Стало відомо, яким буде майбутнє сільського господарства у світі

Галузь опинилася перед вибором: або прибутки зараз, або існування завтра. Але не всі до такого готові. Про це повідомляє mind, пише agronews.ua.

Якщо серед українських аграріїв залишалися ті, хто ставив під сумнів зміни клімату, то нинішня весна має остаточно все змінити. Через аномально високі температури польові роботи в Україні почалися в середньому на два тижні раніше – посівна, яка зазвичай на початку травня тільки набирає обертів, цьогоріч у деяких регіонах зараз уже на завершальній стадії.

Українські сільгоспвиробники станом на 3 травня посіяли зернових і зернобобових культур на площі 3,4 млн га. Для порівняння: на співставну дату минулого року (27 квітня 2023-го) зерновими та зернобобовими культурами було засіяно лише 1,37 млн га, тобто у 2,5 раза менше.

Посіви, «у відповідь» на високі температури, перескочили фази розвитку – і почалося масове цвітіння рослин. Паралельно спостерігається велика кількість шкідників, до появи яких настільки рано фермери були не готові, тож навіть не закупили інсектициди.

Клімат змінив буквально все – технологічні карти, норми внесення ЗЗР, добрив і терміни робіт. Але процес цей двосторонній – поки фермери нарікають на погодні катаклізми, сільське господарство продовжує впливати на довкілля, ще більше розгойдуючи цей маховик.

Екологія vs прибуток

Торік здавалося, що дійти єдиного знаменника нелегко, але можливо. Риторика фермерів зводилася до прохання не змінювати надто часто екологічні вимоги й забезпечити адекватний період для адаптації. Тобто все вказувало на те, що аграрна спільнота – щонайменше, європейські її представники, присутні в залі, перебувають на стадії «прийняття» необхідності змін.

2024 рік показав, що консенсус – швидше ілюзія, а фермери проходять стадію гніву і – частково – торгу.

У центрі Брюсселя розгорнулися наймасштабніші в історії міста фермерські протести. Це частина загальноєвропейських аграрних акцій, які з початку року відбувалися в різних країнах, стартувавши у Східній Європі та поступово поширившись Євросоюзом.

Причини протестів варіюються від країни до країни, однак загальний привід для всіх – зростання цін на пальне та добрива у 2022 році, що призвело до збільшення собівартості агропродукції на тлі падіння світових цін на зерно. Це своєю чергою збіглося з впровадженням жорстких екологічних норм, які загрожують ще більшим зниженням маржинальності АПК.

Продовольчий індекс ФАО, що відображає динаміку цін на сільгосптовари, знижувався протягом семи місяців поспіль і лише в березні 2024 року змінив тренд, додавши 1,1%. Закупівельні ціни у фермерів у III кварталі 2023 року були в середньому на 9% нижчими, ніж роком раніше. При цьому європейські уряди в рамках загальної стратегії економії почали скорочувати суми підтримки на АПК по лінії Єдиної сільськогосподарської політики Євросоюзу, паралельно запроваджуючи нові екологічні нормативи.

Йдеться, зокрема, про зниження застосування добрив і пестицидів на 30–50% до 2030 року та скорочення ріллі. Також європейські фермери стурбовані надходженням на свої ринки дешевого імпортного зерна – найчастіше під ним мається на увазі українське. У відповідь на всі ці фактори аграрії – як правило, представники невеликих, найбільш уразливих категорій господарств – вийшли на протести, вимагаючи фінансових субсидій для компенсації витрат, що зросли.

«Протести – важлива й законна частина нашого демократичного суспільства, – прокоментував Янез Поточник, голова ForumforAg 2024 та голова фонду RISE Foundation. – Фермери не вперше цього року кажуть нам, що вони побоюються за своє майбутнє. І ми, поза сумнівом, маємо прислухатися до них. Але й вони зі свого боку не можуть ігнорувати кліматичну реальність».

За його словами, навіть якщо припустити, що фермери заблокують зміни та збережуть статус-кво, екологічні чинники, продовжуючи накопичуватися, завдадуть аграрному бізнесу шкоди більш руйнівної, ніж можливі збитки та дискомфорт від переходу до сталого агровиробництва. І якщо всі сторони не вироблять єдиної стратегії та не рухатимуться у загальній парадигмі, то тих, хто виграв, не буде.

