Від Дня пам’яті та перемоги над на нацизмом до перемоги над рашизмом

Цього року Україна вперше відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: нацистського у Берліні й комуністичного в Москві, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам.

У 1939–1945 роках обидва тоталітарні системи вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат. Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом.

Тоді загинуло 10 мільйонів українців з 20 мільйонів радянських людей. Україна понесла демографічні втрати в 14,3 млн. осіб з 27 мільйонів громадян СРСР. Українці понесли найбільші втрати в людстві у порівнянні з іншими європейськими націями та радянськими народами, включаючи і росіян. Економічні втрати України склали майже 50% економічних втрат СРСР.

Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського. Спадкоємицею останнього нині є Російська Федерація. Вона прагне привласнити перемогу над нацизмом, щоб маніпулювати й власними громадянами, і міжнародною спільнотою. У РФ відзначення перемоги над нацизмом поступово перетворювалося на культ, метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця», виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму.

Сьогодні російська влада фактично зруйнувала систему міжнародних відносин, встановлену після Другої світової війни. Збройною агресією проти України вона розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки. У цьому путінська Росія нагадує гітлерівську Німеччину напередодні глобального конфлікту. Адже слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти напередодні Другої світової заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.

Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі було 9 травня. Москва не хотіла принципово святкувати з усім світом перемогу над нацизмом в один день – 8 травня, коли було підписано Акт про капітуляцію Вермахту і гітлерівської Німеччини. У 1945-му в цей день ніяких особливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалі змінили.

День Перемоги став робочим днем. У тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державних нагород. Сталінський режим боявся військових ветеранів, які під час військового походу в Європу побачили, що всі інші країни живуть куди заможніше ніж в СРСР. Крім того, коли збиралися ветерани, вони на День перемоги часто випивали більше ніж треба і говорили речі, які кремлівська влада не хотіла чути. А це: війну виграли за рахунок величезних і непотрібних жертв серед особового складу Радянської армії та цивільного населення, що маршал Жуков та Сталін не видатні полководці, а м’ясники, які кидали мільйони людей на вірну смерть. Крім того, в країні була значна кількість військових інвалідів, їх були мільйони.

Вони проклинали своїх командирів за дурість у проведенні наступальних операцій і їх вгамувати співробітники органів державної безпеки ніяк не могли через величезну кількість незадоволених. Тому від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, поки більшість військових інвалідів фізично не вимерла. Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в Російській Федерації з 1995-го.

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вона була сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли Росія без оголошення війни напала на Україну і здійснює безчесну, засуджену міжнародною спільнотою незаконну агресію, українці мають не просто право на загальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу.

Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії Москви проти будь-кого на планеті. Після перемоги України у війні з Росією український народ отримає нове державне свято перемоги над рашизмом – сучасним російським фашизмом.

День пам’яті та перемоги над нацизмом символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська Росія.

Сьогодні саме РФ, увібравши в себе всі злочинні практики нацизму й комунізму, зазіхає на територіальну цілісність України і зруйнувала мир у Європі. Згадуючи про Другу світову війну 8 травня, міжнародна спільнота має усвідомити та пам’ятати: сучасна Росія – не переможець над Гітлером та нацизмом, не визволитель Європи, а жорстокий агресор, який нехтує міжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму.