуєте ви виплати готівкою на руки, чи вам потрібно оформити банківську картку в Австрії (перший рік користування карткою безкоштовний для українців, надалі річне обслуговування — від 40 до 100 євро).

Олену поселили фактично на віллі в передгір'ї Альп. Кімната світла, чиста, затишна. Крім неї, у гуртожитку мешкало ще 15-18 українців (хтось отримував роботу і виїздив, хтось заселявся). Здавалося б, круто. Але — не зовсім.

"Це був гуртожиток у австрійському поселенні на 800 людей, в якому немає продуктового магазина, — розповідає Олена. – Для місцевих це не проблема, вони всі за кермом. А я ходила пішки вздовж автомобільної дороги, три кілометри в один бік, три — в інший. Не проблема, якщо ти несеш лише хлібину. А якщо це 5 кг картоплі, пару пачок макаронів, молоко тощо…" У українців, що мешкали в будинку, була автівка. Але нав'язуватись кожного разу, Однак, звісно, жити в громаді, де є хоча б продуктовий під боком — набагато комфортніше.

Плюс в тому, що насправді всюди можна доїхати на автобусах. І пізніше Олена дізналась про місцеві маршрути і вибудувала їх. Однак щоб проїхати дві зупинки за продуктами туди — назад, їй довелось викладати 6-7 євро: одна зупинка коштує близько 3 євро. Далі ціна потихеньку зростає — за кожну зупинку додається пару десятків євроцентів. До якої зупинки ти їдеш, потрібно сказати при посадці, тоді водій виб'є і роздрукує відповідний квиток.

У Олени, Світлани і інших співбесідників "Телеграфу" не виникало на перших етапах проблем із австрійцями — вони були привітні і намагались допомогти. Не виникало особливих побутових проблем — їм допомогли з посудом, постільною білизною, рушниками. Щоправда, в Нижній Австрії співбесідниці "Телеграфу" одразу в день заселення в соціальне житло видали 35 євро на руки — купити щось з їжі на перший час. А у Верхній Австрії довелось чекати виплат два тижні – саме тому варто мати при собі кошти на перший час.

Тож ставлення Австрійців було лояльне і не викликало дискомфорту.Проблема виникала із нашими, українцями.

– Через тиждень у мене виникло бажання втекти назад, в Україну, – говорить ще одна співбесідниця "Телеграфу" Оксана, яка виїхала з Запорізької області в Австрію восени 2023 року. – Гуртожиток є гуртожиток, люди різні, змушені користуватись загальною кухнею, туалетами, посудом тощо — у всіх різне уявлення про правила поведінки, необхідний ступінь охайності і поняття "прибрати за собою". Брудні туалети, жирні сковорідки, невипрані ганчірки загального користування — до цього варто бути готовими. У нас були постійні "продовольчі" сварки, тому що у когось зникло м'ясо, творог чи відсипали каву. І це було справді жахливо.

Оксана дочекалась BLUE card, працевлаштувалась в пекарню із зарплатнею 1450 євро на руки і дуже швидко з'їхала з гуртожитку. Ідеальна біженка за австрійськими мірками – не сидить на шиї держави.

Дуже важливо, що в Австрії немає поганої роботи, і це трохи ламає картину світу нас, українців. І немає зневаги до робочих професій.

— Тут можна працювати ким завгодно. Як тільки ти находиш роботу і починаєш працювати, платиш податки, ти — "біла людина", – говорить Оксана. – Я в Україні працювала головним бухгалтером. Я пройшла ломку і умовами гуртожитку, і усвідомленням, що за фахом тут працювати принаймні перший час я не можу, хіба що підпрацьовувати, ведучи декілька українських ФОПів. Я вирішила піти в пекарню, а не на мовні курси саме щоб швидше з'їхати з соціального житла. Німецьку мову вчу самостійно і в спілкуванні з австрійцями. Планую скласти мовний екзамен і офіційно отримати хоча б ступінь А1"(Рівень мовців з базовими навичками, які можуть спілкуватися в повсякденних ситуаціях, використовуючи загальновживані вирази та елементарний словниковий запас — Ред.).