За даними Мері Уіттоу, головного консультанта зі стійкого агропродовольчого виробництва Anthesis Group, вартість першого року загальноєвропейського переходу, заснованого на поліпшенні здоров’я ґрунту (цей параметр було взято за основу розрахунку, як такий, що найкраще піддається виміру), становить 28–35 млрд євро. При цьому «ціна бездіяльності» та пов’язаних зі збереженням статус-кво негативних чинників набагато вища – приблизно 50 млрд євро на рік.

Марк Тіттерінгтон, співзасновник ForumforAg уточнив, що фермери й землевласники перебувають у центрі трансформації продовольчих систем. І якщо не буде знайдено спосіб збільшити їхній дохід і зробити амбасадорами змін, «то жодної трансформації і не буде».

При цьому представники фермерської спільноти є традиційно консервативними людьми, яким складно даються зміни, і це ускладнює дискусію. За словами Брема Ван Хека, фламандського фермера та радника міністра сільського господарства Фландрії, лише 10% місцевих фермерів молодші від 40 років.

Де приховано небезпеку?

ForumforAg став черговим раундом переговорів, у рамках яких учасники порушили питання збереження природи та біорізноманіття, справедливої ​​ціни на викиди вуглецю в сільському господарстві та стимулювання інновацій.

Так, за словами Янеза Поточника, голови ForumforAg 2024 та Фонду RISE, продовольча система відстає від таких секторів, як автомобілебудування, енергетика та житлове будівництво в боротьбі зі змінами клімату. І оскільки АПК – одне з основних джерел негативного впливу на клімат, слабкий прогрес у цій сфері призвів до виникнення мультикризи на багатьох рівнях.

Останнє десятиліття увага полісімейкерів була прикута до кліматичних проблем. Однак ці благі наміри мали дуже обмежений успіх. У 2023 році показники викидів в атмосферу були вищими, ніж будь-коли, середня температура тільки зростала, було поставлено кілька історичних температурних рекордів. І при цьому, за даними ООН, щорічно майже $7 трлн державного та приватного фінансування спрямовується на діяльність, яка негативно впливає на довкілля та сприяє зміні клімату.

«Чесно, мене дивує, що ніхто не панікує. Тож готуйтеся, буде гірше. І фермери – перші, хто це відчує», – прогнозує Поточник.

«Їжа – це загроза»

Виробництво їжі відповідальне щонайменше за п’яту частину негативних екологічних змін, а коли йдеться про забруднення води й виснаження земель, цей показник зростає до 40–60%. Інтереси фермерів і кліматологів багато в чому збігаються, оскільки на кону ризики існування всього людства.

Найактуальніше завдання полягає в тому, щоб перейти від економічної системи, заснованої на необмеженому зростанні, до системи, одночасно екологічно стійкої та соціально справедливої. Цей перехід має охоплювати всі етапи харчового ланцюга і є моральним імперативом заради природи та майбутніх поколінь.

«Відповідальність усіх нас як споживачів – невід’ємна частина цієї трансформації. На жаль, ми показуємо солідарність лише постфактум, коли криза вже настала, замість того, щоб їй запобігати», – визнає Янез Поточник.

За його словами, системна трансформація продовольчих систем – це необхідність, і весь світ має допомогти фермерам виготовляти їжу в гармонії з природою.

Максимо Тореро, головний економіст Продовольчої та сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй (ФАО) вважає, що внаслідок трансформації суть продовольчих систем може бути сформульована однією ємкою фразою «Гарна їжа – для всіх, сьогодні та завтра».

Оскільки сільське господарство дає можливість людям реалізувати їхнє право на їжу, то до нього не можна ставитися просто як до бізнесу. «От чому стійкість агропромислових систем така важлива. Те, як ми виготовляємо харчові продукти, використовуємо довкілля та ресурси сьогодні, безпосередньо скорочує наші можливості робити це завтра», – каже Тореро.

Уже зараз їжею забезпечені не всі, хто її потребує. За даними ООН, на сьогодні у світі голодує понад 800 млн людей. Ще 2,4 млрд людей не мають повноцінного доступу до харчів. І ще 3,1 млрд осіб – це ті, хто не можуть дозволити собі здорове харчування.

Як змінити цей світ на краще?

Ключовий вплив на клімат мають дві галузі – енергетика та АПК. На думку Тореро, реформування в енергетиці відбудеться завдяки зусиллям приватного сектору, проте трансформація агропромислових систем має бути спільним завданням, яке потребує глобальної координації.

Ключем до досягнення стійкості агропромислових систем є кліматичне фінансування, яке нині виглядає незбалансованим.

«Якщо ми подивимося на фінансування кліматичних програм, то лише 3% бюджету спрямовуються до сільського господарства. А якщо говорити про дрібних фермерів, то їм дісталося близько 1% виділених сум. Нам треба змінити логіку розподілу цих коштів», – наголошує він.

Підписання декларації про трансформацію продовольчих систем, ухвалену у грудні минулого року на СОР28, стало проривом – проте лише першим у низці необхідних.

Сасваті Бора, глобальний директор із регенеративних продовольчих систем The Nature Conservancy нарікає, що знадобилося 27 самітів СОР (Кліматичний саміт СОР, Conference of the Parties, щорічно проводиться Організацією Об’єднаних Націй), щоб ввести харчові ланцюги у світову кліматичну адженду. У той час як загальновідомо, що виробництво продуктів харчування – основний чинник, який впливає на клімат. Тож те, що декларацію 28-ї конференції ООН із трансформації продовольчих систем, ухвалену у грудні минулого року, вже підписали понад 150 країн, підтверджує: всі розуміють важливість і невідкладність змін.

«Якщо ми хочемо розв’язати проблему зміни клімату та втрати природи, а також продовольчої безпеки й засобів для існування, нам потрібно трансформуватися», – наголосила Бора.

Як KPI вона виділяє три ключові результати. Це гармонійне зростання продуктивності з природою, підвищення стійкості до зміни клімату та змін цін на продовольство, а також фокус на відновлення природного капіталу.

Перехід на регенеративну агропрактику потребує часу, перш ніж виробники відчують вигоди такої трансформації, тому роль приватного сектору буде в цьому ключовою.

«Бізнес має створити фермерам стимули для змін, щоб вони у свою чергу сприяли здоровішому довкіллю та отримали довгострокове зростання продуктивності», – наголосила вона.

Батіг чи пряник? І якщо пряник – то з чого?

Поки що стосовно зміни клімату в суспільстві переважає не усвідомлення перспектив, а страх, вважає Нікола Почеттіно, директор із довкілля та природних ресурсів Європейського інвестиційного банку.

«З огляду на потенційні загрози страх цілком виправданий. Але мені здається, що ефективнішим є наратив про те, що люди мають достатньо сил, щоб діяти й переломити ситуацію», – каже він.

Європейський інвестиційний банк підтверджує це, надаючи інструменти для реалізації кліматичних проєктів. З 90 млрд євро, які ЄІБ виділяє щорічно, щонайменше 5 млрд євро йдуть на сільське господарство. 70% цієї суми отримали індивідуальні фермери, невеликі кооперативи, які за допомогою цих коштів вирішили свої найнагальніші завдання. Купили обладнання, частково компенсували зростання вартості добрив та енергоресурсів тощо.

Місія ЄІБ – збільшити цінність сільського господарства на всіх його етапах і складових. Починаючи з лову риби або вирощування овочів, переробки та закінчуючи створенням інфраструктури – тобто всього того, чого потребує АПК.

Розв’язання цього завдання має чотири складові:

1. Глобальний попит на їжу має бути задоволений, це очевидно. Але ми маємо дати інструменти, насамперед фермерам, як цього досягти в новій парадигмі.
2. Агропромисловий комплекс має бути клімат-френдлі.
3. Фермерам слід допомогти в підвищенні їхньої конкурентоспроможності, зокрема завдяки інноваціям і новим технологіям.
4. І нарешті, до фермерства потрібно залучити нове покоління молодих людей.

Ця допомога виправдана, оскільки сільське господарство – один із найскладніших бізнесів у світі. «Я в жодному разі не хочу сказати, що комерційні банки менші ентузіасти в питанні підтримки сільського господарства. Але, на жаль, можна констатувати, що лише зусиль приватного й банківського капіталу недостатньо, щоб забезпечити швидкий прогрес», – вважає Почеттіно.

Таку ж місію підтримки сільського господарства та допомоги в його трансформації декларує одна з найбільших компаній у світі – Syngenta. Сотні запроваджених нею рішень і продуктів допомагають фермерам поліпшувати роботу підприємств.

«У бізнесі ти можеш керувати лише тим, що можеш виміряти. Такий самий підхід ми застосовуємо до наших інноваційних розробок. Щодня ми бачимо фактичні результати багатьох наших ініціатив та те, як вони впливають на сільське господарство, допомагаючи поліпшити клімат і зберегти біорізноманіття», – каже Петра Ло, директор зі сталого розвитку та керівник відділу корпоративних відносин компанії Syngenta.

Вона нагадує, що перед АПК стоїть надскладне завдання. Необхідно виробляти набагато більше їжі для населення планети, яке зростає, але робити це з меншим впливом на землю та довкілля. І в цьому величезна відмінність сільського господарства від інших секторів економіки, адже у випадку з їжею неможливо скоротити попит – навпаки, він лише зростатиме.

Сьогодні компанія сфокусована на проєктах, спрямованих на збереження біорізноманіття. На полях, зокрема, ріпаку, встановлені десятки моніторингових систем, які цілодобово спостерігають за всіма об’єктами, що літають, – птахами, комахами тощо, фіксуючи в режимі реального часу, як розвивається екосистема.

Також Syngenta співпрацює з мережею вчених для вивчення впливу заходів зі збереження біорізноманіття, щоб фермери могли отримувати консультації щодо зв’язку між ним і врожайністю.

«Ми віримо, що коли екосистема «задоволена», то й урожай буде вищим», – каже Петра Ло.

Спрямування та розвиток інновацій – це безперервний процес. Компанія виявляє ділянки виробничого ланцюга, де потрібні зміни, та пропонує рішення, які спрацюють для фермерів, балансуючи їх із бізнес-складовою, щоб на виході отримати найкраще продовольство за найбільш привабливою ціною.

«Ми постійно шукаємо золоту середину, де всі ці чинники зійдуться», – констатує вона.

На критичній важливості інновацій для майбутнього сільського господарства наголошує і Брем Ван Хек, фламандський фермер і радник міністра сільського господарства Фландрії. «Якщо ви хочете поїхати в Іспанію, то можете йти пішки, а можете скористатися автомобілем. Так само для аграрного переходу необхідні інструменти та чіткий вектор спрямування інвестицій», – каже він.

При цьому Ван Хек зауважив, що замість глобальної координації, «уряди часто стрибають у різних напрямках». У той час як у Європейського зеленого курсу є конкретна мета і обрій – нульовий рівень викидів до 2050 року, довкілля, біорізноманіття та фермерська спільнота таких маяків поки що не мають.

При цьому фермери, будучи людьми переважно старшого покоління, потребують повного інструментарію та дорожньої карти, якою вони рухатимуться до трансформації агропромислових систем.

«Зараз вони знають, де мають опинитися, у які терміни, чому це важливо, але немає відповіді – як туди потрапити, – зазначає Брем Ван Хек. – Я не знаю жодного фермера, який був би проти збереження природи та біорізноманіття».

Ана Рош, власниця тризіркового  мішленівського ресторану Hiša Franko у Словенії, визнана найкращим шеф-кухарем за версією The World’s 50 Best Restaurants, констатує, що за належного рівня підтримки фермери здатні на колосальні прориви.

«20 років тому я починала з того, що просто стукала у двері фермерів, які ніколи не мали справи з професійними інституціями, такими, як ресторани, у пошуках місцевих якісних продуктів. Це був двосторонній процес навчання, – згадує вона. – Зараз у нас уже ком’юніті з понад 100 фермерів, які надають нам свою продукцію».

Локальність і сезонність – основні тренди у світовій високій кулінарії, які координуються з кліматичним порядком денним. Але вони не завжди досяжні – зокрема, мегаполіси, такі як Париж не можуть харчуватися з «поля». Однак те, що під силу всім учасникам спільноти – це підтримка якнайбільше локальних виробників і готовність платити за їх продукцію справедливу ціну.

«Якщо ми хочемо вижити, ми маємо стати ближчими до природи. Майбутнє планети зміниться, лише якщо зміняться люди», – переконана Ана Рош.

Нові аграрні горизонти

Поточні показники викидів і масштаб кліматичних змін, які ми спричиняємо, наочно показали: відведений природі запас міцності практично вичерпаний. Скромний прогрес у стримуванні кліматичних змін при практично необмеженому фінансуванні змушує стейкхолдерів йти на радикальніші і, головне, оперативні заходи.

Проте приклад грандіозних трансформацій логістичних систем під час пандемії СOVID-19 доводить, що за належного рівня загрози та за умови згуртованості представників різних сфер можливі реформи будь-якої складності. У фермерів і захисників довкілля немає розбіжностей щодо необхідності таких кардинальних змін заради збереження клімату.

Справа за урядами, які мають дати чіткі сигнали виробникам і споживачам, зокрема з використанням механізмів оподаткування, у якому напрямку слід рухатися. Єврокомісія досягла змін, об’єднавши кліматичну й енергетичну політику, змусивши експертів кожної з них зрозуміти думку іншої. Той самий підхід варто застосувати до довкілля та сільського господарства, перетворивши суперників на стратегічних партнерів.