Орбан знову проти: чому Угорщина намагається загасити 100 млрд військової допомоги Україні і що може вплинути на ситуацію

Угорщина є членом Євросоюзу та НАТО, що дає їй право вето на будь-які питання стосовно України, і вона цим вправно користується. Так, наш сусід довгий час блокував фінансову та військову допомогу Україні з боку ЄС та українські європерспективи.

Угорський прем'єр Орбан уже який рік займає "особливу" позицію з багатьох питань, що мало збігається з лінією більшості західних країн і, авжеж, шкодить Україні. 8 травня Угорщина відзначилася черговою скандальною заявою щодо допомоги Україні з боку НАТО. В Будапешті заявили, що не братимуть участі у фонді Альянсу на 100 млрд євро, який запропонував створити генсек НАТО Єнс Столтенберг для допомоги нашій країні. Зважаючи, що будь-яке рішення Альянсу має отримати згоду всіх країн-членів, це ставить під сумнів реалізацію амбіційного плану.

До останнього часу Угорщина заявляла, що не буде підтримувати будь-які питання стосовно України, доки "країна не відновить колишні права етнічних угорців на своїй території". Цього разу навіть ці причини вже не лунають. Орбан просто знову проти.

Про те, що стоїть за черговою антиукраїнською заявою офіційних представників сусідньої Угорщини, – у матеріалі OBOZ.UA.

Місія нездійсненна?

Угорщина не братиме участі в довгостроковому плані НАТО щодо допомоги Україні, заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто, назвавши план "божевільною місією". Ще раніше речник угорського уряду Золтан Ковач сповістив, що країна не підтримуватиме жодних пропозицій, які "можуть наблизити Альянс до війни або перевести його з оборонної коаліції на наступальну", маючи на увазі все той же фонд допомоги у 100 млрд.

На початку квітня у Брюсселі, під час засідання міністрів закордонних справ країн НАТО, було досягнуто домовленості про планування довгострокової військової підтримки України, в межах якої і було схвалено революційну пропозицію заснувати фонд у 100 млрд євро на підтримку України. Вже тоді виникали питання стосовно спроможності затвердити цей план (накласти вето може не тільки Угорщина) й повноцінно його реалізувати.

Так чи інакше, але план Столтенберга, звісно, за умови реалізації, означатиме, що Альянс нарешті виходить за межі своєї попередньої поведінки – не провокувати РФ і намагатися не влазити у війну проти неї.

Спеціальний фонд із підтримки України розміром у 100 млрд розрахований на п'ять років. Мета – зробити допомогу менш залежною від національної політики окремих держав, дозволивши планувати її на довгострокову перспективу. Одна з пропозицій полягає у тому, щоб члени НАТО зробили внесок у фонд, що зменшило б загальну частку, яку сплачують США, а також підірвало б аргумент про те, що європейські союзники витрачають на оборону значно менше, ніж Штати.

Протидія українській допомозі – угорський стиль

На торішньому грудневому саміті ЄС, коли головними питаннями були офіційне запрошення України до переговорів щодо вступу в Євросоюз і 50 млрд євро економічної допомоги, серед лідерів 27 країн-членів лише Віктор Орбан виступав категорично проти. Тоді ЄС вдалося оминути цю кремлівську перепону лише у питанні переговорів. При цьому європейці не змогли домовитися про пакет допомоги Україні, на який Угорщина таки наклала вето.

На саміті Євросоюзу у січні цього року (тільки через погрози "вдарити" по економіці Угорщини, якщо Орбан і цього разу накладе вето на допомогу Україні) таки вдалося ухвалити рішення стосовно пакета на 50 млрд євро.

Тривалий час Угорщина блокувала і виділення траншу на 500 мільйонів євро з Європейського фонду миру, з якого компенсують вартість наданої Україні військової допомоги, мотивуючи це тим, що Україна внесла угорський OTP Bank – найбільший банк країни – до переліку спонсорів війни.

Нацменшинський шантаж

Головний аргумент, яким Будапешт блокує допомогу та євроінтеграційні прагнення України, – уявні утиски національної угорської меншини.

"Угорщина не буде підтримувати Київ у жодному питанні міжнародних відносин, доки Україна не відновить колишні права етнічних угорців на своїй території", – ці слова Орбан та його урядовці повторюють завжди, коли справа стосується будь-якого українського питання.