Робота

Найкраще сьогодні себе в Австрії, як і в інших країнах, себе почувають люди з потужною фінансовою подушкою. Ті, хто може відкрити свій бізнес або працювати віддалено у IT.

Друга категорія — люди з дуже гарною англійською, вони теж можуть знайти роботу плюс-мінус за фахом, навіть не знаючи німецької. Окрема історія — майстри салонів краси, вони потрібні всюди, але… питання мови таки стоятиме. Для офіційного працевлаштування варто мати сертифікат про хоча б А1. Але у Відні працювати офіціантом може людина з мінімум B1-B2 і гарною англійською. Кожна додаткова мова буде вам в плюс.

Всі інші варіанти без хорошої німецької чи дуже хорошої англійської — це робота на заводах (зарплата тут може становити і 1600-1800 євро), щось типу McDonalds, прибирання за 8,5-10 євро за годину або працевлаштування на фермі.

— Я бачила, як українці працюють "в чорну", — говорить Оксана. – Спочатку думаєш — ну от вміють же, і допомогу отримують, і безплатне житло, і по 500 євро на кишеню за прибирання, манікюр чи стрижку. А потім бачиш, як до них приходить місцева служба, що займається біженцями, із запитанням: яким коштом ви купили машину? Мотоцикл? Комп'ютер? Якщо ви мама з маленькою дитиною, до вас можуть поставитись поблажливо. В іншому випадку можуть змусити і повертати соцдопомогу, тобто можуть бути серйозні наслідки.

Рахунок коштів по картці, на яку приходить соціальна допомога, теж під контролем. Бездумно закидати на неї зароблену незаконно готівку — погана ідея і свідчення повної фінансової безграмотності.

Важливо: першу роботу абсолютно безкоштовно вам допоможуть знайти в місцевій службі зайнятості Arbeitsmarktservice (AMS). Соціальний працівник, закріплений за вами в соціальному житлі, допоможе зареєструватись тут і записатись на першу зустріч.

Мовне питання

Про те, що російській мові тут не варто дивуватись — нею говорять вихідці з Казахстану, Грузії і навіть Турції — ми вже сказали. Як і про переваги, які вам надає англійська.

Щодо вивчення німецької. Після того, як ви отримуєте BLUE Card, вам призначають співбесіду у AMS. Звідти направляють на мовні курси, за які платить держава. Ви можете відмовитись від їх відвідування, але краще це зробити одразу. Якщо ви кинете навчання посеред курсу, вам прийде рахунок на 1200 євро — за навчання.

– Раніше біженцям давали можливість безкоштовно відходити на курси і вивчити мову до рівня B2, – говорить Світлана. – Однак сьогодні максимум — це B1. Кожен рівень — від 3-4 місяців до півроку. Ти чекаєш, поки збереться група в твоєму регіоні. Якщо живеш у маленькому поселенні, будеш їздити у більше місто. Щоправда, є можливість вчити німецьку онлайн, але я так не можу займатись, я обрала їздити і вчити в групі "наживо".

Щоправда, на співбесіді в АМS вам дуже наполегливо пропонуватимуть одразу почати працювати. Змусити не можуть, але варто розуміти: їх завдання допомогти вам якнайшвидше адаптуватись і випхати у самостійне плавання. Зняти, як вантаж, з плечей держави, яка і так достатньо робить для біженців.

Як тільки ви будете готові йти працювати, вам, як і в вітчизняній службі зайнятості, будуть пропонувати варіанти роботи.

Треба тільки дуже чітко розуміти: як тільки ви вийшли на роботу, ви втрачаєте право на безкоштовне проживання в соціальному житлі. Багато власників такого житла дозволяють залишитися – за плату. І вона досить висока, може становити близько 500 євро за койкомісце, навіть не за кімнату. Але держава перестає оплачувати ваше перебування у соціальному житлі, хочете залишатись ще якийсь час — компенсуйте виплати.

Завтра у третій частині матеріалу читайте про те, чому віднімають дітей у деяких українців, чи насправді з медициною в ЄС так все погано, і як працевлаштовується більшість біженців.