8 грудня 2023 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та її органів щодо прав національних меншин (спільнот) в окремих сферах". Цей документ вирішив усі спірні питання стосовно угорської нацменшини в Україні, принаймні так вважають як у Раді Європи, Європейській комісії, так і самі українські угорці.

Однак на початку березня цього року країни-члени ЄС отримали від Угорщини документ із претензіями до України щодо угорської національної меншини. Будапешт усе ще вимагає відновлення прав на вільне використання угорської мови та політичне представництво на всіх рівнях, зокрема у Верховній Раді. Угорці стверджують, що захист нацменшин є одним із пріоритетів, про які йдеться в переговорах щодо вступу України до ЄС, тому вони й вимагають відновлення прав нацменшин угорської громади до рівня 2015 року.

"Усупереч попереднім обіцянкам, потреби представників угорської громади в Україні було проігноровано, наприклад, у випадку визначення предметів, які мають викладатися українською мовою у школах угорської меншини", – йдеться у документі.

Повна проросійськість за великі гроші

17 жовтня 2023 року Орбан став першим керівником країни ЄС, який зустрівся з Путіним після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт, а ПАРЄ ухвалила резолюцію, яка визнає його диктатором і Росію – диктатурою. Такий перебіг подій не дуже бентежить угорського лідера, який заявив, що пишається контактами з РФ, а Угорщина проводить "ясну та прозору політику" взаємодії з Кремлем.

Сьогодні проросійський курс орбанівської Угорщини – абсолютний. Він зріс після того, як Москва почала вкладати великі кошти в економіку цієї країни. Так, Росія вкладає 10 млрд доларів у будівництво атомної електростанції в Пакші. Москва демонстративно надала Угорщині виключно низькі ціни на нафту й газ порівняно з іншими країнами.

У кремлівському фарватері

"Довгий час такі недружні дії офіційний Будапешт пояснював тим, що Україна утискає угорську національну меншину, але ж наприкінці минулого року Верховна Рада ухвалила закон про нацменшини, який повністю влаштовує структури ЄС, але, як виявилося, не Угорщину. Такі дії однозначно свідчать про їхній агресивний характер. Очевидно, Угорщина прагне завадити вирішенню українських питань, зокрема й стосовно допомоги", – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.

"Сьогодні ми спостерігаємо бажання офіційного Будапешта продовжувати політику, яка збігається з інтересами Москви. Адже, звісно, що виділення 100 мільярдів на підтримку України не йде на користь РФ. І така різка заява угорської сторони стосовно цього питання – фактично пряма загроза реалізації плану НАТО. Ця програма допомоги розрахована на 5 років – тобто у середньому будуть виділяти по 20 мільярдів євро – це ж серйозні гроші.

Позиція НАТО зрозуміла, Альянс оцінює небезпеку російської загрози не тільки для України, а й для європейського майбутнього. Але Угорщина категорично проти. Власне, вона була й раніше проти, ніколи не виступала за військову підтримку України. Проте цікаво, чому Угорщина не виступить за те, щоб Росія просто прибрала свої війська з території України. Тоді війна закінчиться – і не потрібні ні 100 мільярдів від НАТО, ні гуманітарна допомога від Угорщини", – констатував дипломат.

На думку Олександра Левченка, офіційному Будапешту "заважає" це зробити серйозна присутність російського капіталу на території Угорщини, за допомогою якого просувається кремлівський вплив на політику. Будапешт фактично перебуває у кремлівському фарватері та, маневруючи лозунгами й заявами щодо миру, стосовно недоцільності надсилання Україні зброї, захищає інтереси свого партнера.

"Зміна позиції політичного керівництва може відбутись, якщо триватиме тиск Заходу. Або якщо громадяни Угорщини заявлять, що це не та політика, на яку вони розраховують, переживши 45 років радянської окупації та криваві події 1956 року. Адже Путін вважає себе політичним спадкоємцем СРСР. І поки цього не станеться, Будапешт продовжуватиме, з одного боку, отримувати максимальну фінансову підтримку від ЄС, з іншого – забезпечувати себе фінансами з Москви, продовжуючи певні політичні дії в інтересах Кремля", – зазначив Олександр Левченко.